ВМС США провели випробування нової суміші палива, залитого в баки винищувача F/A-18 Super Hornet, повідомляє Flightglobal. Американський літак здійснив політ зі швидкістю 1,2 маху (1380 кілометрів на годину).
У загальній складності політ, в ході якого був використаний форсаж, протривав 45 хвилин. Зараз фахівці вивчають, яким чином відбилося використання біопалива на двигунах F/A-18.

У баки літака була додана суміш з 50 відсотків звичайного авіаційного палива і 50 відсотків біопалива, яке було вироблено з рижію, рослини родини капустяних, що не використовується в їжу.
До середини червня 2010 ВМС США мають намір здійснити 15 польотів F/A-18 на біопаливі. Якщо всі вони будуть визнані успішними, ВМС можуть перейти на використання нової паливної суміші.

У США зараз діє програма з переведення всіх літаків на новий вид палива, що дозволить військовим економити значні кошти на купівлю гасу для літаків.
Наприкінці березня 2010 року в США здійснив політ на біопаливі штурмовик A-10 Thunderbolt II. Політ пройшов успішно.
Зараз цей літак також проходить серію випробувань з новою паливною сумішшю. Як очікується, ВПС переведуть всі свої літаки на біопаливо до 2016 року.

У листопаді 2009 року ВПС США почали створення Центру паливних досліджень для аерокосмічної галузі.
Цей центр буде займатися розробкою альтернативного палива для винищувачів, яке в перспективі дозволить взагалі відмовитися від використання в літаках традиційного авіагасу. Будівництво центру планується завершити до літа 2010 року. На нього буде витрачено близько 2,5 мільйона доларів.
У США вперше здійснив політ бойовий літак, заправлений сумішшю біопалива і авіагасу, повідомляє Defence Talk.

Офіційні підсумки випробувань поки не оприлюднені, проте, за словами льотчика-випробувача майора Кріса Сігера (Chris Seager), ніяких труднощів у польоті зафіксовано не було.

Випробування проводилися на штурмовику A-10 Thunderbolt II. Пропорції, в яких було змішане звичайне і біопаливо, не уточнюються. Відомо тільки, що біопаливо було вироблено з "Рижика", рослини сімейства "Капустяних", що не використовується в їжу.

У середині листопада 2009 року стало відомо, що ВПС США мають намір поступово перейти на використання біопалива. Зокрема, зараз у США створюється Центр паливних досліджень для аерокосмічної галузі, який займатиметься розробкою альтернативного палива для винищувачів.

Будівництво центру планується завершити до літа 2010 року. На нього буде витрачено близько 2,5 мільйона доларів.

ВПС США є найбільшим споживачем палива в країні. Щорічно військово-повітряні сили купують 2,4 мільярда галонів палива (9,07 мільярда літрів).

Метою ВПС США є переведення половини літаків на використання біопалива до 2016 року. При цьому всі літальні апарати у складі ВПС США повинні одержати сертифікат придатності для використання біопалива вже до 2012 року.

Науково-дослідна лабораторія (NRL) ВМС США має намір розробити ротаційний, або спіновий, детонаційний двигун (Rotating Detonation Engine, RDE), який в перспективі зможе замінити на кораблях звичайні газотурбінні силові установки.

Як повідомляє NRL, нові двигуни дозволять військовим знизити споживання палива, одночасно підвищивши енергетичну віддачу силових установок.

В даний час ВМС США використовують 430 газотурбінних двигунів (ГТД) на 129 кораблях. Щорічно вони споживають палива на два мільярди доларів.

За оцінкою NRL, завдяки RDE військові зможуть економити на паливі до 400 мільйонів доларів на рік. RDE зможуть виробляти на десять відсотків більше енергії, ніж звичайні ВМД.
Прототип RDE вже створений, проте коли такі двигуни почнуть надходити на флот, поки невідомо.

В основу RDE лягли напрацювання NRL, отримані при створенні пульсуючого детонаційного двигуна (Pulse Detonation Engine, PDE). Робота таких силових установок заснована на стійкому детонаційному горінні паливної суміші.

У випадку з пульсуючими двигунами детонационная хвиля поширюється в паливній суміші швидше швидкості звуку; за час хімічного горіння суміші тиск у камері згоряння не встигає значно змінитися, але потім зростає в рази стрибкоподібно.

Після цього починається розширення продуктів згоряння в соплі з утворенням реактивного струменя.

Остання на кораблях буде обертати лопаті газової турбіни.

Однією з переваг детонаційних двигунів є прогрів паливної суміші аж до загоряння при проходженні через неї фронту ударної хвилі.

Подальше загоряння паливної суміші також відбувається в режимі детонації, завдяки чому вдається отримати стійкий цикл роботи двигуна. Однією з перешкод створення RDE є недосконалість матеріалів, не здатних забезпечити великий ресурс силової установки.

Такий принцип дозволяє значно знизити гучність силової установки в цілому, підвищити паливну ефективність (зокрема, за рахунок меншої потреби в паливі для ініціації нового детонаційного циклу), а також домогтися безперервності детонації - попередній цикл вибухового горіння не заважає подальшому.

Самі RDE можуть бути сконструйовані без будь-яких рухомих частин, завдяки чому забезпечується простота їх обслуговування і відносна дешевизна виробництва порівняно із звичайними двигунами внутрішнього згоряння інших типів.

RDE поки планується використовувати для модернізації силових установок уже стоять на озброєнні ВМС США кораблів.

Слід зазначити, що крім NRL розробкою ротаційного детонаційного двигуна займається Техаський університет в Арлінгтоні.

Створювана їм силова установка отримала назву двигуна безперервної детонації. Нові двигуни в майбутньому можуть бути використані не тільки на кораблях, а й на літаках.