ВГСУ
(продовження, початок на сторінці)
7. У вирішенні питання про наявність порушення виключних
майнових авторських прав на комп’ютерну програму господарські суди
з огляду на встановлений ними факт передачі відповідачеві зі
справи кількості примірників такої програми відповідно до
кількості поставлених серверів дійшли обґрунтованого висновку про
те, що використання об’єкта інтелектуальної власності в ході
експлуатації серверів не є використанням твору в розумінні
статті 441 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Товариство "Н." звернулося до господарського суду з позовом
до Товариства "У." про зобов’язання припинити використання твору -
комп’ютерної програми, стягнення сум збитків, матеріальної та
моральної шкоди.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін
постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову
відмовлено. Названі судові акти з посиланням на приписи статей 12,
18 Закону України "Про авторське право та суміжні права"
( 3792-12 ) (далі — Закон) та статей 319, 419 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) мотивовано тим, що спірну комп’ютерну програму
було встановлено позивачем на поставлені в рамках договорів
2000-2002 років сервери шляхом заміни попереднього програмного
забезпечення в процесі виконання гарантійних зобов’язань, у той
час коли функціональне використання серверів як матеріальних
носіїв комп’ютерної програми не є використанням твору в розумінні
статті 441 Цивільного кодексу України.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що: — за авторським договором від 22.05.2002, зареєстрованим
02.08.2002 Державним департаментом інтелектуальної власності
Міністерства освіти і науки України, авторами — громадянами Ш.,
К., А. та П. було передано позивачеві виключні майнові права на
комп’ютерну програму; — протягом 2000-2004 років учасниками спору було укладено
договори, умовами яких передбачався обов’язок Товариства "Н."
виготовити, поставити та виконати монтажно-налагоджувальні роботи
обладнання високошвидкісного цифрового абонентського доступу до
глобальної мережі Інтернет (далі — ВЦАД) в рамках реалізації
проекту з надання відповідачем послуг ВЦАД; — на виконання зазначених договорів позивач поставив
обумовлене у специфікаціях обладнання, а саме — 148 серверів,
укомплектованих програмним забезпеченням для виконання відповідних
функцій; — у зв’язку з виявленням недоліків у програмному забезпеченні
під час експлуатації обладнання позивач здійснив безкоштовну
заміну програмного забезпечення, укомплектованого у поставлених
протягом 2000-2002 років серверах, на комп’ютерну програму; на
серверах, які передавалися Товариству "У." протягом
2003-2004 років, вже було установлене нове програмне забезпечення; — комп’ютерна програма використовується Товариством "У." лише
в процесі функціонального використання серверів для надання
абонентам послуг з доступу до мережі Інтернет, тобто фактично
Товариство "У." є кінцевим споживачем цієї програми.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність
порушення виключних майнових авторських прав Товариства "Н." на
спірну комп’ютерну програму.
В абзаці п’ятому статті 1 Закону ( 3792-12 ) визначено, що
виключне право — це майнове право особи, яка має щодо твору,
виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи
відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання
цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на
видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим
особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Згідно з приписами частини першої статті 15 Закону
( 3792-12 ) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має
авторське право) належать: виключне право на використання твору;
виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими
особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право
автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи
заборону використання твору іншими особами дає йому право
дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими
особами.
Відповідно до статті 8 Закону ( 3792-12 ) до об’єктів
авторського права віднесено, зокрема, комп’ютерні програми.
Як вбачається з установлених попередніми інстанціями
фактичних даних, на виконання укладених договорів позивач передав
Товариству "У." спірну комп’ютерну програму у необхідній кількості
примірників шляхом заміни попереднього програмного забезпечення на
поставлених серверах, а також шляхом поставки серверів,
укомплектованих такою програмою.
Пунктом 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі
даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
12.04.2002 N 522 ( 522-2002-п ), визначено, що сервер — це
сукупність апаратних і програмних засобів, призначених для
обслуговування інформаційних запитів комп’ютерів абонентів у
мережах передачі даних.
Отже, поняття серверу включає як матеріальні носії, на яких
установлено програмне забезпечення, так і власне комп’ютерні
програми, призначені для функціонального використання серверу.
Таким чином, передача сервера передбачає і передачу відповідної
комп’ютерної програми.
Відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) використанням твору є його: опублікування (випуск у
світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій,
енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм
(оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його
перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії,
встановлені законом.
Згідно ж зі статтею 1 Закону ( 435-15 ) відтворення твору -
це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми,
фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для
тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі
цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.
Таким чином, господарські суди з огляду на установлений ними
факт передачі відповідачеві кількості примірників спірної
комп’ютерної програми відповідно до кількості поставлених серверів
дійшли вірного висновку, що використання спірного об’єкта
інтелектуальної власності в ході експлуатації серверів не є
використанням твору в розумінні статті 441 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ).
З урахуванням викладеного оскаржувані рішення місцевого та
апеляційного господарських судів прийнято з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, а відтак їх залишено без
змін.
(продовження)
корисний матеріал? Натисніть:
|