Господарські суди України

(за матеріалами справ, розглянутих у касаційному
порядку Вищим господарським судом України)

У порядку інформації та для врахування у розгляді справ
надсилається огляд вирішених господарськими судами справ у спорах,
пов’язаних із захистом прав на об’єкти авторського права і
суміжних прав, судові рішення з яких переглянуто в касаційному
порядку Вищим господарським судом України.

1. Відтворення твору, запис (звукозапис, відеозапис) і
публічне сповіщення (доведення до загального відома) є окремими
самостійними способами використання твору, і ототожнивши їх та не
визначившись у зв’язку з цим, яке саме порушення допущено
відповідачем та яка саме сума компенсації має бути сплачена за
кожне з порушень, суд, зокрема, припустився неповного дослідження
обставин справи, які складають фактичну основу спірних
правовідносин.

Підприємство (організація колективного управління майновими
правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, далі -
Підприємство) звернулося до господарського суду з позовом до
Телекомпанії про стягнення компенсації за порушення авторських
прав за кожний спосіб використання спірних творів та штрафу.

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін
постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено
частково: з Телекомпанії на користь позивача стягнуто компенсацію
за порушення майнових авторських прав; судові витрати пропорційно
розміру задоволених позовних вимог; в іншій частині позову
відмовлено. Названі рішення попередніх судових інстанцій з
посиланням на приписи статей 11, 15, 31, 47, 49, 52 Закону України
«Про авторське право і суміжні права» ( 3792-12 ) (далі — Закон)
мотивовано порушенням відповідачем майнових авторських прав
позивача під час трансляції новорічної вистави без одержання
відповідного дозволу позивача, що є підставою для стягнення суми
компенсації в порядку статті 52 Закону.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
— за угодами на управління майновими правами, укладеними в
2002 році Підприємством та певними власниками авторських прав,
позивачеві було передано виключні права на управління майновими
правами авторів на твори, що створені та будуть створені під час
дії цих угод;
— літературний сценарій та музику до певної новорічної
вистави (далі — спірні твори) було створено під час дії зазначених
угод, а на підставі заяв авторів від 04.10.2004 зареєстровано
права на ці твори;
— на відеокасеті із записом трансляції 07.01.2005 авторами
зафіксовано факт публічного сповіщення відповідачем спірних творів
шляхом передачі в ефір зазначеної новорічної вистави;
— Підприємство не надавало Телекомпанії дозволу на
використання спірних творів;
— в процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги,
мотивуючи це тим, що відповідач є загальнонаціональним
україномовним каналом, має чисельну слухацьку аудиторію,
популярність і високий рейтинг програм серед глядачів. З огляду на
це компенсація повинна становити 100 мінімальних заробітних плат
за кожне з трьох неправомірних використань твору, а саме: публічне
сповіщення, запис, відтворення.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність
порушення майнових авторських прав Підприємства та стягнення
відповідних компенсацій.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону ( 3792-12 )
суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати
управління своїми майновими правами організаціям колективного
управління.

За змістом статті 49 Закону ( 3792-12 ) до функцій
організацій колективного управління належить, зокрема, погодження
з особами, які використовують об’єкти авторського права і (або)
суміжних прав, розміру винагороди під час укладання договору;
вчинення інших дій, передбачених чинним законодавством, необхідних
для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому
числі звертатися до суду за захистом прав суб’єктів авторського
права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та
доручення цих суб’єктів.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів — угод з
авторами, заяв авторів, довідок про належність авторів до
авторсько-правової організації, господарськими судами правильно
визначено, що Підприємство є компетентним суб’єктом звернення до
суду за захистом порушених авторських прав відповідно до
повноважень, переданих авторами за названими угодами на управління
майновими правами.

В абзаці п’ятому статті 1 Закону ( 3792-12 ) визначено, що
виключне право — це майнове право особи, яка має щодо твору,
виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи
відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання
цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на
видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим
особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону ( 3792-12 ) до
майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право)
належать: виключне право на використання твору; виключне право на
дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з
частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої
особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання
твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти,
зокрема:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Разом з тим, приймаючи рішення про часткове задоволення
позову, місцевий господарський суд виходив з факту неправомірного
публічного відтворення відповідачем запису названої вистави, у той
час коли суд апеляційної інстанції кваліфікує дії відповідача щодо
передачі в ефір трансляції цієї вистави як несанкціоноване
повторне оприлюднення спірних творів.

Водночас відповідно до наведених у статті 1 Закону
( 3792-12 ) дефініцій термінів:
відтворення — це виготовлення одного або більше примірників
твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а
також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в
електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку
може зчитувати комп’ютер;
запис (звукозапис, відеозапис) — це фіксація за допомогою
спеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогою
числового представлення) на відповідному матеріальному носії
звуків і (або) рухомих зображень, яка дозволяє здійснювати їх
сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного
пристрою;
публічне сповіщення (доведення до загального відома) — це
передача за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних
прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів,
гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи
передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду
наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового,
оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків
і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм
організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути
сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість
яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі
зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Зі змісту наведених законодавчих приписів випливає, що
відтворення, запис і публічне сповіщення є окремими самостійними
способами використання твору, в той час коли господарськими судами
помилково ототожнено названі порушення майнових авторських прав на
твір та не визначено, які саме порушення було допущено
відповідачем та яка саме сума компенсації має бути відшкодована за
кожне порушення.

Таким чином, господарські суди, визначаючи розмір
компенсації, що підлягає стягненню з відповідача за порушення
авторського права, вичерпно не з’ясували характер та зміст таких
правопорушень, що призвело до неповного дослідження обставин
справи, які складають фактичну основу спірних правовідносин та
порушили норми матеріального права, що визначають правопорушення,
які можуть бути допущені під час неправомірного використання
творів авторів.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України передав
справу на новий розгляд до суду першої інстанції з метою
встановлення того, які саме порушення авторського права було
допущено відповідачем, які суми відшкодувань необхідно стягнути за
кожне порушення та, виходячи з них, — визначення загальної суми
компенсації.

(продовження)