(це продовження, але існує попередня сторінка і перша сторінка)

5. Обов’язковою умовою використання знаку для товарів і
послуг власником є його використання саме стосовно тих товарів і
послуг, щодо яких цей знак зареєстровано.

Товариство звернулося до господарського суду з позовом до
Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства
освіти і науки України (далі — Державний департамент) та Компанії
про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів та
послуг «W...«.

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін
постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
Названі рішення та постанову попередніх судових інстанцій
мотивовано тим, що Компанія не здійснила використання спірного
знака для товарів і послуг в розумінні статті 16 Закону України
«Про знаки для товарів і послуг» ( 3689-12 ) (далі — Закон)
протягом трьох років з моменту публікації відомостей про видачу
спірного свідоцтва, що є підставою для припинення дії цього
свідоцтва відповідно до приписів статті 18 Закону.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
— Компанія є власником свідоцтва на знак для товарів і
послуг, об’єктом якого є словесне позначення «W...», для товарів
25, 28 та 41 класів МКТП (спортивний одяг, спортивний інвентар,
оздоровчі клуби та тренувальні центри);
— факт невикористання Компанією знака для товарів і послуг
«W...» протягом 5 років після публікації відомостей про видачу
відповідного свідоцтва підтверджується таким:
листами Міністерства України у справах сім’ї, молоді та
спорту про відсутність даних щодо одержання ліцензії для
здійснення фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності
будь-яким спортивним клубом, назва якого включає словосполучення
«W...«;
довідками Головного міжрегіонального управління статистики та
агентства корпоративних новин про відсутність реєстрації на
території України як представництва Компанії, так і підприємства,
засновником (учасником) якого ця Компанія;
листами підприємств торгівлі спортивними товарами, в яких
зазначається про відсутність у продажу будь-якої спортивної
продукції з нанесенням знака для товарів і послуг «W...»;
— Компанією не подано жодних доказів на підтвердження факту
виробництва товарів або надання послуг, для яких зареєстровано
спірну торговельну марку;
— спортивні змагання стронгменів, організатором і спонсором
яких виступала Компанія, проводилися поза межами України;
— надані Компанією витяги з веб-сайтів не можуть бути
належними доказами у справі, оскільки не можуть свідчити, що на
них розміщено відповідну інформацію;
— використання оспорюваного знака в мережі Інтернет для
України може бути визнане лише у випадку реєстрації сайта, що
відтворює торгову марку, в домені .ua, проте таких доказів не
подано.

Відповідно до припису абзацу першого пункту 4 статті 18
Закону ( 3689-12 ) якщо знак не використовується в Україні
повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг
протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу
свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа
має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення
дії свідоцтва повністю або частково.

Судовими інстанціями встановлено відсутність будь-яких
фактичних даних, що свідчили б про використання Компанією спірної
торгової марки для просування товарів та послуг на території
України.

Так, за приписам статті 1 Закону ( 3689-12 ) знак — це
позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від
товарів і послуг інших осіб.

За змістом пункту 4 статті 16 Закону ( 3689-12 )
використанням знака визнається:
— нанесення його на будь-який товар, для якого знак
зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску,
пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до
товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням
знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для
продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
— застосування його під час пропонування та надання будь-якої
послуги, для якої знак зареєстровано;
— застосування його в діловій документації чи в рекламі та в
мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для
висновку про те, що, виходячи з правової сутності знака для
товарів і послуг, обов’язковою умовою використання знака є його
використання саме стосовно товарів і послуг, щодо яких цей знак
зареєстровано.

Як вбачається із з’ясованих господарськими судами фактичних
даних, на порушення статті 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ), за якою кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень, Компанія не подала належних доказів на підтвердження
факту виробництва товарів чи надання послуг із застосуванням
словесного позначення «W...«. Тому розміщення словесного
позначення «W...» навіть у домені .ua та на сторінках веб-сайтів
без вироблення Компанією товарів та надання послуг, для яких
зареєстровано спірний товарний знак, не може викликати у
споживачів асоціації цього позначення з товарами та послугами
позивача.

Крім того, з огляду на те, що за статтею 1 Закону України
«Про рекламу» ( 270/96-ВР ) реклама — це інформація про особу чи
товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і
призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів
реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, використання
знака для товарів і послуг лише у рекламі є достатнім за умови, що
така реклама спрямована на продаж товарів (послуг).

Відтак попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про
те, що розміщення Компанією спірного знака на веб-сайті та на
рекламних щитах під час проведення змагань поза межами України не
може вважатися використанням цього знака в розумінні статті 16
Закону ( 3689-12 ).

Виходячи з викладеного Вищий господарський суд України
погодився з висновком господарських судів про обґрунтованість
позовних вимог про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для
товарів та послуг «W...», а відтак не знайшов передбачених законом
підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
(продовження)