Вітчизняному бізнесові, який звик, здавалося б, до всього, буде непереливки від законодавчих невідповідностей, найсерйозніша з яких - у значних розходженнях норм Господарського і Цивільного кодексів, які недавно підписав Президент.

Глава 16 Господарського кодексу («Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності») або повністю повторює норми чинних законів, не зводячи їх до загального знаменника, або запроваджує поняття, які не мають жодного практичного значення. Виникає враження, що розробники Цивільного кодексу нічого не знали про створення Господарського, і навпаки. Як інакше пояснити той факт, що перелік об’єктів інтелектуальної власності, над яким стільки працювали в Цивільному кодексі, відрізняється від наведеного у Господарському? Або те, що поняття «володілець» (свідоцтва або патенту), з яким законотворці боролися у двох читаннях Цивільного кодексу, і таки його побороли до третього, замінивши на правильне «власник», з’явилося-таки в Господарському кодексі?

Ще в Господарському кодексі спробували врегулювати питання щодо комерційного найменування для суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, але зробили це в такому спотвореному вигляді! Відповідно до ст. 159 ГК громадянинові-підприємцю надано право заявляти своє ім’я і прізвище. Але це й так було зрозуміло, оскільки кожна людина має право користуватися своїм іменем. Вирішення потребувало інше питання - чи може громадянин-підприємець обирати інше, довільне позначення для маркування своїх товарів або послуг. Запитання залишилося відкритим. Наступний абзац цієї ж статті стосовно пріоритету в захисті для того суб’єкта, чиє найменування було включено до реєстру раніше, повністю закреслює чинну ч. 6 ст. 2 Закону України «Про підприємництво», яка взагалі виключає можливість наявності двох тотожних найменувань підприємств.