(продовження, див. початок)

7. За приписами статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у зв’язку з порушенням авторського права і (або) суміжних прав є можливим одночасне застосування кількох або усіх передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав, у тому числі й у різних судових провадженнях.

Відкрите акціонерне товариство (далі — Акціонерне товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі — Товариство) компенсації за порушення авторського права у сумі 1 581 750 грн., що є еквівалентним 8550 мінімальних заробітних плат. В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив суд зобов’язати відповідача виплатити компенсацію за порушення авторського права у розмірі 3759 мінімальних заробітних плат, що становить 770 595 грн., а також стягнути з Товариства судові витрати.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково: з Товариства на користь позивача стягнуто компенсацію за порушення авторського права в сумі 102 500 грн., а також судові витрати, у т.ч. 5000 грн. за оплату послуг адвоката та 15 070 грн. за проведення судової експертизи в даній справі; крім того, з відповідача в доход державного бюджету України стягнуто штраф у сумі 10 250 грн. Рішення суду мотивовано встановленими рішеннями господарського суду з інших господарських справ фактами порушення відповідачем виключних авторських прав Акціонерного товариства шляхом публікації семи статей без отримання відповідного дозволу позивача, що згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон) є підставою для стягнення з відповідача компенсації за назване порушення.

Постановою апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду з даної справи змінено; провадження у справі припинено в частині стягнення компенсації за порушення авторського майнового права позивача на шість статей; з відповідача на користь Акціонерного товариства стягнуто 14 350 грн. компенсації за порушення авторського права, а також судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог; з Товариства в доход державного бюджету України стягнуто штраф у сумі 1435 грн. У прийнятті названої постанови суд апеляційної інстанції виходив з факту існування рішення суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, оскільки захист порушених відповідачем авторських прав Акціонерного товариства шляхом публікації шести статей, виключне право на використання яких належить позивачеві, був предметом позову в іншій господарській справі.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Акціонерне товариство просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. За твердженням скаржника матеріально-правові вимоги у даній справі та в іншій господарській справі ґрунтуються на різних способах захисту авторських прав, передбачених Законом, в зв’язку з чим висновок апеляційного суду про тотожність спорів у названих справах є хибним.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Причиною подання касаційної скарги з даної справи стало питання щодо можливості застосування декількох передбачених Законом способів захисту порушених майнових авторських прав.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів абзацу другого частини першої статті 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об’єктів суміжних прав, використанні творів і об’єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;
е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов’язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Отже, наведена норма, визначаючи способи цивільно-правового захисту авторських прав, не виключає можливості одночасного застосування до порушника зазначених правових засобів оперативного впливу, в тому числі й у різних судових провадженнях.

Оскільки до предмету позову з іншої справи належала вимога щодо публікації в засобах масової інформації даних про допущені Товариством порушення авторського права позивача, у той час коли предметом спору з даної справи є захист виключних майнових прав позивача шляхом стягнення компенсації з відповідача, висновок апеляційного суду про тотожність підстав та предмету позовів у зазначених господарських справах є невірним.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону суд має право постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 102500 грн. компенсації за неправомірну публікацію спірних статей з урахуванням обсягу вчиненого порушення та результатів проведеної експертизи об’єкта інтелектуальної власності з даної справи відповідає нормам матеріального права.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду з даної справи скасував, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.

(продовження)