(продовження, див. початок)

6. У розгляді справи господарському суду необхідно з’ясовувати усі обставини, пов’язані із встановленням суб’єктів авторського права і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб’єктів та з наявністю у позивача права на звернення до господарського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «С» (далі — ТОВ «ТРК «С») звернулося до місцевого господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «П» (далі — ТОВ «ТРК «П») про стягнення компенсації за порушення авторського права в розмірі 500 мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 82500 грн.; у позовній заяві також містилася вимога «забезпечити за рахунок відповідача публікацію в засобах масової інформації України судового рішення щодо допущеного відповідачем порушення авторського права позивача».

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково: з ТОВ «ТРК «П» стягнуто на користь ТОВ «ТРК «С» 11800 грн; ТОВ «ТРК «П» зобов’язано здійснити публікацію названого рішення суду першої інстанції у засобах масової інформації України.

У прийнятті названих рішення і постанови судові інстанції виходили з того, що: ТОВ «ТРК «П» допущено порушення прав ТОВ «ТРК «С» на аудіовізуальний твір — телесеріал «А»; позовні вимоги узгоджуються з приписами статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон). З огляду на обсяг порушення зазначені вимоги щодо стягнення суми компенсації підлягають задоволенню частково, у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, тобто 11800 грн.

ТОВ «ТРК «П» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило оскаржувані рішення і постанову в даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Касаційну скаргу мотивовано тим, що: ТОВ «ТРК «С» не мало й не має виключних авторських прав на телесеріал «А», і отже в нього відсутні правові підстави для звернення з позовом про захист таких прав; у зв’язку з цим суд у розгляді справи припустився неправильного застосування норм Закону і Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України); крім того, судом апеляційної інстанції порушено вимоги пункту 7 частини першої статті 105 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ТРК «С» заперечувало проти доводів скаржника, посилаючись на те, що: наявність у названого товариства майнових авторських прав на використання аудіовізуального твору підтверджено низкою авторських договорів та додатків до них; твердження скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не відповідає дійсності. У зв’язку з цим ТОВ «ТРК «С» просило оскаржувані рішення і постанову залишити без змін, а касаційну скаргу — без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування прийнятих у справі рішення і постанови та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що :
— ТОВ «ТРК «С» і компанія «IF» уклали договір про співробітництво в організації українського телебачення. Згідно з додатковою угодою до цього договору названа компанія передала ТОВ «ТРК «П» виключне право на демонстрування на території України аудіовізуального твору — телесеріалу «А» терміном до 01.07.2004;
— у матеріалах справи наявні договори, що свідчать про набуття компанією «IF» авторського права на телесеріал «А»;
— ТОВ «ТРК «П» 18.06.2002 з 19 год. 37 хв. до 21 год. 12 хв. через належні йому мережі кабельного телебачення здійснено трансляцію однієї з серій телесеріалу «А» з телеканалу «РТР». Цей факт зафіксовано ТОВ «ТРК «С» у протоколі від 18.06.2002 та на відеокасеті із записом трансляції, який зроблено на квартирі абонента ТОВ «ТРК «П».

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність порушення з боку відповідача у справі авторського права щодо аудіовізуального твору — однієї з серій телесеріалу «А»; саме з порушенням авторського права стаття 52 Закону пов’язує можливість застосування передбачених нею способів цивільно-правового захисту такого права, в тому числі виплати компенсацій у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Крім того, згідно із статтею 1 ГПК України право на звернення з позовом до господарського суду пов’язується з наявністю факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Отже, у розгляді справи господарському суду необхідно було з’ясувати усі обставини, пов’язані із встановленням суб’єктів авторського права на телесеріал «А» і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб’єктів та з наявністю у ТОВ «ТРК «С» права на звернення до господарського суду.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Частиною першою статті 31 Закону передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково з оформленням такої передачі авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими особами на підставі авторського договору (частина перша статті 32 Закону).

У розгляді даної справи суд першої інстанції належним чином не з’ясував:
— який саме обсяг авторських прав передавався компанією «RМ» компанії «IF» і цією останньою — ТОВ «ТРК «С» та стосовно якого періоду часу і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору;
— яким у зв’язку з цим є обсяг авторського права ТОВ «ТРК «С» щодо аудіовізуального твору — телесеріалу «Агентство НЛС».
—
Відтак судом першої інстанції всупереч вимогам пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України не наведено доводів, з яких ним не спростовано твердження ТОВ «ТРК «П» щодо відсутності у ТОВ «ТРК «С» виключних майнових авторських прав на використання названого твору, а отже й права звернення до суду за захистом авторського права.

Судом апеляційної інстанції недоліки рішення суду першої інстанції не усунуто.

Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України не було підстав вважати, що судами першої і апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального права.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України касаційну скаргу задовольнив частково: судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів з цієї справи скасував; справу передав на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

(продовження)