Тези доповіді заступника голови Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва Сергія Івановича ТРЕТЬЯКОВА 28 травня 2004 р. у приміщенні Будинку Профспілок м.Київ на семінарі «Розширення Європейського союзу й актуальні питання використання й охорони товарних знаків для українських підприємств. нові можливості», що організований Державним комітетом України з питань регуляторної політики і підприємництва разом з Українським Союзом промисловців і підприємців і юридичною фірмою європейських патентних повірених «EUROMARKPAT» (м. Мюнхен, ФРН).

Комерційні найменування юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців

1. Цивільним кодексом України в статті 90 визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

2. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

3. Юридична особа може мати крім повного найменування скорчене найменування.

4. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.

5. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

6. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

7. Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (частина перша статті 23 та частина сьома статті 8) встановлено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву, а вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Крім цього, згідно з частиною першою статті 27 Закону підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є, зокрема, використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

8. З метою запровадження у дію зазначених положень Закону Держпідприємництвом України розроблено проект постанови «Про встановлення переліку найменувань органів державної влади, місцевого самоврядування та історичних державних найменувань, використання яких в найменуваннях юридичних осіб обмежується» (далі проект Постанови).

Доцільність введення обмежень використання в найменуванні юридичної особи зазначених вище найменувань обумовлена необхідністю недопущення зловживань, які можуть здійснюватись юридичними особами, назва яких співпадає або співзвучна з найменуванням органу державної влади або історичним державним найменуванням.

Проектом постанови передбачається встановлення переліку найменувань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, використання яких (повних або скорочених, або похідних) в найменуваннях юридичних осіб обмежується.

9. Крім цього, відповідно до пропозицій наданих Міністерством культури і мистецтв України, проектом постанови передбачено обмеження використання в найменуваннях юридичних осіб назв:
— пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1761;
— закладів мистецтва, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 № 1557;
— пам’яток історії, археології, містобудування і архітектури, мистецтва, документальних пам’яток та інших об’єктів, що становлять виняткову цінність з огляду історії, культури, етнології чи науки та занесених до Державного реєстру національного культурного надбання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1992 № 466.

10. Проект наказу Держпідприємництва України «Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу» передбачає встановлення загальних вимог щодо написання найменування юридичної особи незалежно від форми власності та організаційно-правової форми суб’єкта господарювання — юридичної особи.

Проектом Наказу встановлюються вимоги щодо:
— структури найменування;
— використання розділових знаків та символів у найменуванні;
— обмеження використання у найменуванні певних слів і словосполучень та інших організаційно-правових форм, крім організаційно-правової форми даної юридичної особи;
— заборони використання у найменуванні найменувань органів державної влади, місцевого самоврядування та історичних державних найменувань, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

11. Затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу дасть можливість:
— встановити єдині правила написання найменування;
— обмежити використання у найменуванні деяких слів та словосполучень, які можуть бути використанні тільки юридичними особами певних організаційно-правових форм відповідно до законів;
— заборонити використання у найменуванні деяких символів, розділових знаків та іншомовних слів;
— привести найменування до виду, придатному для введення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
— полегшити перевірку найменувань на тотожність.

12. Назва юридичної особи може складатися з власної назви (ім’я) юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, категорії, способу утворення, залежності юридичної особи та інші відомості, згідно вимог до найменування окремих організаційно-правових форм суб’єктів господарювання, встановлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України.

Якщо Законами України, що визначають особливості створення окремих суб’єктів господарювання — юридичних осіб, встановлені вимоги щодо використання тільки такими суб’єктами господарювання у своїй назві певних слів або словосполучень (наприклад: «банк», «фондова біржа», «торгово-промислова палата», «страхова компанія», «партія» тощо) інші юридичні особи не мають права у своїй назві використовувати такі слова, або утворені на їх основі словосполучення.

Правомочності щодо використання комерційного найменування визначаються Цивільним та Господарським кодексами України.

Зокрема, відповідно до вимог частини першої статті 489 Цивільного кодексу України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

13. В той же час статтею 159 Господарського кодексу України зазначено, що суб’єкт господарювання — юридична особа або фізична особа — підприємець (громадянин-підприємець) може мати комерційне найменування.

Громадянин-підприємець має право заявити на комерційне найменування своє прізвище або ім’я.

Відомості про комерційне найменування суб’єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб’єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб’єктом, тотожне найменування якого включено до реєстру пізніше.

Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб’єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

14. Однак, Цивільний кодекс України визначає, що право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Тобто, як бачимо, Цивільний кодекс України підходить до проблеми комерційного найменування ліберальніше.

Він не передбачає обов’язку для суб’єкта господарювання мати комерційне найменування, а в разі його використання не передбачено обов’язково його реєструвати. Разом з тим, передбачається можливість ведення реєстрів комерційних найменувань. Порядок ведення таких реєстрів повинен бути встановлений законом.

Цим же законом, на нашу думку, повинен бути встановлений і орган, який буде вести ці реєстри, порядок їх фінансування, можливість встановлення плати за реєстрацію фірмового найменування. Обов’язковою вимогою ведення реєстрів комерційних найменувань повинно бути встановлення процедури взаємодії та взаємообміну інформацією з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Прошу ще раз взяти до уваги, що відомості про повне найменування є однією із основних позицій даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців, а наявність тотожного найменування є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

До речі, розпорядником Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців визначено Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва (Держпідприємництво).

15. На даний час ми визначаємо певні проблеми з визначеннями повного найменування та комерційного найменування юридичної особи.

Так, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлює, що найменування складається із організаційно-правової форми і назви.

Відповідно, виходячи з вимог закону, наприклад, приватне підприємство «Прогрес», товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», закрите акціонерне товариство «Прогрес» не є тотожними і державний реєстратор не вправі відмовити у проведенні державної реєстрації таких юридичних осіб, якщо до нього надійдуть відповідні установчі документи.

16. За більше, ніж 15 років існування інституту державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності в Україні (а Держпідприємництво займається проблемами реєстрації тільки майже п’ять років), зареєстровано станом на 01.01.2004 р. більше 892 тисяч суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, з яких скасовано реєстрацію 167,5 тисяч.

Тобто, юридичних осіб, реєстрація яких не скасована, значиться більше як 725 тисяч.

Чинним законодавством до 2001 року не було встановлено обмежень на проведення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб з тотожними найменуваннями.

Тому зараз, при формуванні баз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ми бачимо, що є багато тотожних найменувань.

Ми вважаємо, що приблизно на протязі одного, максимум двох років після введення в дію Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців тотожних найменувань не буде.

17. Необхідно буде провести, перш за все, інвентаризацію діючих юридичних осіб, зареєстрованих до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Найбільш доцільно, на наш погляд, треба розробити відповідний перелік підприємств, які мають однакові найменування, повідомити кожне з них про існування інших і питання пріоритетності на комерційні найменування нехай суб’єкти з’ясовують в судовому порядку, якщо не простіше буде практично просто перереєструвати окремі суб’єкти господарської діяльності.

Але, тут слід зазначити, що частиною четвертою статті 489 Цивільного кодексу України передбачається, що особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуг, які ними надаються.

Тому, на нашу думку, далеко не всі підприємства будуть з’ясовувати свої відношення у суді стосовно первинності власних найменувань.

18. Депозитарій CD Держпідприємництва.