Схильність порушувати закони, напевно, закладена в людях на генетичному рівні. Можливо, тому американські юристи стверджують, що: «закон існує для того, щоб його порушувати, а витончені порушення для того, щоб його вдосконалювати»?

Адже як тільки людством створюється щось оригінальне й корисне, знаходиться суб’єкт, який бажає заробити легкі гроші шляхом підробки під продукт-оригінал.

ПОРУШЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЧЕСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Як не дивно, попит на такі товари чималий, що обумовлено їхньою низькою ціною та зовнішньою схожістю із товарами, запропонованими серйозною рекламою. Так більшість з нас проковтують цю «наживку».

Слід зазначити, що «репродукований» цілком товар — рідкість. Найчастіше зустрічається фальсифікація часткова. Тобто такий недобросовісний виробник намагається максимально відтворити зовнішній вигляд виробу й упакування, але при цьому зазначає адресу фірми-виробника оригінального товару.

Однак більшість фірм — як вітчизняних, так і закордонних — послуговуються іншими методами. Вони випускають товар, привласнюючи йому назви відомих виробників або схожих із ними, але з відмінністю в деталях і реквізитах. Такий товар у даному випадку фальсифікованим не назвеш.

Найчастіше до таких прийомів удаються виробники, що бажають істотно підняти обсяг реалізації своєї продукції, не витрачаючись при цьому на рекламу. Таким чином, їм вдається безкоштовно скористатися добрим ім’ям конкурента і фактично його грішми, вкладеними в рекламу і розкручування власної продукції. Це — порушення принципів чесної конкуренції.

За допомогою такої «технології» виведення на ринок товару можуть продаватися продукти харчування, одяг, побутові прилади, спиртні і безалкогольні напої, ліки. Але, насамперед, це товари повсякденного споживання, на які попит стабільно високий.

«МУЗЕЙ» АНТИЗАКОННОЇ ТВОРЧОСТІ

Принцип вільної конкуренції і рівності умов між усіма виробниками, що сповідується в ринковій економіці, закладений у Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Тут чітко встановлено, що використання без дозволу чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого підприємства є неправомірним. Кожний товар має відрізнятися настільки, щоб його можна було легко виділити з-поміж інших аналогічних товарів.

Наприклад, певна фірма «Гарант — 2» з Одеської області із серпня 2002 р. випускала напій за назвою «РЕРS!«. Назва безалкогольного напою була набрана таким самим шрифтом, як і на етикетці «вибору молоді...». Знак оклику наприкінці слова «РЕРS!» зливався з попередніми буквами, а триколірна куля на етикетці фальсифікатора (характерна для дизайну «РЕРSІ») тільки підкреслювала схожість оформлення обох напоїв.

Навіть не будучи фахівцем, можна побачити, що підприємець намагався видати свою продукцію за товар під відомою маркою. Після проведення необхідної експертизи, «прикрити крамничку» правопорушника зобов’язав Антимонопольний комітет України.

Інший приклад — раніше в нашій країні випускалася велика кількість різновидів мінеральної води «Боржомі». Майже кожна область випускала свою «Боржомі». Але всі вони відрізнялися етикетками, тарою, назвами фірм-виробників. Хоча, було в них й спільне — жодна така «Боржомі» не мала ніякого відношення до справжньої. Після втручання АМК України виробництво псевдо-«Боржомі» на території України було припинено.

Загалом за останні роки Комітет зібрав оригінальний, ексклюзивний «музей». До переліку експонатів, наданих заявниками чи витребуваних у недобросовісних виробників, належать горілчані вироби, вина, безалкогольні напої, упаковки для лікарських засобів, продуктів харчування, цигарок. Окремі з них, через схоже зовнішнє оформлення, навіть важко відрізнити від оригіналу.

Є, приміром, шампанське. На одній етикетці «Адміральське», на іншій — «Адміралтейське». Дизайн етикеток практично ідентичний. Людині, що не заглиблюється у вивчення цього питання, взагалі важко розібратися, яке з них справжнє. Така сама ситуація і з горілкою «Волинська», виробленою далеко за межами Волинської області, а також і з грузинським вином, що не має до Грузії ніякого відношення.

Свіжі приклади — «МАРТІН» замість «МАРТІНІ», «ФАНТАзія» замість «ФАНТА»... Наразі Комітет розглядає справу компаній «Галактон» і «Білосвіт», пов’язану із демонстрацією рекламного ролика, в якому заявник вбачає антирекламу продукції «Галактону».

ХТО НЕ ВСТИГ, ТОЙ ЗАПІЗНИВСЯ, АБО ЗАРЕЄСТРУЙ ПЕРШИМ

«Гра» на схожості товарних знаків — це заборонені методи у конкурентній боротьбі. Адже вони, насамперед, «б’ють» по нематеріальних активах компаній: брендах, торгівельних марках, діловій репутації тощо. У великих компаній ці нематеріальні активи обчислюються мільйонами доларів й можуть навіть перевищувати матеріальні активи. Дуже часто торговельна марка коштує більше ніж саме підприємство. До речі, відомі випадки видачі чималих кредитів під заставу розкручених брендів...

Як не дивно, але поліграфія «псевдо-клонувальників» буває навіть кращою ніж у товара-оригінала. За такої схожості розібратися, який товар справжній, а який ні, буває досить важко. Звичайно, коли йдеться про відому закордонну торгівельну марку, розібратися простіше, тому що західні підприємства досвідченіші і, як правило, усі майнові й інтелектуальні права захищають комплексно. Тому в українських виробників, як і в їхніх колег із третіх країн, залишається все менше можливостей безкарно використовувати західний бренд.

Одного разу індійська фірма випустила на український ринок таблетки для лікування печінки за назвою «Ессел Форте», упаковка яких була схожою за дизайном з відомими ліками «Ессенціале Форте». Після відповідного звернення виробника «Ессенціале Форте», індійський товар був змушений залишити український ринок.

Однак не завжди ситуація настільки очевидна. Деякі підприємці випускають свою продукцію, не захистивши право на торговельну марку. Керуючись колишньою практикою, вони ще не звикли до того, що все потрібно захищати у відповідному порядку. Водночас, інший виробник, випускаючи на ринок аналогічну продукцію, убезпечив себе необхідною реєстрацією торговельної марки. І у випадку судового розгляду фірма, яка надає свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг, доводить, що ця торговельна марка зареєстрована на її ім’я, і закон порушує конкурент, який випускає товар зі схожим дизайном, неправомірно користуючись чужою маркою. Натомість це суперечить здоровому глузду, коли заявник, котрий вийшов на ринок першим, але не зареєстрував свою торговельну марку, виявляється порушником.

З огляду на особливості ринку доводиться переважно звертати увагу не на те, хто перший зареєстрував торговельну марку, а хто першим почав випускати і реалізовувати під нею товар, тобто хто набув відомості серед споживача! А, отже, має фактичний пріоритет у використанні торговельної марки в господарській діяльності.

Найгірше доводиться власникам бренда тоді, коли виробника товару знайти непросто. Так сталося із зубною пастою «Промис». Фірма-виробник цього товару звернулася до Комітету зі скаргою на те, що в продажу з’явилася паста з такою ж назвою і дизайном коробки, а адреса виробника не зазначалася. Як з’ясувалося, паста вироблялася в Болгарії. У цьому випадку АМКУ визнав незаконними дії оптових постачальників болгарського «Промису» в Україну й останнім, звичайно ж, довелося відповідати.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ПІРАТСТВО ЯК БІЗНЕС

Відповідно до українського законодавства про адміністративні порушення незаконне копіювання форми, упакування, зовнішнього оформлення або імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені тягне за собою накладення значних штрафних санкцій з можливою конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини. Але поки що це вітчизняного виробника не зупиняє.

До речі, Європейський Союз послідовно продовжує практику захисту торговельних марок. Відстояли свої права алкогольні напої, зроблені у французьких провінціях Шампань і Коньяк, і німецьке пиво Dortmunder. За рішенням Європейського верховного суду «пармезаном» може називатися тільки італійський сир Раrміgіаnо Reggiano, зроблений в околицях міст Парма і Реджо-нель-Емілія.

Неодноразово пропонувалися ідеї створення глобального реєстру продуктів із унікальною географічною прив’язкою. Цю ініціативу підтримують країни, що розвиваються. «Географічні індикатори» допомагають захистити столітні традиції місцевих виробників від іноземних імітаторів і гарантувати походження високоякісних і освячених історією продуктів, таких, як чай «Дарджилінг» з Індії, жасминовий рис з Таїланду, художній папір з Китаю.

За даними Міжнародного союзу інтелектуальної власності, найбільш злісними «піратами» є Таїланд, Індія, Фінляндія, Польща і Тайвань. Серйозні порушення в галузі інтелектуальної власності спостерігаються в Австралії, Німеччині, Італії, Кореї, Єгипті, Туреччині, Росії, Китаї.

Випадки недобросовісної реєстрації загальновідомих торговельних марок у багатьох країнах перетворилися у своєрідний бізнес. У Бразилії, наприклад, «компанії-примари» спеціалізуються на реєстрації загальновідомих торговельних марок із єдиною метою — розпочати переговори з їхніми законними власниками і отримати з цього власну вигоду. Так були зареєстровані відомі товарні знаки РЕNАULT, АLFА РОМЕО, SUZUKI й інші.

Велике значення охороні прав на об’єкти інтелектуальної власності надається тому, що, наприклад, вдало знайдене фірмове найменування, яке стало на ринку добре відомим, має гарну репутацію, може забезпечити успіх й іншим товарам. Наприклад, як вже наводилось у засобах масової інформації, у 1987 р. компанія «Walt Disney Production» одержала роялті за ліцензіями на фірмове найменування в розмірі 21,3 млн доларів від суми продажів у 427 млн доларів. Навіть університет штату Огайо в 1991 р. одержав понад 3 млн доларів від продажу ліцензій на використання університетської символіки 600 промисловим компаніям, що сплачують університетові роялті з кожної проданої одиниці продукції.

В Україні «творчість у театрі торговельних марок» обмежена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 р. Відповідно до нього боротьба з такими правопорушеннями належить до компетенції Державного департаменту інтелектуальної власності, а також міністерств: освіти і науки, закордонних справ, внутрішніх справ, юстиції, економіки і з питань європейської інтеграції, культури і мистецтв, а також Служби безпеки України, Державної митної служби, Державної податкової адміністрації, Антимонопольного комітету України, Державного комітету з питань технічного регулювання і споживчої політики.

Більш того, з початку 2003 р. у Вищому господарському суді України й в апеляційних господарських судах діють спеціалізовані судові палати з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Як свідчить практика, існує також відповідна спеціалізація суддів у господарських місцевих судах.

Отже, у вітчизняних аматорів мистецтва наслідування теж залишається все менше шансів безкарно використовувати чужу торговельну марку.