Проблема регулювання правових відносин у сфері інтелектуальної власності (далі — ІВ) є на сьогодні однією з найбільш популярних в українському правовому полі. Тим часом, незважаючи на пильну увагу і вивчення, недоліки в законодавчому і державному регулюванні багатьох аспектів ІВ, звичайно, залишаються, що, на наш погляд, найчастіше обумовлено відсутністю об’єктивного зв’язку між законом на папері і реальним положенням справ у нашій державі. Особливої актуальності проблема інтелектуальної власності набуває, якщо пригадати оптимістичні плани України стосовно вступу до Світової організації торгівлі (СОТ), що обумовлює забезпечення захисту об’єктів авторського права і суміжних прав на рівні економічно розвинених країн — членів Європейського співтовариства (Указ Президента України від 9 травня 2001 р. «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі»). Не будемо сперечатися про доцільність одночасного підписання двох практично взаємовиключних і вкрай невигідних для України, як у юридичному, так і в економічному аспекті, угод: із СОТ — про вступ до СОТ і з Російською Федерацією — про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП) — це тема для окремої дискусії щодо особливостей національної зовнішньої політики. Натомість, довівши актуальність обраної теми, маємо на меті обговорити проблему внутрішню, пов’язану із інтелектуальною, а точніше, промисловою власністю — проблему охорони знаків для товарів і послуг, що, як нам здається, доцільно, позаяк уже існує достатня кількість судових прецедентів з цього питання, аналізуючи які, стає можливим загалом окреслити недоліки.

ВІТЧИЗНЯНІ ВПЛИВОВІ ОРГАНИ

Наразі загальною координацією процесів у сфері ІВ опікується Державний департамент інтелектуальної власності (далі — ДДІВ) Міністерства освіти і науки України (Положення про Державний департамент інтелектуальної власності від 20 червня 2000 р.). Так, Департамент видає свідоцтва та заносить до Державного реєстру знаки для товарів і послуг, що донедавна наділяло ДДІВ статусом відповідача або сторони у справах щодо охорони товарних знаків (це підтверджується прецедентами судової практики, наприклад, постанова у справі № 12/129 апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2003 р.). А оскільки найчастіше йдеться про відшкодування матеріальних збитків, то частина бюджетних коштів, що виділялася ДДІВ, останній витрачав на оплату позовів платників податків. Новим законодавством даний недолік виправлений, про що і йтиметься далі.

Ще більш впливовий орган у сфері охорони від несумлінної конкуренції (зокрема, захисту знаків для товарів і послуг) — Антимонопольний комітет України що, відповідно до Закону про Антимонопольний комітет України від 26 листопада 1993 р., уповноважений вести повноцінне розслідування: збирати докази, допитувати посадових осіб, досліджувати документи, зокрема, ті, що містять конфіденційну інформацію... Але все це лише в тому випадку, якщо до Комітету звернувся пересічний громадянин (чия заява навіть не обкладається митом). Підприємству ж, права якого були порушені, або його безпосереднім представникам, доведеться збирати докази самим, що, утім, не заважає АМКУ показувати досить високі результати в сфері охорони промислової власності (за останні 6 років Комітет виніс більше 400 рішень про припинення несумлінної конкуренції).

…І МІЖНАРОДНІ

Також існує міжнародна Система знаків Європейського співтовариства (Community marks), органом реєстрації якої є Офіс гармонізації внутрішнього ринку (the Office of Harmonization in the Internal Market), розташований у м. Аліканте (Іспанія). Особливістю Системи є можливість одночасної (хоча й недешевої — більше 2000 ?) реєстрації знаків для товарів і послуг у всіх країнах ЄС. За зрозумілими причинами дана процедура не передбачає автоматичної реєстрації знака й у нашій країні, хоча і припускає досить серйозний охоронний статус на рівні міжнародних угод.

Крім того, відповідно до ратифікованих Україною міжнародних договорів на товарні знаки в нашій країні поширюються Рекомендації Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), Положення Паризької конвенції по охороні промислової власності, Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (TRIPS). Зрозуміло, що практично всі аспекти ІВ регулюються і національним законодавством, а це 3 кодекси, кілька десятків законів, нормативних актів, правил та інструкцій.

КІЛЬКА ВАРІАНТІВ — ОБЕРАЙТЕ ПОТРІБНИЙ

Незважаючи на все перераховане, цих заходів захисту виявляється недостатньо. І тут власникові знака або його патентному повірникові пропонується один із двох основних, на наш погляд, варіантів охорони. Звичайно, якщо реєстрацією займається професіонал, то небезпека несанкціонованого використання буде мінімізована вже на етапі вибору товарного знака. Але що робити, якщо промислова власність такого роду була отримана вже зареєстрованою (купівля-продаж, дарування, поступка тощо)? Перший, хоча і трудомісткий, шлях: реєстрація всіх знаків, що мають хоча б віддалену подібність з оригіналом (за звучанням або написанням). Цей, потребуючій чималої фантазії і передбачливості, спосіб найбільш прийнятний для торговельних марок і припускає, насамперед, захист безпосередньо назви продукції (послуги). Наголосимо, що даний варіант, на наш погляд, актуальний лише за умови збереження нинішнього положення справ у сфері промислової власності, коли зловмисники воліють грубо копіювати продукцію, а, відповідно, і товарні знаки. Реальна ж небезпека безпосереднього легального використання схожого об’єкта ІВ незначна, та й судові процеси найчастіше ініціюють лише великі компанії, що вклали чималі кошти в просування знака на ринок і активно підтримують його.

Для охорони зовнішнього вигляду (упакування, символіки) у згаданому випадку підійде широко практикований в англо-американській юридичній системі метод безпосередньої фіксації в довільній формі (на фото-, відео-, магнітних, лазерних, оптичних, графічних інших носіях) товарного знака (знака для послуг), який реєструється. За аналогією з захистом об’єктів, на які поширюються авторські і суміжні права, така форма фіксації не є обов’язковою передумовою для охорони, але, за умови матеріального копіювання знака до реєстрації, дозволяє використовувати її як доказ у випадку судового позову.

Інший, більш поширений варіант захисту прав власника знака, — визнання його (знака) загальновідомим. Дана операція вигідна і з суто практичного погляду, тому що дозволяє розширити охоронний статус і за тими класами Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) щодо яких реєстрація не проводилася. Нагадаємо, що МКТП створено для надання правового захисту знака тільки за визначеними класами товарів і послуг. Під час здійснення подібної операції в Україні у власника згаданого об’єкта промислової власності можуть виникнути деякі ускладнення.

Існує Державний департамент інтелектуальної власності, що визначає ступінь використання, «оманливість» і ступінь змішування знака, який ми реєструємо (хоча жоден з цих термінів не має наразі чіткого визначення в законодавстві).

Існує також ст. 6 bis Паризької конвенції, Угода TRIPS, що покликані регулювати правові відносини в сфері охорони загальновідомих товарних знаків.

ОЧЕВИДНА ЗАГАЛЬНОВІДОМІСТЬ

Але дотепер в Україні не існує органу, уповноваженого визнавати товарні знаки загальновідомими. Також відсутні критерії, за якими знак може одержати такий статус. Так, наприклад, у п. 4.3.2.9 Правил складання і подачі заявки на видачу свідчення України на знак для товарів і послуг йдеться: «Позначення, заявлене як знак, відхиляється від реєстрації у випадку його тотожності або схожості зі знаком, що охороняється в Україні відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції і загальновідомість якого очевидна». Однак погодьтеся, цілком зрозумілий суб’єктивний характер такої «очевидності», що збільшується незалежністю експертів, рішення яких є, по суті, рекомендаціями, а в нашій країні слова «незалежність» і «безвідповідальність» дуже часто стають синонімами. Мало того, відсутня навіть дефініція терміна «загальновідомий товарний знак». Таким чином, питання визначення загальновідомості знака вирішуються судом (на підставі ст. 124 Конституції України) вже після виникнення конкретної суперечки.

Основними кроками, які необхідно зробити для вирішення даної проблеми, на наш погляд, є: чітке визначення в законодавстві терміна «загальновідомий товарний знак» і критеріїв визнання його таким. Крім того, визначити орган, що передбачається наділити відповідними повноваженнями для здійснення процедури визнання знака загальновідомим із наступною видачею охоронного свідчення міжнародного зразка (з огляду на ратифіковані Україною договори). Таким органом може стати, наприклад, ДДІВ, що вже має досвід роботи і належну кваліфікацію персоналу з питань промислової власності.

Також у зв’язку зі зростаючим числом позовів про незаконне використання об’єктів промислової власності, вкрай важливе створення компетентного органу (або надання відповідних повноважень одному з діючих), покликаного визначати фінансову цінність того або іншого товарного знака. При цьому до уваги мають братися не тільки обсяги продажів, а й популярність, вкладення в рекламні кампанії, інші витрати на просування і підтримку знака на ринку.

Особливу актуальність та зміст викладене здобуває, якщо припустити, що від небезпеки незаконного використання знака, як і від будь-якого іншого комерційного ризику можна застрахуватися. Тут, як і у випадку з захистом знака можливі два варіанти: страхування з формулюванням «від комерційних (фінансових) ризиків», що відповідає вимогам Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України або страхування професійної відповідальності патентного повірника перед третіми особами (зрозуміло, якщо реєстрацію та супровід знака здійснює саме він). На жаль, у списку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, серед осіб, професійна діяльність яких може завдати шкоди третім особам, патентні повірники відсутні. Цей факт, поряд із перерахованими проблемами, вимагає законодавчих доробок. Потрібно зазначити, що власне потенційна можливість страхування від подібних ризиків є наразі знаковою для українського законодавства і здатна багато в чому вплинути на зміни в сприйнятті правовідносин у сфері інтелектуальної і, зокрема промисловій власності, а також значно наблизити захист ІВ в Україні до світових стандартів. Але обговорення цього питання — тема для окремої статті.

НОВОВВЕДЕННЯ ЯК ЧИННИКИ УПОРЯДКУВАННЯ

Підбиваючи підсумки, не можна не згадати зміни і, що закономірно, плутанину, внесені в правові взаємини новим законодавством, що набрало чинності цьогоріч. І хоча остаточні висновки можливо буде зробити лише через рік-два, коли ми будемо мати у своєму розпорядженні достатню кількість прецедентів судової практики, вже на сьогодні, аналізуючи нововведення, можна говорити про те, що принципових відмінностей щодо інтелектуальної власності, досить мало. Так, змінилася система реєстрації товарних знаків і видачі патентів на винаходи — тепер експертизою легітимності цих операцій займається Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (Укрпатент). Свідоцтва ж як і раніше видає Департамент ІВ, з якого в такий спосіб знята відповідальність за правильність перевірки об’єктів, які реєструються. За такого стану речей притягнути ДДІВ до відповідальності за неуважність і помилки вже неможливо. Зміни у діяльності АМКУ це, передусім, зміни статусу даної організації і стосуються здебільшого боротьби з монополіями, а не з нечесною конкуренцією, шляхом використання товарних знаків.

Нововведення в Господарському і Цивільному кодексах стосуються також упорядкування законодавчого регулювання правовідносин в «інтелектуальному» середовищі загалом. Нові визначення отримали «знаки для товарів і послуг» — тепер вони називаються «торговельні марки» і «фірмове найменування» — «комерційне (фірмове) найменування».

Наостанку, хотілося б зазначити, що з огляду на відсутність абсолютного (якщо існування такого взагалі можливе) захисту об’єктів інтелектуальної (промислової) власності як на міжнародному, так і на національному рівнях, лише застосування всього комплексу юридичних, документальних і технічних засобів для охорони знака здатне якщо не гарантувати безпеку, то хоча б мінімізувати існуючий ризик несанкціонованого використання.