3. Роз’яснення питань щодо встановлення фактичних обставин,
пов’язаних з використанням відповідачем зі справи такого об’єкту
авторського права, як база даних (компіляція даних), потребувало
спеціальних знань, а відтак призначення у справі судової
експертизи.

Товариство "І." звернулося до господарського суду з позовом
про стягнення з Товариства "С.", Товариства "Р." та Підприємства
компенсації за порушення майнових авторських прав.

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін
постановою апеляційного господарського суду, припинено провадження
в частині позовних вимог до Товариства "Р." та Підприємства, а в
задоволенні позову до Товариства "С." відмовлено.

Прийняті судові рішення мотивовано тим, що авторське право
упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати
самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або)
інших даних для створення своїх творів, а правова охорона баз
даних не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає
будь-якого авторського права, що відноситься до самих даних чи
інформації, які містяться у базі даних.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
— 03.07.2000 Товариством "І." і Товариством "N." укладено
авторський договір, предметом якого є створення комп’ютерної бази
даних "С." (далі — База даних "С.") та підтримання її за змістом
та обсягом в актуальному стані; відповідно до умов цього договору
база даних створюється у співавторстві;
— згідно з наказом Товариства "N." на виконання умов
названого договору зобов’язано працівника товариства Л. (далі -
фізична особа Л.) здійснити роботу з впорядкування та розташування
складових частин інформації, визначено винагороду автору та його
немайнові авторські права;
— рішенням Держпатенту зареєстровано авторське право фізичної
особи Л. на твір — Базу даних "С.", про що видано свідоцтво;
— 05.02.2004 громадянином Н. (далі — фізична особа Н.) та
Підприємством укладено договір про передачу майнових авторських
прав, відповідно до умов якого фізична особа Н. (автор) — передала
Підприємству виключні майнові права на використання об’єкту
інтелектуальної власності — програмного продукту "І." (далі — База
даних "І.");
— на підставі договору від 05.02.2004 Держпатент зареєстрував
за Підприємством авторське право на службовий твір — Базу даних
"І.", про що видав відповідне свідоцтво;
— 01.05.2003 Підприємством і Товариством "Р." укладено
ліцензійний договір про передачу невиключного авторського права на
твір, відповідно до умов якого Підприємство передало Товариству
"Р." право на використання твору (База даних "І.");
— 20.10.2003 Товариством "Р." та Товариством "С." укладено
ліцензійний договір про передачу невиключного авторського права на
твір, відповідно до умов якого Товариство "Р." надало Товариству
"С." дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності -
Бази даних "І.";
— Товариство "С." розповсюджувало Базу даних "І." на оптичних
носіях в упаковці, на якій видавцем зазначено Товариство "Р." ;
— позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на те, що до
Бази даних "І." без достатніх на те підстав включено твір База
даних "С.", майнові авторські права на який належать йому;
— згідно з рішенням місцевого районного суду від 31.08.2004
зі справи N 2-794 (яке набрало законної сили) за позовом фізичної
особи Л., Товариства "І.", Товариства "N." до Товариства "Р.",
треті особи — Підприємство, Державний департамент інтелектуальної
власності Міністерства освіти і науки України:
власником немайнових авторських прав на твір База даних "С."
є фізична особа Л., а співвласниками майнових прав на зазначений
твір є Товариство "І." і Товариство "N.";
з боку Товариства "Р." мало місце порушення авторських прав
позивачів шляхом включення твору База даних "С." до власного
твору;
позов Товариства "І." задоволено частково: з Товариства "Р."
стягнуто на його користь компенсацію;
— позивачем не подано доказів того, що у Базі даних "І."
використано Базу даних "С." (запозичено систему підбору та
розташування судових рішень), автором якої є фізична особа Л.

Причиною даного спору є питання про те, чи має місце
порушення прав позивача шляхом розповсюдження Товариством "Р."
Бази даних "І.".

Відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, назване
рішення місцевого районного суду не містить згадки про Товариство
"С." та, тим більше, про порушення ним авторських прав Товариства
"І.".

За таких обставин взаємовідносини Товариства "І." і
Товариства "С." мали бути досліджені в повному обсязі
господарським судом у межах провадження з даної справи.

Преамбулою Закону України "Про авторське право і суміжні
права" ( 3792-12 ) (далі — Закон) визначено, що він охороняє
особисті немайнові права і майнові права авторів та їх
правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів
науки, літератури і мистецтва — авторське право, і права
виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій
мовлення — суміжні права.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону ( 3792-12 ) до
майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право)
належать: виключне право на використання твору; виключне право на
дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Стаття 52 цього Закону ( 3792-12 ) визначає грошову
компенсацію як один із способів цивільно-правового захисту
авторського права і суміжних прав.

Статтею 10 Закону ( 3792-12 ) визначено, що не є об’єктом
авторського права, зокрема, видані органами державної влади у
межах їх повноважень офіційні документи політичного,
законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази,
постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні
переклади.

Попередніми судовими інстанціями встановлено і сторонами не
заперечується, що Товариство "С." здійснювало розповсюдження Бази
даних "І."

При цьому позивач наполягає на факті протиправного включення
до її складу створеної фізичною особою Л. Бази даних "С.",
співвласником майнових авторських прав на яку є Товариство "І.".

Водночас Товариство "С." стверджує про розповсюдження ним
іншого об’єкта інтелектуальної власності Бази даних "І. ", автор
фізична особа Н.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 8 Закону ( 3792-12 )
бази даних є об’єктами авторського права.

Відповідно до статті 1 Закону ( 3792-12 ) база даних
(компіляція даних) — це сукупність творів, даних або будь-якої
іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі -
електронній, підбір і розташування складових частин якої та її
упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої
є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою
спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів
(комп’ютера) чи інших засобів.

З огляду на наведене попереднім судовим інстанціям належало
з’ясувати, чи мало місце з боку Товариства "С." використання твору
База даних С. за відповідним свідоцтвом України, що мало бути
здійснено шляхом порівняльного аналізу Бази даних "С." та Бази
даних "І. " (її складових частин). Проте цього ними зроблено не
було.

Між тим лише після з’ясування зазначених фактичних обставин
суди мали визначитись стосовно порушення Товариством "С." прав
Товариства "І.".

При цьому роз’яснення згаданих питань щодо встановлення
фактичних обставин використання Товариством "С." такого об’єкту
авторського права, як база даних потребує спеціальних знань, а
тому господарському суду відповідно до статті 41 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) належало призначити
судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду
функції експерта.

У вирішенні питань, пов’язаних з призначенням судової
експертизи, господарському суду слід враховувати викладене в
роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від
11.11.1998 N 02-5/424 ( v_424800-98 ) "Про деякі питання практики
призначення судової експертизи", рекомендаціях президії Вищого
господарського суду України від 29.03.2005 N 04-5/76
( v0076600-05 ) "Про деякі питання практики призначення судових
експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права
інтелектуальної власності" та рекомендаціях президії Вищого
господарського суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107
( v1107600-04 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності".

З огляду на наведене справу було передано на новий розгляд до
суду першої інстанції.

(продовження)