5. Справи у спорах про порушення майнових прав
інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за
місцем вчинення порушення. Оскільки видання та продаж спірного
твору було здійснено поза межами України, юрисдикція господарських
судів України не поширюється на відносини сторін, пов’язані з
порушенням авторського права на відповідний твір.

Суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа П. (далі -
СПД П.) звернувся до господарського суду з позовом до іноземного
суб’єкта господарювання Видавничої компанії (далі — Видавнича
компанія) про вилучення з продажу контрафактної продукції,
стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав,
моральної шкоди, а також про зобов’язання Видавничої компанії
викупити на визначених умовах та виставити на продаж видану
позивачем книжку "М...", з можливим нанесенням логотипа Видавничої
компанії,

Ухвалою місцевого господарського суду, залишеною без змін
постановою апеляційного господарського суду, провадження в даній
справі припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі — ГПК України).
Названі судові акти попередніх інстанцій з посиланням на приписи
статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із
здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, статті 16 ГПК
України мотивовано виданням та продажем спірних книжок за межами
України — на території однієї з держав СНД, у зв’язку з чим з
огляду на предмет спору дана справа за територіальними ознаками не
відноситься до підсудності господарських судів України.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
— згідно з угодою, укладеною літературним видавництвом "F."
та СПД П., останньому було передано виключні майнові права на
переклад, продаж та видання творів;
— на виконання названої угоди СПД П. було видано та
реалізовано перекладений ним російською мовою твір "М...";
— на території однієї з країн СНД відповідач здійснив видання
книжки "К...", яка, за твердженням позивача, є перекладом книжки
"М...";
— матеріалами справи підтверджується:
відсутність реєстрації представництва Видавничої компанії
(відповідача) на території України;
факт продажу відповідачем на території відповідної держави
випущеного тиражу книжки "К..." в повному обсязі;
відсутність даних щодо ввезення Видавничою компанією на
територію України твору під назвою "К...";
— позивачем не подано жодних доказів, що достовірно свідчили
б про реалізацію відповідачем книжки "К..." саме на території
України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про
судоустрій України" ( 3018-14 ) місцеві господарські суди
розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а
також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх
підсудності.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 4 Угоди
компетентний суд держави — учасниці Співдружності Незалежних
Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори,
якщо на території цієї держави — учасниці Співдружності Незалежних
Держав мала місце дія або інша обставина, що стала основою для
вимог щодо відшкодування шкоди.

Частиною ж третьою статті 16 ГПК України ( 1798-12 )
передбачено, що справи у спорах про порушення майнових прав
інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за
місцем вчинення порушення.

Предметом позову в даній справі є вимоги про вилучення з
продажу контрафактної продукції, спонукання відповідача до викупу
та продажу виданої позивачем книги, а також вимоги щодо стягнення
з відповідача моральної шкоди та компенсації за порушення
авторських прав СПД П., тобто немайнові та матеріально-правові
вимоги, що виникли в результаті ймовірного порушення майнових прав
позивача на об’єкт інтелектуальної власності. Тому господарські
суди дійшли правильного висновку про те, що в даному випадку
підсудність справи повинна визначатися за правилами виключної
підсудності справ у спорах, пов’язаних із захистом права на
об’єкти інтелектуальної власності, що наведені у частині другій
статті 16 ГПК України ( 1798-12 ), а саме — за місцем вчинення
правопорушення.

Як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями
обставин справи, видання та продаж спірного твору -
книжки "К..." — було здійснено на території певної іноземної
держави, тому юрисдикція господарських судів України не
поширюється на спірні правовідносини.

Посилання скаржника на доведеність ним факту продажу
відповідачем спірного твору на території України спростовуються
встановленими господарськими судами фактичними даними. Скаржником
не наведено достатньо переконливих доводів щодо порушення
попередніми судовими інстанціями правил оцінки доказів у
встановленні цього факту. Тому до спірних правовідносин не
підлягають застосуванню також пункти 2, 3 статті 76 Закону України
"Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ), за якими суди можуть
приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з
іноземним елементом, якщо на території України відповідач у справі
має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме
майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або
представництво іноземної юридичної особи — відповідача, та у
справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території
України.

Твердження скаржника про те, що предмет даного позову
стосується захисту ділової репутації СПД П., спростовуються
змістом позовної заяви, а тому не можуть бути взяті до уваги Вищим
господарським судом України.

З урахуванням викладеного визначених законом підстав для
скасування оскаржуваних ухвали та постанови місцевого та
апеляційного господарських судів Вищим господарським судом України
не встановлено.

(продовження)