На головну | Пишіть нам | Пошук по сайту тел (063) 620-06-88 (інші) Укр | Рус | Eng   
Прибутки від використання патентів у світі зросли від 3 млрд дол. у 1982 році до 120 млрд дол. у 2003 році
  новини  ·  статті  ·  послуги  ·  інформація  ·  питання-відповіді  ·  про Ващука Я.П.  ·  контакти за сайт: 
×
Якщо ви помітили помилку чи похибку, позначте мишкою текст, що включає
помилку (все або частину речення/абзацу), і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нам.
×

Принцип потопаючого. Як російські компанії захищаються від підробок

2003-06-15
Настасія Наришкіна

У Росії підробляють усі. Жодна компанія не застрахована від фальсифікаторів. Надія на те, що з піратами розбереться держава, звичайно швидко вмирає. Тому багато компаній винаходять власні методи боротьби з виготовлювачами фальшивок. Автори деяких ноу-хау поділилися своїм досвідом.

Здається, ми насправді збираємося у СОТ. Підтягуємо своє законодавство до міжнародних норм. Дійшло навіть до захисту інтелектуальної власності. Держдума прийняла закон «Про внесення змін і доповнень у Кримінальний кодекс РФ і Кримінально-процесуальний кодекс». За здійснення злочинів, що підпадають під статті 180 КК РФ «Незаконне використання товарного знаку», карати тепер будуть набагато суворіше.

Дотепер за підробку чужого товарного знаку, знака чи обслуговування найменування місця походження товару порушнику грозять виправні роботи чи штраф, а за обман покупця — два роки в’язниці. Відтепер фальсифікаторам грозить позбавлення волі терміном до 5 років, так що в сфері захисту інтелектуальної власності в нас буде просто ідеальне законодавство. От тільки юристи говорять, що воно і без того надзвичайно прогресивне — якби його ще і виконували... Тому власники товарних знаків діють за принципом «порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих». Головне — вчасно зрозуміти, що сподіватися можна на себе.

Усі в суд

Блискучий спосіб боротьби з фальсифікацією продемонструвала у свій час шведська компанія Absolut. Приблизно в 1985 році вона припинила поставляти в Східну Європу свою горілку, про що і повідомила покупців. Фальсифікатори — а ринок був заполонений фальшивою горілкою — виявилися в складному становищі: покупці знали, що в них просто немає шансів купити дійсний продукт. Тим часом шведи розгорнули боротьбу з підпільними виробниками, що обґрунтувалися в Угорщині. За кілька років «підпільники» були цілком винищені. Після цього, приблизно на початку 90-х, горілку Absolut знову стали поставляти в країни Східної Європи.

Розмах цієї міжнародної операції, звичайно, вражає. Можна припустити, що справа не обійшлася без участі державних органів, у тому числі і спецслужб, адже Absolut на 100% державна компанія, врода і гордість шведської харчової промисловості.

Сьогодні шведам було б набагато легше. Відповідно до міжнародних домовленостей імпортери можуть повідомити російський Державний митний комітет (ГТК) про те, що власник такого-то товарного знаку просить не здійснювати імпорт без його дозволу, що імпортує його товар винятково такий-то дистрибутор і що оригінальна продукція коштує скільки-то. ГТК розішле список по регіональних митницях, і ті по ідеї перекриють «контрабандний кран». Ця система діє більше року, але в списку ГТК чомусь всього 149 товарних знаків, з яких лише півтора десятка «алкогольних» марок.

Що б ми без них пили?

Іноді порушники закону діють у благо роздрібному покупцю. «Якби в нас усі без винятку поважали права власників товарних знаків, то багатьох видів продукції на ринку просто не було б, — розповідає юрист компанії-імпортера «Совагроимпорт» Сергій Алексєєв. — За нашим законом зареєструвати продукт на своє ім’я може той, хто перший спохватиться, а не той, хто його вже робить. Протягом п’яти років право власник може не робити продукцію, але він вправі заборонити її випуск всім іншим». Так що якби усі дотримували закону, то багатьох напоїв ми б просто недорахувалися. Але на права патентовласників ніхто не звертає уваги, і найчастіше підробки бувають краще оригіналу — якщо, звичайно, мова йде про дешеві «народні» вина.

Захистити свій товарний знак від місцевих шахраїв набагато складніше, ніж від закордонних. «Поки що органи приймаються за ці справи не дуже охоче, — говорить Сергій Алексєєв, юрист компанії-імпортера «Совагроимпорт». — Це складні справи. Відповідь, як правило, завжди одна: проведена перевірка, складу злочину немає, звертайтеся в арбітражний суд. Нам невідомі випадки, щоб когось покарали за використання чужого товарного знаку. От якщо розливають алкоголь без ліцензії, це вже серйозніше. Але адже виробники підробленого товару усі в основному з ліцензіями. От якби вони в підвалі горілку розливали і самі акцизні марки друкували — тоді дійсно можна було б наскочити і по телевізорі показати».

Так що скажемо ще раз: порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих.

Як у наркоторгівлі

У 1999 році на московському ринку виявився підроблений антибіотик «Сумамед». Його упакування з дивним мистецтвом копіювали оригінально, так що відрізнити неправильні ліки можна було лише на смак: капсули були заповнені крейдою. Хорватська фармацевтична компанія Pliva, розроблювач оригінального препарату і власник відповідного товарного знаку, відкликала з торгівлі дійсний «Сумамед», відправила його в Загріб, а потім повернула назад — у Росію, але вже з захисною наклейкою на упакуванні. Однак фальсифікатори моментально освоїли випуск таких наклейок, і підробки знову з’явилися в аптеках. Фірма втрачала мільйони доларів, а хтось наживав скажені гроші.

У березні 2000 року, після появи першої хвилі фальшивок, Pliva звернулися в Генеральну прокуратуру РФ із заявою про порушення кримінальної справи. Як розповів патентний повірений Володимир Шитиков з юридичної фірми Baker & McKenzie, що захищає інтереси Plivа, заява цілий рік скиталась по різним УБЕЗ і ОБЕЗ, і скрізь обіцяли його розглянути і про результати повідомити, а потім утратили. Разом із заявою пропали документи на 120 сторінках і запечатані зразки підробок.

До речі, в одному зі зниклих документів згадувалося ім’я депутата Держдуми Володимира Бринцалова, власника ЗАТ «Брынцалов-А» — найбільшого постачальника підробленого «Сумамеда». Pliva повідомляла, що деяка торгова фірма «Рейн» рекламувала в спеціалізованому бюлетені «Сумамед», розфасований фірмою «Брынцалов-А».

Ми не будемо в деталях зупинятися на всіх перипетіях цієї історії — скажемо лише, що в червні 2001 року Pliva передала в МВС другу заяву, але ніякої кримінальної справи не заведено дотепер, і ми так і не знаємо, чи фасував депутат Бринцалов крейду чи тільки торгував підробками.

У підсумку Pliva, як розповідає Володимир Шитиков, справилася сама. Як? Так дуже просто. Щодня по московських аптеках ходять співробітники фірми і перевіряють, немає чи де підробок. Торговцям — і оптовим, і роздрібним — фірма безкоштовно поставляє верификатори — невеликі прилади, що дозволяють відрізнити підробку від оригіналу. Задоволення це дороге, і платить за нього кінцевий споживач. Якщо два роки тому, говорить Шитиков, роздрібна ціна «Сумамеда» складала приблизно 320 руб., то зараз — близько 350 — 360 руб. Ця різниця і є ціна боротьби з фальсифікаторами.

Фармацевтичний ринок для фальсифікаторів у числі самих привабливих. Легальна фармацевтична промисловість знаходиться на одному з перших місць по прибутковості і по оборотності коштів, а ось нелегальна-то, напевно, і зовсім на першому. «Вони одержують надприбутки, порівнянні з доходами наркоторгашів», -говорить один з учасників недавнього «круглого столу», присвяченого проблемі фальсифікованих лік.

У країні більш 8 тис. посередників, ланцюжок від виробника до покупця буває дуже довгий, а Мінздрав може лише дати розпорядження про вилучення партії підробленого препарату з торгівлі — простежити ж за виконанням він уже не в силах. І в МВС, і в Мінздраві ремствують на пробіли в законодавстві — наприклад, на відсутність поняття «фальсифікований лікарський засіб». Про дві статті КК РФ (ст. 180 і ст. 200) і про закон «Про товарні знаки» чомусь забувають: з 1997 року, коли Мінздрав знайшов першу фальшивку, не було ні однієї голосної справи, ні однієї анульованої ліцензії. При цьому більшість фальсифікатів роблять не умільці з Малої Арнаутскої, а цілком легальні фармацевтичні підприємства. Обчислити порушника і позбавити його ліцензії начебто б не складає особливої праці — а от мабуть ж ти!

Мінздрав і МВС покладають надії на ними ж розроблені (не без підтримки фармацевтичного лобі) виправлення до закону «Про лікарські засоби», до Кримінального кодексу і Кодексу про адміністративні порушення. Там буде і поняття «фальсифіковані лікарські засоби», будуть і «10 років з конфіскацією». Тільки чи стане хто-небудь ловити шахраїв, озброївши новими чудовими статтями?

Лікнеп по-російському

А може, їх і не треба ловити? Може, їх простіше навчати? «Багато керівників просто юридично неписьменні, — говорить Сергій Алексєєв. — Вони часом навіть не підозрюють, що роблять карне правопорушення, торгуючи продукцією під чужим товарним знаком. Тому іноді цілком достатньо серйозного листа, у якому порушнику роз’ясняють, що він учиняє злочин і може понести за це таке-те відповідальність».

ДОВІДКА

Торгівля краденим

Багато торговців ігнорують той факт, що карна й адміністративна відповідальність передбачена не тільки за виробництво підробленого товару.

Закон РФ «Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місць походження товарів», ст. 4, п. 2:

«Порушенням прав власника товарного знаку визнається несанкціоноване виготовлення, застосування, увіз, пропозиція до продажу, продаж, інше введення в господарський чи оборот збереження з цією метою товарного чи знаку товару, позначеного цим знаком, чи позначення подібного з ним до ступеня змішання, у відношенні однорідних товарів».

Якщо цього мало, то має сенс звернутися в міліцію. Тільки от не треба вимагати порушення справи — це зайве. Нехай керівника організації викликають куди слід на бесіду і чемно попросять представити документи. Нехай пояснять по-гарному, що якщо він не одумається, те далі підуть примусовий привід і виїмка документів. Багатьох ці «перспективи» цілком переконують, і вони звертають свою діяльність. Про відшкодування збитку постраждалій стороні, звичайно, мови не буде, так само як і про покарання винних. Але і те вже славно, що підробка іде з ринку.

Утім, у Росії бувають виключення з правил. Особливо коли справа стосується олігархів.

Щоб неповадно було

Як розповів генеральний директор торгового дому «Русал Саянская фольга» (дочірня структура холдингу «Російський алюміній») Ілля Тихомиров, у грудні 2000 року вони знайшли, що їхню фольгу активно підробляють. По телебаченню пройшла рекламна кампанія, після якої обсяг продажів фольги повинний був вирости до визначеного рівня. Рівень, однак, виявився на 16% нижче запланованого, і в торговому домі припустили, що частина ринку захопили фальсифікатори. І дійсно, на московських ринках була виявлена підроблена «Саянская», що коштувала дешевше оригінальної, але замість заявлених на упакуванні десяти метрів фольги було вдвічі менше. У компанії не здивувалися. «5 — 10% підробок на ринку — це нормально, — говорить Ілля Тихомиров. — Багато хто навіть закладають такі втрати у свої бюджети». Тому для початку були прийняті відповідні міри: по магазинах їздили мерчандайзери з бюро підтримки продажів, пояснюючи персоналу, як відрізнити підроблену фольгу від оригінальної (а для цього досить усього лише уважного погляду), і розповідаючи про те, як у Кримінальному кодексі трактується торгівля підробками. Тихомиров затверджує, що магазини фальшивками не торгували: мов, за це можна і ліцензії позбавитися.

З ринковими торговцями все набагато складніше. Вони ризику не бояться, КК їм не страшний. Тому, щоб вижити підробки з ринків, вирішили використовувати економічні методи. Хто йде на ринок? Люди, скажемо так, ощадливі. Виходить, потрібно задовольнити їхні потреби в недорогому якісному товарі. Тому до кінця 2001 року Тихомиров обіцяє вивести на ринок новий бренд — для покупців з низьким статком.

У міліцію компанія звернулася наприкінці літа, коли, незважаючи на всі міри — і нове запатентоване упакування, і візити мерчандайзерів, — підроблена продукція зайняла 25 — 30% того ринку, на який розраховували виробники «Саянской». За справу взялася служба підтримки бізнесу «Російського алюмінію» — підрозділ, що займається захистом інтересів компанії на всіх її ринках. Потім пішли події, докладно описані в прес-релізі «Русала»: «Співробітниками УБЕЗ ГУВС Москви при участі експертів «Русала» був проведений комплекс спеціальних заходів, у ході яких удалося розкрити розгалужену мережу по виробництву і продажу фальшивої фольги. Зокрема, був встановлений оптовий постачальник фальсифікату. При здійсненні перевірочної закупівлі і передачі грошей за велику партію фольги були затримані два жителі Москви, що займалися оптовими постачаннями підробленої продукції. Подальші оперативно-розшукові заходи, проведені співробітниками органів внутрішніх справ, дозволили установити, що виробництво фальсифікованої фольги з товарним знаком «Саянская» здійснюється в одному з виробничих приміщень Митищинського заводу сувенірної продукції. Даний факт був задокументований з використанням відеозйомки. Устаткування демонтоване і затримане УБЕЗ, вилучена велика партія незаконно виготовленої продукції. В даний час міліція проводить дослідчу перевірку, матеріали якої будуть передані в прокуратуру для порушення кримінальної справи».

Компанія поки не ставить перед собою задачу стягнути з винних збиток. «Нам важливо зробити так, щоб іншим неповадно було, — говорить Тихомиров. — Що стосується позовів, те це наступний крок. Ми будемо висувати позови по ст. 180 і ст. 200 Кримінального кодексу («Незаконне використання товарного знаку» і «Обман споживачів») і по ст. 46 закону «Про товарні знаки».

Після міліцейської акції підробок стало менше, але на ринку вони як і раніше присутні. Тому, говорить Тихомиров, мають бути переговори з двома іншими великим російськими виробниками фольги про те, щоб вони припинили торгівлю сировиною для її виробництва — так називаними джамбо-рулонами, з яких дрібні фірми женуть підроблений товар.

Чесно говорячи, незрозуміло, як це Митищинський завод зважився перейти дорогу «Російському алюмінію». І шкода, що в Росії бізнесом займаються не тільки олігархи.

Йогурти і не-йогурти

Що може бути поганого в обопільному бажанні держчиновників і компаній установити строгий контроль за виробництвом товарів, щоб припинити випуск підробок і сурогатів? Проте боротьба за інтереси споживачів може зіграти на руку компаніям, що бажають підсунути конкурентів без усякого збитку для своєї репутації.

Цього року більшості російських молочних фабрик довелося забрати з назв і реклами своєї продукції слово «йогурт». На прилавках з’явилися «продукти на йогуртній основі» — «Фруттіс молочний», «Ерманн вершковий» і т.д. Настільки масове перейменування викликане тим, що із січня 2001 року в галузі почав діяти ДСТ на виробництво йогуртів, розроблений Національним фондом захисту споживачів (НФЗП) за замовленням Держстандарту Росії.

НФЗП же був і ініціатором створення нового Дст. За словами гендиректора НФЗП Олександра Калініна, фонд керувався благою метою — ввести в молочній галузі міжнародні стандарти якості, згідно яким йогуртом може називатися тільки нетермізірованний продукт із живими кисломолочними культурами. Але затію НФЗП можна представити й в іншім світлі: якщо врахувати, що на момент прийняття Дст йогурт випускали (чи пробували випускати) кілька десятків молочних фабрик і що тільки в двох компаній було налагоджене виробництво «живого йогурту» — «Вимм-Билль-Данн» і Danone. А ці компанії є співзасновниками НФЗП.

Усього в НФЗП більш 60 засновників. Серед них державні відомства (наприклад, МАП і Держстандарт), трохи галузевих НДІ, банки, страхові компанії і виробники споживчих товарів. Олександр Калінін називає свій фонд незалежною експертною організацією, але при цьому не скриває, що «уся його діяльність здійснюється за рахунок вступних і спонсорських внесків і інвестиційних коштів його учасників».

За інформацією «До», серед членів комісії, що працювала над новим Дст, були директор виробничого керування «Вимм-Билль-Данн» Леонід Компанієц і заступник директора Ліанозовського комбінату Людмила Меркулова. З іншими виробниками молочних продуктів — наприклад, Черкизовським і Останкінським комбінатами — комісія консультувалася заочно, шляхом обміну листами і запитами. Наскільки відомо «До», Campina і Ehrmann намагалися протидіяти прийняттю Дст, але безуспішно. Що, утім, не дивно: лобістські можливості «ВБД» незмірно ширше (наприклад, голова правління «Вимм-Билль-Данн» Сергій Пластинин також головує в Російському союзі підприємств молочної галузі і працює в Раді по аграрній політиці при уряді Росії).

Олександр Калінін має намір поширити свої стандарти на всю молочну галузь. Зі схвалення Держстандарту Росії його фонд зараз розробляє 11 нових Дст — на молоко, кефір, сир, сметану і т.д. (до речі, ці роботи обійдуться фонду в $110 тис.). Відповідно до плану проект повинний бути реалізований до жовтня 2002 року. Наміри НФЗП як і раніше залишаються благими — припинити виробництво сурогатної продукції. Але не виключено, що при цьому будуть враховуватися комерційні інтереси окремих компаній.

джерело: Журнал «Компанія»№ 43 (189)
корисний матеріал? Натисніть:




інші статті...
© Ярослав Ващук, 2003-2011
при використанні будь-яких матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове
[pageinfo]
сайты Хмельницкого bigmir)net TOP 100