(продовження, початок на сторінці)

2. Неподання відповідачем належних доказів на підтвердження
факту використання знака для товарів і послуг протягом трьох років
від дати публікації відомостей про видачу спірного свідоцтва на
знак для товарів і послуг стало підставою для обґрунтованого
задоволення позову про дострокове припинення дії свідоцтва на знак
для товарів і послуг.

Підприємство звернулося з позовом до Товариства та Державного
департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки
України про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для
товарів та послуг «В.» від 15.05.2001.

Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову
відмовлено. Постановою апеляційного господарського суду це рішення
скасовано; позов задоволено: дію свідоцтва на Знак припинено.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
— Товариство є власником свідоцтва на знак для товарів і
послуг від 15.05.2001, об’єктом якого є словесне позначення «В.«,
для товарів 30 та 33 класів МКТП; дата подання заявки -
14.08.1997; відомості про видачу свідоцтва опубліковано
15.05.2001;
— згідно з листом державного підприємства «Український
науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації,
сертифікації та якості» протягом 2000-2004 років в Реєстрі
державної системи сертифікації УкрСЕПРО зареєстровано лише видані
позивачеві сертифікати відповідності на каву «В.»;
— Товариством (ліцензіар) та ТОВ «С.» (ліцензіат) було
укладено ліцензійний договір від 23.05.2001, предметом якого є
надання ліцензіатові права використання товарного знака «В.«;
— названий ліцензійний договір не набув чинності у зв’язку з
припиненням його реєстрації в патентному відомстві України
внаслідок виявлення ТОВ «С.» факту використання товарного знака
«В.» Підприємством;
— умовами контракту, укладеного 27.12.2001 ТОВ «Д.«
(продавець) та Товариством (покупець), передбачено, зокрема,
поставку Товариству кави з використанням знака для товарів і
послуг «В.».

Відповідно до припису абзацу першого пункту 4 статті 18
Закону ( 3689-12 ) якщо знак не використовується в Україні
повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг
протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу
свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа
має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення
дії свідоцтва повністю або частково.

За змістом пункту 4 статті 16 Закону ( 3689-12 )
використанням знака визнається:
— нанесення його на будь-який товар, для якого знак
зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску,
пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до
товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням
знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для
продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
— застосування його під час пропонування та надання будь-якої
послуги, для якої знак зареєстровано;
— застосування його в діловій документації чи в рекламі та в
мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Судові інстанції за результатами дослідження поданих
учасниками процесу доказів дійшли різних висновків щодо
встановлення факту використання відповідачем знака для товарів і
послуг «В.».

Так, суд першої інстанції зазначив про те, що передача
Товариством за ліцензійним договором права використання спірної
торговельної марки та поставка Товариству кави «В.» є належними
доказами, що свідчать про використання Товариством названого знака
для товарів і послуг у господарській діяльності. Проте така
правова оцінка обставин справи спростована апеляційним судом з
огляду на те, що ліцензійний договір від 23.05.2001 не набрав
чинності. Крім того, апеляційним судом встановлено відсутність
будь-яких фактичних даних, що підтверджували б фактичне виконання
Товариством зобов’язань за контрактом від 27.12.200, укладеним з
ТОВ «Д.«, та здійснення інших дій, що свідчили б про використання
спірної торгової марки на території України.

Отже, на порушення статті 33 ГПК України ( 1798-12 ), за якою
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Товариство не
подало належних доказів на підтвердження факту використання знака
для товарів і послуг «В.» протягом трьох років від дати публікації
відомостей про видачу спірного свідоцтва.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку про обґрунтованість позовних вимог про дострокове
припинення дії свідоцтва на знак для товарів та послуг «В.», а
відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної
постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Посилання Товариства на неправомірне використання
Підприємством названої торговельної марки як об’єктивно
непереборну обставину, що унеможливлювала використання Товариством
цього знака для товарів і послуг, не можуть бути взяті до уваги
Вищим господарським судом України. Адже, як вбачається з
установлених попередніми інстанціями обставин справи, Товариство
не вчинило жодних дій, спрямованих як на використання знака «В.» у
підприємницькій діяльності, так і на вжиття заходів щодо усунення
перешкод у використанні цього знака (зокрема, вирішення питання
про заборону використовувати Підприємству спірної торговельної
марки в судовому порядку).

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України
постанову апеляційного господарського суду зі справи залишив без
змін, а касаційну скаргу — без задоволення…
(продовження)