ТИМЧАСОВІ ПРАВИЛА
проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин

Ці Правила розроблено відповідно до статей 27, 29, 30, 36
Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» ( 3116-12 )
(далі — Закон) і визначають порядок проведення кваліфікаційної
експертизи сорту.

1. Загальні положення

1.1 Кваліфікаційна експертиза сортів рослин (далі -
Експертиза) є складовою частиною експертизи документів заявки на
сорт, яка подається до Державної служби з охорони прав на сорти
рослин (далі — Держсортслужба) з метою державної реєстрації сортів
рослин для поширення в Україні та державної реєстрації прав на
них.

1.2 Експертиза включає в себе комплекс лабораторних і
польових досліджень, необхідних для підготовки експертного
висновку за заявкою, на підставі якого приймається рішення щодо
державної реєстрації сорту і прав на нього.

1.3 Експертизу проводить Український інститут експертизи
сортів рослин (далі — Інститут), державні обласні центри
експертизи сортів рослин, сортодослідні станції, лабораторії та
інші заклади експертизи та підприємства, які складають державну
систему з охорони прав на сорти рослин.

1.4 Інститут може залучати для польових досліджень заклади
експертизи, що не входять до державної системи з охорони прав на
сорти рослин, які акредитовані Держсортслужбою, а також
використовувати результати польових досліджень заявника.

2. Визначення належності об’єкта, описаного у заявці,
до сортів рослин

2.1 Проведення перевірки належності об’єкта, описаного у
заявці, до сорту рослин встановлюється на підставі аналізу назви
таксону українською та латинською мовами шляхом її порівняння із
назвами, наведеними у відомих ботанічних довідниках, доступних
базах даних, в першу чергу, у власній базі та базі даних
Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин.

2.2 Якщо об’єкт, вказаний у заявці, за експертним висновком
Інституту (додаток 1) не належить до сорту рослин, Держсортслужба
надсилає заявнику повідомлення (додаток 2) про відхилення заявки.

3. Експертиза назви сорту

3.1 Експертиза назви сорту проводиться відповідно до
Положення про експертизу назви сорту.

3.2 До прийняття рішення про державну реєстрацію сорту і прав
на нього заявник може змінити назву сорту за умови подання ним
клопотання та сплати відповідного збору.

3.3 Експертний висновок про ухвалення назви сорту є складовою
та невід’ємною частиною кінцевого обгрунтованого експертного
висновку за заявкою.

4. Експертиза новизни сорту

4.1 Новизна сорту встановлюється згідно з декларацією
заявника, яку він подає, заповнюючи відповідний пункт заявки на
сорт.

4.2 Якщо в результаті перевірки заявки встановлено, що
насіння чи посадковий матеріал сорту не збувався з метою
комерційного використання або збувався на території України менше
одного року, а в іншій державі — менше чотирьох років, експертиза
продовжується.

4.3 Якщо вказані в заявці строки перевищують встановлені
Законом ( 3116-12 ) терміни або стає відомою інформація про
офіційну реєстрацію сорту в іншій державі в строк більший, ніж
чотири роки від дати подання заявки на сорт до Держсортслужби,
Інститут робить про це експертний висновок (додаток 3), на
підставі якого Держсортслужба надсилає заявнику повідомлення про
відхилення заявки від подальшого розгляду (додаток 4).

4.4 У разі позитивного рішення щодо належності об’єкта,
описаного у заявці, до сорту рослин та відповідності його критерію
новизни, експертиза продовжується в польових умовах. З цією метою
сорт включається в Державну науково-дослідну програму з проведення
кваліфікаційної експертизи на відповідність сорту критеріям
вирізняльності, однорідністі та стабільності поточного року
(далі — Програма) (додаток 5).

5. Експертиза сорту на відповідність критеріям
охороноздатності

5.1 Польові дослідження сорту в експертних закладах державної
системи з охорони прав на сорти рослин здійснюються з видів, які
належать до переліку родів і видів, сорти яких підлягають
державному випробуванню. Строк польових досліджень складає три
роки. Інститут може скоротити цей строк на підставі переконливих
висновків двох років експертизи.

5.2 Посібником для проведення польової експертизи на
вирізняльність, однорідність та стабільність є окремі методики з
видів рослин. Методиками визначено строки, кількість, якість
насіння та посадкового матеріалу, умови проведення досліджень,
зокрема, розмір ділянок і кількість повторень, тривалість
експертизи, час та методи обліку.
Сукупність ознак, за якими виконують дослідження, залежить
від виду, до якого належить сорт.

5.3 Для проведення морфологічного опису сорту в методиках
подано «Таблиці ознак» з наведеними шкалами градацій, де кожному
із словесних визначень ознаки надано відповідний код. Для більш
чіткої оцінки ступеня прояву ознаки наведено еталонні сорти.

5.4 Після затвердження Програми Інститут доводить її до
сортодослідних станцій та інших закладів експертизи. Одночасно
заявнику сорту надсилають рознарядку на постачання насіння чи
посадкового матеріалу на поточний рік (додаток 6).

5.5 Експерт сортодослідної станції, отримавши Програму,
формує робочу програму досліджень станції на поточний рік, яку
затверджує керівник.

5.6 Надходження насіння чи посадкового матеріалу на
сортодослідній станції фіксується у спеціальному журналі (додаток
7). Насіння чи посадковий матеріал сорту має надійти на
сортодослідну станцію від заявника не пізніше 1 березня — для
сортів ярих та 1 серпня — для сортів озимих культур. У п’ятиденний
строк після зазначеного вище експерт сортодослідної станції
надсилає до Інституту звіт про надходження насіння чи посадкового
матеріалу сортів згідно з програмою наукових досліджень поточного
року (додаток 8).
Сорти, насіння чи посадковий матеріал яких заявник не надав,
Інститут виключає з Програми, корегуючи її, і повідомляє заявника
про продовження загального строку експертизи з цієї причини. Збір,
сплачений заявником за проведення експертизи поточного року, не
повертається.

5.7 Насіння чи посадковий матеріал сорту висівають
(висаджують) на сортодослідній станції згідно з робочою програмою.
Експерт впродовж вегетаційного періоду здійснює потрібні
спостереження за сортом відповідно до методики.
5.7.1 Сорт вважають вирізняльним, якщо виявлено хоча б одну
ознаку, яка дає змогу визначити вирізняльні особливості сорту і
має піддаватись відтворенню і точному опису.
5.7.2 Якщо сорт не вирізняється за жодною із ознак від сорту,
який внесено до Державного реєстру прав власників сортів рослин
(далі — Реєстру патентів), то такий сорт не відповідає умові
вирізняльності і не вноситься до нього. Якщо випробуваний сорт не
вирізняється від іншого випробуваного сорту, то патент буде
виданий лише на один з них, заявка на який зареєстрована раніше.
5.7.3 Сорт відповідає критерію однорідності, якщо його
мінливість, залежно від методу селекції та наявності форм, які
відхиляються через випадкову засміченість, мутації або інші
чинники, не перевищують рівня, який дозволяє зробити точний опис
сорту та забезпечити його стабільність.
Для прийняття позитивного рішення з експертизи сорту на
однорідність кількість рослин, що вирізняються від загальної маси
рослин сорту, має не перевищувати величин, які вказані в окремих
методиках з кожного виду, що охороняються.
5.7.4 Сорт відповідає критерію стабільності, якщо прояв
основних ознак після кожного циклу розмноження відповідає опису
сорту.

5.8 Результати спостережень заносять до Польового журналу з
кваліфікаційної експертизи сортів певного виду на відповідність
критеріям вирізняльності, однорідності та стабільності (далі -
Польовий журнал) (додаток 9).

5.9 Під час опису кількісних ознак отримані результати
опрацьовують варіаційно-статистичним методом, які заносять до
відповідного журналу (додаток 10). Після цього абсолютні значення
кількісних ознак переводять у бали відповідно до методики з виду.

5.10 В десятиденний строк після здійснення останнього
спостереження за сортом експерт сортодослідної станції надсилає до
Інституту звіт (додаток 11) з проведених досліджень.

5.11 Зведені в Інституті звіти за всі роки польових
досліджень є підставою для підготовки заключного висновку щодо
сорту.

5.12 Інститут щорічно повідомляє заявника про результати
експертизи на вирізняльність та однорідність, а також надає йому
коментарі до них (додаток 12).

6. Експертиза сорту на відповідність критеріям
охороноздатності за даними акредитованих
експертних закладів

6.1 Відповідність сорту критеріям вирізняльності,
однорідності та стабільності може бути встановлена шляхом польових
досліджень сорту у визначених Інститутом експертних закладах, які
не входять до державної системи з охорони прав на сорти рослин, за
умови, що вони відповідають встановленим вимогам і акредитовані
Держсортслужбою.

6.2 З окремих видів рослин, які належать до переліку родів і
видів, сорти яких підлягають державному випробуванню, Інститут
може прийняти рішення щодо перевірки опису сорту протягом року у
визначених ним експертних закладах, що не відносяться до державної
системи з охорони прав на сорти рослин. Заявнику надсилають
повідомлення щодо прийнятого рішення, рознарядку на постачання
насіння або посадкового матеріалу з адресою закладу, який
здійснюватиме експертизу (додаток 13).

6.3 Польові дослідження сорту в експертних закладах, які не
належать до державної системи з охорони прав на сорти рослин,
здійснюють за відповідними методиками і під контролем експерта
Інституту. Результати спостережень заносять до Польового журналу
(додаток 9).

6.4 В десятиденний строк після здійснення останнього
спостереження за сортом відповідно до методики експертний заклад
надсилає до Інституту звіт (додаток 11) з проведених досліджень.

7. Експертиза сорту на відповідність критеріям
охороноздатності за даними заявника

7.1 Експертиза сортів рослин, які не належать до переліку
родів і видів, сорти яких підлягають державному випробуванню,
проводиться шляхом експертизи документів заявки.

7.2 Польові дослідження сорту на дослідних полях заявника
здійснюють за відповідними методиками з виду, якими визначено
вимоги до проведення експертизи на відповідність сорту критеріям
вирізняльності, однорідності та стабільності.

7.3 Експерт Інституту аналізує опис сорту, наданий заявником,
порівнюючи його з описом усіх відомих сортів цього виду,
інформація з яких йому доступна. Таким чином, встановлюється
вирізняльність сорту. Однорідність і стабільність сорту
приймаються під відповідальність заявника.

7.4 Інститут може прийняти рішення щодо перевірки сорту
безпосередньо на дослідному полі заявника з метою додаткової
оцінки прояву ознак сорту та їх однорідності. В цьому разі
заявнику надсилають повідомлення щодо прийнятого рішення з вимогою
визначення місця розташування дослідного поля, на якому закладено
досліди з сорту (додаток 14).

7.5 Для перевірки дослідів Інститут формує комісію, в яку
входять експерти Інституту та сортодослідних станцій відповідного
регіону, де знаходиться дослідне поле заявника. План перевірок та
склад комісії затверджує своїм наказом директор Інституту.

7.6 Голова комісії надсилає повідомлення заявнику сорту про
склад комісії та дату перевірки сорту (додаток 15).

7.7 Під час перевірки рослин сорту на дослідному полі
заявника визначають дотримання методичних вимог експертизи на
вирізняльність, однорідність і стабільність (тип та розміри
ділянки, кількість рослин на ділянці та інше).

7.8 Перевіряють відповідність прояву фактичних морфологічних
ознак рослин сорту на ділянці з морфологічним описом сорту,
наведеним заявником у документах заявки.

7.9 Комісія оцінює однорідність сорту на момент перевірки за
критеріями, визначеними в методиці.

7.10 Після перевірки сорту комісія в присутності заявника або
його представника і автора (авторів) сорту складає акт перевірки
(додаток 16). Акт затверджує директор Інституту.

7.11 У випадку виявлення невідповідності прояву фактичних
морфологічних ознак рослин сорту на ділянці з морфологічним описом
сорту, наведеним заявником у документах заявки або виявлення
неоднорідності сорту, порушень методики експертизи, Інститут
надсилає експертний висновок щодо сорту заявнику (додаток 17).

8. Експертиза сорту для визначення придатності
до поширення його в Україні

8.1 Польові дослідження для визначення придатності сорту до
поширення в Україні на сортодослідних станціях державної системи з
охорони прав на сорти рослин проводять з видів, які належать до
переліку родів і видів, сорти яких підлягають державному
випробуванню. Дослідження починають після позитивного висновку
щодо новизни сорту. Термін польових досліджень складає три роки.
Інститут може скоротити цей термін до двох років на підставі
переконливих висновків попередніх досліджень.

8.2 Експерт Інституту складає Державну науково-дослідну
програму з проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на
придатність до поширення в Україні поточного року (далі -
Програма) (додаток 18) і доводить її до сортодослідних станцій.
Одночасно Інститут доводить до заявника сорту рознарядку на
постачання посадкового матеріалу на поточний рік (додаток 19).

8.3 Експерти сортодослідної станції, отримавши Програму,
готують робочу програму досліджень станції.

8.4 Надходження посадкового матеріалу сорту на сортодослідній
станції фіксують у спеціальному журналі (додаток 20). Посадковий
матеріал сорту має надійти від заявника на сортодослідну станцію
не пізніше 1 березня — для сортів ярих та 1 серпня — для озимих
культур. У п’ятиденний строк після зазначеного вище експерт
сортодослідної станції надсилає до Інституту звіт про постачання
посадкового матеріалу за сортами, вказаними у програмі
(додаток 21).
Сорти, з яких заявник не надав насіння чи посадковий
матеріал, Інститут виключає з Програми, корегуючи її, і повідомляє
заявника про продовження загального строку експертизи з цієї
причини. Збір, сплачений заявником за проведення експертизи
поточного року, не повертається.

8.5 Насіння чи посадковий матеріал сорту, який надійшов на
сортодослідну станцію, висівають чи висаджують згідно з робочою
програмою. Експерт протягом вегетаційного періоду здійснює
потрібні спостереження за сортом відповідно до методики.
Результати спостережень заносять до Польового журналу
(додаток 22).

8.6 В десятиденний строк після здійснення останнього
спостереження за сортом, відповідно до методики, експерт
сортодослідної станції надсилає до Інституту звіт з проведених
досліджень (додаток 23).

8.7 Інститут щорічно повідомляє заявника про результати
експертизи, а також надає йому коментарі до них (додаток 24).

8.8 Зведені в Інституті звіти за всі роки польових досліджень
статистично опрацьовують, і результати опрацювання є підставою для
підготовки заключного висновку щодо сорту.

9. Експертиза сорту для визначення придатності до поширення
його в Україні за даними акредитованих експертних закладів

9.1 Визначення придатності сорту до поширення в Україні може
бути встановлено шляхом польових досліджень сорту у визначених
Інститутом експертних закладах, які не входять до державної
системи з охорони прав на сорти рослин, за умови, що вони
відповідають встановленим вимогам і акредитовані Держсортслужбою.

9.2 З окремих видів рослин, які належать до переліку родів і
видів, сорти яких підлягають державному випробуванню, Інститут
може прийняти рішення щодо перевірки показників придатності сорту
до поширення в Україні протягом року у визначених ним експертних
закладах, що не відносяться до державної системи з охорони прав на
сорти рослин. Заявнику надсилають повідомлення щодо прийнятого
рішення, рознарядку на постачання насіння або посадкового
матеріалу з адресою закладу, який здійснюватиме перевірку
(додаток 19).

9.3 Польові дослідження сорту в експертних закладах, що не
входять до державної системи з охорони прав на сорти рослин,
здійснюють за відповідними методиками і під контролем експерта
Інституту. Результати спостережень заносять до Польового журналу
(додаток 22).

9.4 В десятиденний строк після здійснення останнього
спостереження за сортом відповідно до методики експертний заклад
надсилає до Інституту звіт (додаток 23) з проведених досліджень.

9.5 Експерт Інституту порівнює отриманий звіт із наданими
показниками придатності сорту до поширення в Україні і готує
заключний висновок щодо сорту.

10. Експертиза сорту на придатність до поширення
в Україні за даними заявника

10.1 Експертизу сортів рослин, які не належать до переліку
родів і видів, сорти яких підлягають державному випробуванню,
проводять шляхом досліджень документів заявки.

10.2 Експерт Інституту аналізує показники придатності сорту
до поширення в Україні, наведені в документах заявки, і готує
експертний висновок щодо сорту.

10.3 Інститут може прийняти рішення про перевірку сорту
безпосередньо у заявника з метою додаткової оцінки показників
придатності сорту до поширення в Україні. В цьому випадку заявнику
надсилають повідомлення про проведення перевірки з вимогою
повідомити місце розташування дослідного поля, на якому буде
закладено досліди (додаток 25).

10.4 Для проведення перевірки Інститут формує комісію, до
якої залучають експертів Інституту та сортодослідних станцій
відповідного регіону, де знаходиться дослідне поле заявника. План
перевірок та склад комісії затверджується наказом директора
Інституту.

10.5 Голова комісії надсилає повідомлення заявникові сорту
про склад комісії та дату перевірки сорту (додаток 26).

10.6 Під час перевірки визначають дотримання методичних,
агротехнічних вимог експертизи (розмір ділянки, кількість рослин
на ділянці).

10.7 Перевіряють відповідність прояву фактичних господарських
показників рослин сорту на ділянці з показниками, наведеними
заявником в документах заявки, відбирають зразок для проведення
лабораторних досліджень.

10.8 Комісія оцінює сорт певного виду на момент перевірки за
критеріями, визначеними в методиці.

10.9 Після перевірки сорту комісія за участю заявника (або
його представника) і автора (авторів) сорту складає акт перевірки
(додаток 27). Акт затверджує директор Інституту.

10.10 У випадку виявлення невідповідності прояву фактичних
господарських показників рослин сорту з показниками, наведеними
заявником в документах заявки, порушень методики експертизи,
Інститут надсилає експертний висновок щодо сорту заявнику
(додаток 28).

11. Підготовка експертного висновку за заявкою

11.1 Після проведення польових та лабораторних досліджень
заклади експертизи надсилають до Інституту результати з експертизи
не пізніше 1 вересня — для ярих та озимих зернових, зернобобових
культур; 1 листопада — для сортів інших культур.

11.2 Впродовж місяця спеціалісти Інституту узагальнюють
результати польових та лабораторних досліджень сорту і готують
заключні висновки.

11.3 Для визнання сорту придатним для набуття прав на нього
до заключного висновку Інститут додає протокол про результати
експертизи на вирізняльність, однорідність та стабільність
(додаток 30).

11.4 Для визнання сорту придатним до поширення в Україні
заключний висновок включає в себе пропозиції щодо зазначення
характеристик придатності сорту до поширення в Україні та
географічних і зонових рекомендацій використання сорту.

11.5 На підставі заключних висновків щодо сорту (додаток 29,
31), експертного висновку про ухвалення назви сорту спеціалісти
Інституту готують обгрунтований експертний висновок за заявкою до
20 грудня поточного року (додаток 32).
Експертний висновок за заявкою з підписом директора Інституту
подається до Держсортслужби.

11.6 Експертний висновок за заявкою включає:
для отримання патенту на сорт — висновок Інституту щодо
відповідності сорту критеріям охороноздатності;
для державної реєстрації сорту — висновок Інституту щодо
відповідності сорту критеріям охороноздатності та висновок
Інституту щодо відповідності сорту критеріям поширення його в
Україні.

11.7 На підставі експертного висновку за заявкою у місячний
строк Держсортслужба приймає рішення про державну реєстрацію прав
на сорт і/або державну реєстрацію сорту або відмову в державній
реєстрації сорту і прав на нього. Прийняте рішення оформляється
наказом Держсортслужби і про нього у десятиденний строк
повідомляють заявника.

11.8 Інформація про внесені до Реєстру сортів і/або Реєстру
патентів сорти рослин публікується в періодичному офіційному
виданні Держсортслужби.

11.9 Впродовж двох місяців від одержання повідомлення заявник
може оскаржити прийняте рішення, звернувшись до суду.

Директор Українського інституту
експертизи сортів рослин О.М.Гончар

(Додатки не наводяться)