У Вас комп’ютерний магазин? Ви продаєте ці чудові 19-дюймові монітори? І звичайно у Вас є переклад інструкції? А інструкцію цю хто написав? Виробник? Ні?! А, Вам її передав разом із самим монітором постачальник? А в нього є авторський договір з перекладачем? Теж немає? А якщо завтра на Ваш стіл ляже позовна заява з вимогою виплатити як компенсацію весь дохід, що був отриманий у зв’язку з використанням твору? Адже ніхто б не купив у Вас цей монітор без інструкції, а? Ви вирішили не зв’язуватися з перекладачем, оскільки самі непогано знаєте мову і самі переклали інструкцію? Теж чудово. А що скажете на позов від виробника за незаконний переклад?

Ви відкрили модний ресторан і вирішили повісити на стіну чиюсь картину? Забули, що публічний показ — це не те ж саме, що поширення, яке допускається у відношенні екземплярів твору, правомірно введених у цивільний оборот? Думаєте, це абсурд? Думаєте, що Ви купили цю чортову картину і тепер можете робити з нею абсолютно усе, що завгодно? Готові пожертвувати місяцями і сумами з декількома нулями на розгляди, де художник буде стверджувати, що до Вас у ресторан ходили тільки заради того, щоб помилуватися на його божественну картину?

Читайте поради Андрія Мінкова в статті на нашому сайті “ВЯПат” “Включення елементів авторського договору в стандартні договори як фактор зниження ризику в бізнесі”.