В вівторок у Таганському суді столиці завершився судовий позов Єфима Шифріна проти виробників телепрограми "Аншлаг" культурного фонду "Артес". Відомий гуморист пішов з "Аншлагу" ще в 1997 році, однак виробники цієї телепрограми продовжували використовувати фрагменти фільму з його участю "Дурна компанія". За рішенням суду фонд виплатить Шифріну як компенсацію за порушення авторських прав і відшкодування морального збитку 160 тисяч карбованців. Ще 53 тисячі карбованців "Артес" заплатить режисерові фільму Володимиру Зайкіну. Незважаючи на те що ці суми значно менше позовних, Єфим Шифрін рішенням суду задоволений: "У суді довели, що актор у не меншому ступені, чим який-небудь продюсерський центр, володіє авторськими правами". Представники фонду "Артес" збираються оскаржити рішення суду.

З культурного фонду "Артес" Єфим Шифрін збирався стягнути 1,5 мільйона карбованців, з них — 1 мільйон як компенсацію за порушення його авторських прав, ще 500 тисяч — за нанесений йому моральний збиток. Мова йде про кількаразовий — без відома артиста — показі в "Аншлагу" фрагмента фільму "Дурна компанія" режисера Володимира Зайкіна, де Єфим Шифрін зіграв більшість ролей. Він же є власником практично всіх прав на фільм, зокрема, права "на передачу в ефір" його фрагментів. У 2000 році гуморист перервав свої творчі відносини з "Аншлагом", але глядач цього не помітив: у програмі продовжували використовувати його номера, створені за 10 років його участі в проекті. Про це Шифрін і написав у своїй позовній заяві, поданій у Таганський суд 11 листопада минулого року. Другим позивачем на процесі виступив Володимир Зайкін. Він є творцем майже 200 серій гумористичного журналу "Єралаш" і 7 повнометражних картин. Його прізвище автори "Аншлагу" вказали усього один раз у 1997 році, коли вперше був показаний фрагмент фільму.

У суді представники "Артеса" намагалися довести, що з того самого дня, коли Шифрін приніс у "Аншлаг" відеокасету з фрагментом фільму, він автоматично передав їм права на його подальше використання. На думку адвокатів "Артеса", у даному випадку мова йде про використання робочого матеріалу картини.

- Шматки фільму були спеціально змонтовані для перегляду в судовому засіданні, — розповів "Известиям" представник "Артеса" Михайло Федотов, — фільм так і не був довершений, він не може бути об’єктом авторського права і не є аудіовізуальним продуктом.

Протягом цілого засідання суд з’ясовував, чи є фрагмент незавершеного фільму аудіовізуальним продуктом. На нього прийшов сам Шифрин і після декількох питань судді й адвокатів заявив: "Можна зробити революцію в авторському праві, якщо визнати, що уривок, де мене і чутно, і видно, не є аудіовізуальним продуктом. У такому випадку менше всіх "повезло" Чапліну, що мовчав на екрані, — його б зараз просто засудили".

В вівторок суддя Світлана Купрієнко зачитала резолютивну частину свого рішення, назвавши тільки суми, що фонд "Артес" повинен виплатити Шифріну і Зайкіну. Перший одержить 160 тисяч, другий — 53 тисячі карбованців. Представники "Артеса" від коментарів категорично відмовилися, однак заявили, що неодмінно будуть оскаржувати це рішення.

Варто відзначити, що інтереси Єфима Шифріна в суді відстоювали зовсім молоді люди — три представники Колегії юристів СМИ. Їхніми опонентами, навпроти, були дуже досвідчені адвокати — доктора юридичних наук Наум Сонькин і Михайло Федотов. Останній, крім іншого, на початку 90-х років був міністром друку Росії.

Артист Єфим Шифрін: "У Росії завжди плювали на авторське право"

- Рішення по моєму позову — це симптоматичний випадок, — сказав "Известиям" Єфим Шифрін. — Виявляється, і в нас будь-яке спірне питання можуть вирішити юристи, як це робиться на Заході. Зовсім недавно мені довелося на особистому досвіді довідатися, що таке авторське право там. Коли режисер Роман Віктюк вирішив ставити спектакль "Коза, або Хто така Сільвія", де мені він запропонував головну роль, ми вирішували питання з театральним агентством Эдварда Олби з приводу постановки його п’єси в Росії. Вони запросили прес-релізи і резюме на усіх виконавців ролей. Я був змушений надати фотографії у всіх своїх ролях, послужний список, рекомендації. І тільки після того, як агентство Олби ознайомилося з усім цим, був даний дозвіл на придбання п’єси і постановку її в Росії. А в Росії завжди плювали на авторське право. Мій окремий випадок, сподіваюся, послужить якимсь прикладом того, як ми додержуємося світових норм у відношенні авторського права.