Жодна держава, яка прагне посісти помітне місце на економічній карті світу, не може досягти цієї мети без створення наукової бази національної економіки і запровадження технічного прогресу у виробництві...

У США створено напрочуд ефективну систему наукових досліджень та їх практичного впровадження у реальну економіку. Становлення цієї системи відбувалось майже протягом століття, але довершеної форми вона набула лише за останні 25 років...

Інновації не тільки задовольнили потреби оборони, а й допомогли вирішити проблему конкурентоспроможності американських товарів на світових ринках. Досягти цього вдалося шляхом «монетизації» відносин між дослідниками — авторами інновацій та споживачами результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Результатам наукового пошуку було надано статус «товару» шляхом встановлення режиму охорони інтелектуальної власності, сформульовано принципи й механізми зміни власника — «торгівлі» цими «товарами»...

Протягом останніх сорока років економіка США пройшла етап докорінної перебудови. На зміну традиційним галузям промисловості, які не потребують високої кваліфікації (взуттєвої, текстильної і легкої), а також сировинно-орієнтованим виробництвам типу металургії прийшли новітні виробничі галузі на основі електронних, інформаційних та біотехнологій...

Венчурний капітал є ефективним механізмом підтримки інноваційного розвитку компаній, що перебувають на початковій стадії становлення, ще не мають достатніх передумов для залучення звичайних кредитних ресурсів...

Немає науки української чи американської, вона або є, або її немає, і, з цього погляду, основні елементи «американської» моделі властиві всім розвиненим країнам — як ЄС, так і Азії. Але реалізація такої моделі потребуватиме революційних змін у нашій науково-технічній інфраструктурі:
1) насамперед слід визначити зрозумілі суспільству і обґрунтовані фахівцями національні пріоритети, яким має слугувати наука;
2) розробити ефективну модель трансформації нинішньої архаїчної системи науково-дослідних академічних і галузевих інститутів у більш сучасну форму організації наукових досліджень на базі вищих навчальних закладів;
3) відмовитись — за винятком окремих дослідницьких установ справді національного значення — від базового фінансування;
4) створити мережу фондів, які б забезпечили ринкове середовище для конкуренції ідей;
5) розробити законодавчу базу комерціалізації результатів наукових досліджень...

Якщо Україна — велика металургійна держава, ми маємо виробляти найкращу сталь і найкращий чавун у світі, з найменшими затратами. Якщо ми — житниця Європи, то повинні знати все і найкраще за всіх про сільське господарство. Якщо питання забезпечення енергоресурсами є проблемою національної безпеки, саме у нас мають бути реалізовані найефективніші програми енергозбереження і альтернативного палива. Якщо ми — одна з п’яти країн світу, які можуть виробляти літаки і ракети, — ми маємо робити це на найсучаснішому рівні. Хочемо розвивати ядерну енергетику — має бути відповідна дослідницька база. Тобто якщо вже робити, то так, щоб не було соромно, а інакше не слід марнувати час: давайте розпустимо всіх науковців по домівках і розійдемося.

Повний текст статті Сергія БАЛАШОВА на сторінці.