XIV сторіччя У 1624 році професор університету німецького міста Тюбінген Вільгельм Шикард першим будує «сумувальну машину». У 1642-му французький фізик, математик і філософ Блез Паскаль винаходить для свого батька — збирача податків — механічну машину, що складала числа. Готфрід Лейбніц у 1673 році робить лічильну машину, що множила, ділила, додавала й віднімала. Пристрій використовував спеціальний покроковий механізм, що застосовується в механічних лічильниках і донині.

1833 Чарльз Беббідж створив автоматичну машину (Difference Engine), що працювала від пари. За її допомогою можна було додавати, віднімати, множити й ділити шестизначні числа. Винахідник розвиває свою ідею, плануючи побудувати аналітичну машину (Analytical Engine) з центральним процесорним пристроєм, блоками пам’яті й перфокартами для введення програм. Беббідж не встиг реалізувати ідею, але Analytical Engine відтоді вважається першим прообразом програмованих обчислювальних машин.

1937-1942 Німецький інженер Конрад Цузе розробляє цілком механічну програмовану цифрову машину Z1. Через рік з’являється вдосконалена Z2, а у 1941-му — Z3, що працює у двійковій системі. Z3 складалася з 2200 телефонних реле і мала тактову частоту 5,33 Гц. Z3 використовували для розрахунків, пов’язаних з конструюванням Німецьким дослідним інститутом аеродинаміки (Aerodynamische Versuchsanstalt) літаків і керованих ракет. У 1942 році Цузе запропонував замінити в Z3 реле вакуумними електронними лампами. Через заборону довгострокових наукових розробок у Німеччині ідею інженерів відхилили.

1946 Побудовано першу лампову обчислювальну машину ENIAC (від англ. Electronic Numerical Integrator And Computer) на замовлення армії США. Усього комплекс містив 17 468 ламп, 7200 кремнієвих діодів, 1500 реле, 70 000 резисторів та 10 000 конденсаторів. Обчислювальна потужність — 300 множень або 5000 додавань за секунду в десятковій системі. У Радянському Союзі перша електронна обчислювальна машина створена в 1950 році у Києві групою Лебедєва. Усі ЕОМ тих часів важать десятки тонн і здебільшого використовуються військовими.

1958 Джек Кілбі з Texas Instruments і Роберт Нойс з Fairchild Semiconductor незалежно один від одного винаходять інтегральну схему.

1960 DEC почала продавати PDP-1, перший комерційний міні-комп’ютер (розміром приблизно з автомобіль) з монітором і клавіатурою. Усього продано п’ятдесят пристроїв вартістю $120 тис. кожен. PDP-1 також є першою гральною платформою завдяки студенту МIT Стіву Расселу, який написав для PDP комп’ютерну іграшку Star War!

1963 Американський учений Дуглас Енджельбарт створює програмний діалоговий інтерфейс, що реагує на дії спеціального покажчика-курсора. Для управління ним Енджельбарт розробляє маніпулятор, який пізніше отримав назву «миша».

1968-1982 Всупереч поширеній думці, ноутбук з’явився раніше за ПК. Перший у світі лептоп Grid Compass на замовлення NASA у 1979 році створив Вільям Могрідж із Grid Systems. Ноутбук з пам’яттю 340 Кб, процесором Intel 8086 і тактовою частотою 8 МГц використовували у програмі Space Shuttle. Щоправда, сучасного вигляду ноутбуки набули тільки у 1986 році, коли IBM представила першу «трансформовану» модель ноутбука масою 5,4 кг за ціною $3500.

1981 IBM розробила свій перший Personal Computer, або скорочено IBM PC, — модель 5150. Комплект з процесора Intel 8088 з 40 Кб пам’яті, CGA-монітором і 5,25-дюймовим флоппі-дисководом коштує $3 тис. За угодою з IBM компанія Microsoft випускає першу версію операційної системи PC-DOS 1.0 (MS-DOS) для IBM PC і починає створення графічного інтерфейсу для MS-DOS. Згодом ця розробка ляже в основу Windows.

2006 Якби автомобілебудування розвивалося з такою самою швидкістю, як комп’ютерна сфера, Роллс-Ройс коштував би сьогодні $10, їздив би зі швидкістю 600 км/год, мав двигун розміром із сірникову коробку й витрачав би літр бензину на тисячу кілометрів. Цей жарт чули всі, але мало хто знає, що стрімкий прогрес ПК став можливим завдяки принципу «відкритої архітектури» IBM PC — усі охочі могли отримати докладний 362-сторінковий опис машини. Саме відкрита архітектура дала змогу сотням тисяч фірм випускати комплектуючі, з яких можна зібрати дієздатний комп’ютер.