Російські чиновники і підприємці вважають, що при вступі Росії у СОТ вітчизняна інтелектуальна власність залишиться незахищеною, а іноземна стане недоступною. До цього висновку прийшли учасники організованої в столиці Росії конференції «Проблеми захисту інтелектуальної власності в контексті вступу Росії у СОТ».

Директор по співробітництву з країнами Європи й Азії Всесвітньої організації інтелектуальної власності Ено Бобровські спробував у своїй доповіді переконати росіян у тім, що російська правова система в цілому відповідає Угоді про використання прав на інтелектуальну власність у сфері торгівлі (TRIPS), що для учасників СОТ є основним нормативним документом у цій області. Однак вітчизняні законодавці відносяться до нашої нормативної бази більш критично.

За словами заступника голови Комітету Держдуми по науці й утворенню Гаджимета Сафаралієва, що недавно вступив в силу Закон «Про товарні знаки» не надає на відміну від іноземного законодавства комплексного захисту виробу тієї чи іншої фірми. Наприклад, товарний знак фірми «Кодак» захищає технологію, устаткування, продукцію аж до товарного упакування. У нас же кожна технологічна операція, кожен вид продукції, що випускається під фірмовим знаком вимагають окремої реєстрації: усі частини виробу як би роздроблені і не мають загального захисного механізму. Тому, вступаючи у СОТ, ми виявляємося недостатньо захищені.

Закони законами, але і самі підприємці, як з’ясувалося, часто нічого не роблять для захисту своїх прав. В одних немає грошей на оплату (причому зростаючу згодом) патентного захисту винаходів, інші ж просто не вважають потрібним оформити права на об’єкти інтелектуальної власності, що дісталися їм як нематеріальні активи ще з радянських часів. Досить розповсюдженою є ситуація, коли інтелектуальна власність, що безкоштовно дісталася в спадщину, значиться на балансі підприємства по вкрай заниженій ціні, лежить мертвим капіталом і не вводиться в господарський обіг. Тому бізнес-співтовариство вже зараз тривожиться про незахищеність своєї продукції перед конкурентами, а також прогнозує труднощі при можливих злиттях і інших формах зміни власника російських компаній. У той же час права на об’єкт інтелектуальної власності в грошовій формі можуть бути оцінені дуже високо, і при їхньому включенні в статутний капітал знову формується підприємства частка колишніх акціонерів може бути просто розмита. А тому має прямий сенс враховувати інтелектуальну власність при формуванні капіталів нових підприємств, створюваних у ході майбутньої масштабної приватизації ГУПів.

А от наших іноземних партнерів на переговорах у Женеві по вступі Росії у СОТ хвилюють насамперед питання правозастосування російського законодавства в області захисту чужої інтелектуальної власності.

Американців, наприклад, не задовольняє слабкий контроль за ринками. Як повідомила головний специалист правового департаменту Мінекономрозвитку Олена Бєлікова, у доповіді апарата торгового представника США за 2002 рік відзначався недостатній рівень контролю за виробництвом оптичних носіїв цифрової інформації. Росія поряд з Україною, Таїландом, Індонезією і Пакистаном внесена в «чорний список» пріоритетного спостереження. На практиці це означає продовження щорічного моніторингу й у випадку виявлення порушень прав інтелектуальної власності американських власників — застосування торгових санкцій. Україну, наприклад, у 2001 році позбавили преференцій у торгівлі і наклали санкції на український імпорт, збиток від який оцінений українською стороною в 75 млн доларів.

У січні 2003 року Американська торговельна палата знову провела оцінку дотримання в Росії прав американських власників інтелектуальної власності. Приводом для цього, як і в 2002 році, послужила петиція Міжнародної асоціації інтелектуальної власності. Росію знову залишили в «чорному списку» країн, де відбувається масове порушення прав власників інтелектуальної власності.

***
За даними голови Ради підприємців при мері Москви Марка Масарського, 85% усього програмного забезпечення, що продається в Москві, є контрафактною продукцією, тоді як із усіх справ, розглянутих арбітражними судами, лише 0, 01% приходиться на випадки порушення прав інтелектуальної власності.