Володимир Мельников, президент компанії «Глорії-Джині», кожні півроку вносить у перелік питань, розглянутих на раді директорів, пропозицію назвати новий проект компанії своїм ім’ям «Мельников». «Уже дуже він мені подобається, цей Мельников», — пояснює він. Однак щораз його відговорюють від цього.

Одним з перших у Росії зробив зі свого імені бренд Володимир Довгань. «Абсолютно всі, кому я повідомляв, що збираюся назвати продукцію своїм ім’ям, говорили мені, що я збожеволів», — розповідає він. Він затверджує, що ідея відвідала його в сні. «Я людина непитущий, але мені приснилося, що я тримаю в руках пляшку горілки, на етикетці якої написане моє ім’я, — говорить Довгань. -Мені ця ідея дуже сподобалася, і я вирішив так і назвати горілку, що збирався випускати».

Броварник Олег Тиньков довго не міг підібрати назву для компанії. Тоді він попросив допомоги у свого німецького друга. Той пообіцяв подумати над цим, а потім, кинувши погляд на візитну картку Тинькова, сказав: «Олег, а чому б тобі не назвати пиво ’Тиньков»? Адже на Заході всі так роблять».

Після того як з’явилося пиво «Тинькофф», розповідає підприємець, усі його розмови з друзями звелися до двох тем: «Пили твоє пиво — сподобалося» чи «Пили твоє пиво — не сподобалося».

Відомому російському виробнику шоколадних цукерок Андрію Коркунову, голові ради директорів Одинцовської кондитерської фабрики, прийняти рішення про назву бренда допоміг Володимир Довгань. «Я сумнівався, чи називати бренд таким чином, а він підтримав, — говорить Коркунов. — Споживач розуміє, що я буду сильніше бороти за якість умісту цієї коробки, щоб не заплямувати свою репутацію», -зауважує він. На думку Римми Чайникової, експерта BKG, такий аргумент цілком заможний. Як затверджує Ольга Ільїна, замдиректора по якості компанії «Продукти від Ільїної», вона почуває, що власним ім’ям відповідає за якість продукції.

Андрій Коркунов говорить, що просуває свій бренд не тільки як менеджер, але і як людина. «Як менеджер, я його розвиваю, думаю над рецептами і т.п. Як людина, я зобов’язаний його уособлювати», -пояснює він. Саме тому в асортименті шоколадних цукерок «Коркунов» ніколи не було і не буде білого шоколаду. «Просто я його терпіти не можу», — пояснює підприємець.

На думку психологів, називати продукцію своїм ім’ям людей змушує потреба в самореалізації. Утім, іноді їх на це штовхає низька самооцінка, затверджує Андрій Сєров, психолог-консультант компанії «Евм-тренинг». «Будь-яка нова марка з -офф на кінці викликає в мене усмішку, — говорить Андрій Сєров, — явно, що людині хочеться бути чимось більшим, ніж він є насправді. Але навіть якщо він додасть до прізвища -офф (Сидорофф), те герцогом від цього відразу не стане».

Утім, іноді бренд одержує ім’я засновника бізнесу завдяки случаю. «У кожне упакування наших пельменів ми вкладали папірець з виготовлювачем, на якій було написано «ИЧП «Ільїна», — розповідає Ольга Ільїна, замдиректора по якості компанії «Продукти від Ільїної». Згодом споживачі стали запитувати «пельмені від Ільїної». Тоді вирішили так і назвати продукцію.

Однак не тільки люди впливають на бренди, але і бренди — на людей. «Я, наприклад, не можу вступити ні в яку партію чи коментувати думки політиків, інакше відношення до мене відразу ж перекинеться на мої цукерки», — говорить Андрій Коркунов. «Власний бренд робить людину закритим, стиснутим і заважає розвиватися», — затверджує Володимир Мельников з «Глорії-Джині».

Утім, далеко не завжди людину, що основала бренд, люди знають так само добре, як його продукцію. На рейсах «Аерофлоту» пасажирам бізнесу-класу роздають цукерки ’’Коркунов». Один раз під час польоту Андрій Коркунов розговорився з пасажиром, що сидів рядом. «Коли стали розносити наші цукерки, він відразу з’їв, а я свою відклав, — розповідає Коркунов, — він почав мені говорити, що варто спробувати цукерку, тому що вони дуже високої якості». Уже після того як наприкінці польоту вони обмінялися візитками, ця людина зрозуміла, що умовляв Коркунова з’їсти його ж шоколад. Цікаво, що іноді іменні бренди впливають на зовсім сторонніх людей. «Сина от Кашею в школі дражнили, — розповідає житель міста Калінінграда Олег Бистров, — але його не дуже подразниш: він сам дійсний Бистров — дуже моторний». Він розповів, що один раз вирішив набрати вагу і почав їсти вівсянку. Біля місяця він уставав рано по ранках і варив кашу. І раптом один раз побачив по телевізорі рекламу каші «Бистров». «Спочатку був легкий шок, — згадує він, — а потім усе, думаю, доварився».