ІННОВАЦІЙНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ

Вирішення існуючої на сьогодні, як на Хмельниччині так і в Україні в цілому, проблеми збільшення обсягів вітчизняного виробництва можна зумовити двома чинниками: збільшенням купівельної спроможності підприємств та населення і зростанням конкурентоспроможності товарів вітчизняного виробника на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Інноваційний шлях розвитку економіки якраз і забезпечує цю конкурентоспроможність шляхом постійного оновлення технології, товарів і послуг різноманітного призначення, стабілізацією і розширенням ринків збуту, ефективним використанням науково-технічного потенціалу і стимулюванням його росту.

В активізації інноваційної діяльності зацікавлений підприємець, адже це випуск нових і конкурентоспроможних видів товарів, що дає йому гарантований прибуток, швидке повернення вкладених коштів, накопичення вільного капіталу і можливість його вкладення у розширення виробництва; працівник, адже це - нові робочі місця, гарантована і вчасно виплачена заробітна плата; споживач - він отримує доступ до нових видів товарів з кращими споживчими якостями; і врешті-решт - держава, тому що розвиток інноваційної діяльності це збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, приплив до держави іноземного капіталу у вигляді прямих інвестицій.

Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

Те що розробка і розгляд цього закону урядом та парламентом тривали майже п’ять років (двічі він приймався депутатами і двічі на введення його в дію накладав Президент вето) говорить про його важливість, складність і протиріччя інтересів учасників інноваційного процесу. Але прийняття закону не вирішує вказані проблеми - це тільки необхідна, але не достатня умова того щоб він запрацював, ще потрібна мобілізація, координація зусиль та взаємодія владних державних структур, наукових установ, підприємств і новаторів.

Треба мати на увазі, що розробка і продукування новинок – річ ризикована. При цьому, як правило, потрібне запровадження нових технологій, потрібне нове обладнання, часто іноземного виробництва, а це – значні капіталовкладення. І якщо це робити на тих же умовах, за якими працюють всі інші суб’єкти господарювання поза межами інноваційної діяльності, то не тільки одержання прибутку, але й просте повернення вкладених в інновації грошей стає проблематичним. А тому держава повинна взяти на себе організаційну, фінансову і правову підтримку інноваційної діяльності. Саме вона мусить дбати про створення умов для існування і постійного розширення інноваційної діяльності шляхом зменшення ставок оподаткування інноваційної продукції, прямої фінансової підтримки інноваційної діяльності та іншими шляхами.

Це підтверджується багаторічним досвідом роботи в цій сфері Державного інноваційного фонду, незважаючи на критичні оцінки, які останнім часом мали місце, не можна не бачити позитивних результатів його діяльності в організації та фінансовій підтримці впровадження науково-технічних розробок та новітніх технологій у виробництво.

При фінансовій та органiзацiйнiй підтримці Держіннофонду в Хмельницькій області виконано 44 інноваційних проектів на загальну суму біля 30 млн.грн., освоєно виробництво і випущено інноваційної продукції на суму більше 200 млн.грн., а саме: малогабаритної техніки та фуражирiв для сiльського господарства, побутових газових лічильників нової конструкції, електронагрiвальних пристроїв для обiгрiву примiщень, газоутворюючих паст для виробництва пористих бетонiв, високопродуктивних екструдерних установок по виготовленню олiї, впровадженi новiтнi технологiї лапароскопiчної хiрургiї, виробництва санiтарно-будiвельної керамiки, високоміцного та формовочного гіпсів, комбiкормiв. Вперше в Україні на підприємствах області розпочато виробництво цінних інноваційних продуктів: активованого деревного вугілля, високоефективного гранульованого комплексного добрива, довговічних покрівельних та гідроізоляційних матеріалів. На базі впроваджених на підприємствах інноваційних проектів в області реалізуються програми “Економного опалення бюджетних закладів на базі технології “Електропік” та “Впровадження енергозберігаючих технологій у житловому будівництві”.

На сьогодні Державний інноваційний фонд реорганізовано у Українську державну інноваційну компанію (далі по тексту – Компанія), яка продовжує виконувати функції пільгового кредитування інноваційних проектів і відповідно до прийнятого закону є спеціалізованою державною інноваційною фінансово-кредитною установою у сфері інноваційної діяльності в державі.

Прийнятий закон встановлює, що головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсоощадних технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції. З цією метою державну підтримку одержують підприємці - суб’єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти.

ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ

Основним елементом інноваційної діяльності закон визначає інноваційний продукт, що є результатом виконання інноваційного проекту і відповідає наступним вимогам:

а) він отримується в результаті реалізації об’єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка тощо), на які виробник продукту має патенти чи ліцензії;

б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;

в) в Україні цей продукт вироблено вперше, або порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Передбачена за цим законом державна підтримка реалізації проекту надається за умови державної реєстрації його як інноваційний. Інформація про занесення проекту до Державного реєстру публікується у спеціальному бюлетені, а підприємство отримує свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту, яке є чинним протягом трьох років від дати його видачі.

Власник свідоцтва може розраховувати на державну фінансова підтримку:

а) повне або часткове безвідсоткове кредитування проекту;

б) повна чи часткова компенсації відсотків, сплачуваних суб’єктом інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування проекту;

в) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування проекту;

г) майнове страхування реалізації проекту у страховиків.

Для отримання державної фінансової підтримки підприємці, проекти яких занесені до Державного реєстру, подають до Компанії (її регіональних відділень) всі необхідні документи, перелік яких визначається нею. Компанія організовує на конкурсних засадах відбір проектів для їх державної фінансової підтримки. Фінансова підтримка Компанією проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо. Компанія здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб’єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів. Компанія надає у засобах масової інформації щорічний звіт про фінансування нею інноваційних проектів та результатів їх виконання, а також періодично інформує громадськість про результати конкурсного відбору, контролю виконання інноваційних проектів та повернення раніше наданих кредитів.

Для здійснення фінансової підтримки місцевих інноваційних програм закон дозволяє органам місцевого самоврядування створювати комунальні спеціалізовані небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи і підпорядковувати їх виконавчим органам місцевого самоврядування.

Впродовж строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту і за умови, що виконання проекту розпочато не пізніше вісімнадцяти місяців від дати його державної реєстрації, оподаткування об’єктів інноваційної діяльності здійснюється у порядку, за яким 50 відсотків податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків податку на прибуток, одержаний від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Отже, використати податкові пільги суб’єкт інноваційної діяльності зможе лише впродовж трьох років від дати реєстрації його проекту і за умови, що він не зволікатиме з початком його реалізації більше вісімнадцяти місяців. Такий порядок має спонукати до швидкого впровадження інновацій.

Кошти у розмірі 50 відсотків податку на додану вартість і податку на прибуток, що залишаються у розпорядженні платника податків - суб’єкта інноваційної діяльності і не використані протягом строку пільгового оподаткування і дванадцяти місяців після нього, підлягають зарахуванню до Державного бюджету. Необхідно ще раз наголосити, що ці кошти строго цільового призначення - тільки на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Законом також визначено, що для виконання пріоритетного інноваційного проекту сировина, устаткування, обладнання, комплектувальні та інші товари (крім підакцизних товарів), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДПРИЄМСТВА

Закон визначає ряд пільг для інноваційних підприємств. Інноваційним підприємством визнається підприємство будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційна продукція.

Слід акцентувати, що закон не передбачає реєстрації інноваційних підприємств. Статус інноваційного для підприємства є «плаваючим»: якийсь період часу підприємство може мати цей статус (якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції є інноваційна), а якийсь період часу може й не мати. Він визнається Державною податковою адміністрацією на підставі даних, які надає їй суб’єкт інноваційної діяльності.

Статус підприємства як інноваційного дає йому право на наступні пільги: прискорена амортизація основних фондів по двадцятивідсотковій нормі і зменшений земельний податок, який сплачується за ставкою у розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування.

Встановлені законом статус інноваційного підприємства і пільги для інноваційних підприємств стимулюватимуть науково-виробничі структури з високим науковим потенціалом займатися виключно інноваційною діяльністю.

ІННОВАЦІЙНЕ ВИНАХІДНИЦТВО

Інноваційний процес передбачає цілеспрямоване використання та залучення до господарської діяльності результатів інтелектуальної науково-технічної творчості - прав на об’єкти промислової власності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Ці винахідницькі нововведення, як внутрішній двигун виробництва, дозволяють зробити стрибок від старої виробничої функції до нової, прискорюючи технологічний та економічний розвиток держави. Значний рівень ефективності витрат, пов’язаних з патентно-ліцензійною діяльністю (на 1 грн. витрат 8-9 грн. доходу), створює економічні умови для високої продуктивності інвестицій у цю сферу, посилення трансферу технологій за рахунок використання об’єктів інтелектуальної власності та реалізації прав на них.

В Україні була розроблена і введена в дію нормативна база, яка забезпечує захист винаходів шляхом видачі патентів. В умовах патентної системи винахідник, як правило, на вигідних йому умовах передає свою розробку для патентування підприємцю, а володіння патентом уже є пільгою, яку дає держава патентовласнику, залишаючи йому монопольне право на виготовлення продукції з використанням запатентованого нововведення. Таким чином надана монополія є винятком у межах діючого антимонопольного законодавства, і держава свідомо йде на це, забезпечуючи окремому виробнику чи групі особливе право на винахід, сенс якого полягає у забороні всім іншим створювати, використовувати і продавати запатентований продукт чи технологію без дозволу патентовласника.

Нестабільність умов для винахідницької та раціоналізаторської діяльності через, головним чином, погіршення матеріально-технічних і фінансових умов в інноваційній сфері, обумовила зменшення за останні п’ять років кількості винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторів майже на третину, а кількість підприємств, що беруть участь у створенні й використанні об’єктів промислової власності, — удвічі. В розмовах про макроекономiчнi категорії ми призабули, що сучасна економіка - це винахідники, раціоналізатори, інтелектуальний потенціал інженерів.

Останнім часом в м.Хмельницькому – відкрито кілька десятків нових ринків, а за минулий рік винахідниками області подано лише 60 заявок на отримання патентів на винаходи, у виробництві впроваджено 5(!) винаходів. Десять років тому назад ці показники були на два порядки більші, та й сьогодні сусідні області мають значно кращі результати.

Створення умов для винахідників, проведення заходів спрямованих на активізацію технічної творчості – невідкладна задача і обов’язок відповідних державних регіональних структур. Кожне підприємство повинно розробити і проводити свою політику захисту промислової власності, яка включає такі обов’язкові етапи, як: проведення патентних досліджень, створення чи придбання винаходів, організацію роботи по захисту прав на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки). Для серйозного бізнесу ринок необхідно готовити до своєї продукції, а саму продукцію захищати. Несвоєчасне забезпечення правової охорони вказаних об’єктів призводить до неконтрольованого і безкоштовного використання як на Україні, так і за межами держави оригінальних і охороноспроможніх вітчизняних розробок.

Розроблені нами пропозиції (частково враховані в прийнятій обласною Радою “Програмі соціально-економічного та культурного розвитку Хмельницької області на 2002 рік”) щодо удосконалення та розширення інфраструктури системи охорони прав промислової власності спрямовані на сприяння впровадженню і ефективному використанню результатів науково-технічної творчості та об’єктів промислової власності в області за рахунок: -

проведення патентних досліджень при розробці та впровадженню у виробництво нової продукції, нових технологій; -

створення регіонального фонду винаходів, який повинен проводити відбір об’єктів промислової власності, набувати на них права патентовласника на договірній основі та сприяти їх використанню в інтересах держави; -

органiзацiя постiйно дiючої виставки закiнчених розробок, зразкiв iнновацiйної продукцiї, моделей винаходів, що пропонуються до серiйного виробництва; -

проведення цільових конкурсів; -

забезпечення безплатним інформацiйним обслуговуванням та консультаційними послугами iндивiдуальних винахiдникiв та рацiоналiзаторiв; -

створення бази даних нових ідей та розробок винахідників області, інформація про них виробничників та сприяння їх впровадженню у виробництво.

ПЕРСПЕКТИВИ В РЕГІОНАЛЬНІЙ ІННОВАЦІЙНІЙ ПОЛІТИЦІ

До сьогодні, особливо це відчутно на регіональному рівні, помилкові кредитна та податкова політики разом із провальною політикою щодо заробітної плати створили підприємницьке середовище, в якому недержавні та приватні комерційні структури не мають економічної мотивації займатися інноваційною діяльністю.

Фактичний стан справ на теренах технологічних змін і інноваційної активності залишається вкрай незадовільним. Так, в 2000 році частка підприємств області, що впроваджували прогресивні технологічні процеси, освоювали на їх основі нову продукцію або виконували роботи, направлені на підвищення технічного рівня виробництва, складала лише 15 проти 17 відсотків в 1995 році.

Враховуючи можливості, що надає новий закон, необхідні дії у наступних напрямках.

По перше, вирішити задачу підняття науково-технічного рівня проектів, використання не просто нових технологій, а технологій, що забезпечують науково-технологічний прорив в певних галузях і дають змогу виходу виробництва на якісно новий рівень. Значна кількість інноваційних пропозицій від підприємств області, що надходять в Компанію, недостатньо відпрацьовані: відсутня технологічна чи продукційна новизна, недостатній рівень маркетингових досліджень, низька прибутковість проекту, економічна не обґрунтованість тощо. Це означає, що в більшості підприємств відсутній “портфель” перспективних розробок, для чого потрібно відтворювати чи оживляти процеси технічної творчості, пошуку нових науково-технічних досягнень.

По друге, враховуючи обмеженість коштів підприємств і бюджету, які можна використати на розвиток економіки області і окремих її галузей, необхідно розвивати і стимулювати інноваційні процеси, як сьогодні, так і на перспективу в тих секторах ринку де є сенс одержати позитивний результат в конкурентній боротьбі з розвинутими державами світу. Для нашої області це сільське господарство, харчова та переробна промисловість, виробництво будівельних матеріалів і легка промисловість. Вкладати інноваційні кошти в зв’язку з їх обмеженістю і скороченими строками впровадження в інші галузі сенсу немає.

По третє, необхідна активізація інноваційної діяльності за рахунок проведення відповідних заходів на регіональному рівні державними установами, органами регіонального самоуправління, що передбачено в “Програмі соціально-економічного та культурного розвитку Хмельницької області на 2002 рік”.

Успішна реалізація інноваційної політики в області, можлива лише при умові активної участі всіх суб’єктів цього комплексного процесу: органів місцевої влади, державних установ, що виконують в регіоні функції координації інноваційної роботи, інформаційного забезпечення процесу розробки та випуску продукції, її сертифікації, правового захисту, наукових організації, промислових підприємств і навіть окремих винахідників. Коли кожне підприємство незалежно від його розмірів, форми власності в своїй виробничій діяльності буде націлене на активний інноваційний процес на будь-якому рівні - від цехового до загальнодержавного, успіх кінцевого процесу виробництва, а саме це сьогодні проблема з проблем в нашій економіці – конкурентноспроможність і реалізація продукту на ринку - буде забезпечений. Тільки відродження вітчизняного виробництва на базі технологічного оновлення та інноваційних чинників має майбутнє.

Голова Хмельницького регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, патентний повірений України Ярослав Ващук