Керівники України всіх рівнів неодноразово заявляли про свою прихильність до інноваційного шляху розвитку. Прийнято ряд хороших і правильних законів, зокрема Закон про національну безпеку. Цим законом інноваційний розвиток однозначно визначено як один із системних чинників соціального та економічного розвитку країни, а запорукою успіху в цьому напрямі має стати ефективна підтримка інноваційної діяльності державою.

Спеціалісти нараховують близько 300 видів різноманітних форм стимулювання інноваційної діяльності, що включають як пряме бюджетне фінансування, пільгове кредитування, так і різноманітні види податкових, митних пільг та інших преференцій. У сусідній Польщі працюють і користуються державною підтримкою 12 технопарків, із яких сім створені в 2003-2004 роках, тобто вже після вступу Польщі в ЄС. Росія вкладає мільярди рублів на підтримку діючих і створення нових технопарків.

А в Україні кількість інноваційно активних промислових підприємств постійно скорочується. Освоєння нових видів техніки зменшилося з 9,4 тис. одиниць у 1995 році до 769 у 2004-му, тобто в 12 разів. І нехай не тішать себе фіскальні органи міфічним зростанням обсягів інноваційної продукції з 12 до 18 млрд. гривень — це т.зв. маркетингові інновації, коли ніким не контрольовані підприємства вносять несуттєві зміни у свою продукцію, мета яких — підняти ціну. Якщо за останні 15 років кількість працюючих в інноваційній сфері в США та у Західній Європі збільшилася вдвічі, у Південно-Східній Азії — вчетверо, в Україні вона знизилася втричі.

До 2005 року єдиними реально діючими і суворо контрольованими державою інноваційними структурами в Україні були технопарки. Прийнятий 1999 року Закон «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» передбачав державну підтримку технопарків. Підтримка ця поширювалася тільки на інноваційні проекти, які пройшли наукову та державну експертизу й затверджені на рівні спеціальної комісії Кабміну.

На підтвердження ефективності ідеї технопарків можна навести результати роботи найбільшого в Україні технопарку «Інститут електрозварювання ім. Є.Патона». За період 2000-2004 років він, не отримавши з бюджету ні копійки, випустив інноваційної продукції на 2,2 млрд. грн., перерахувавши у бюджет 179 млн. гривень, створив понад тисячу робочих місць, вклав в інноваційні проекти 143 млн. гривень. Постійно нарощуючи обсяги робіт, технопарк випустив 2004 року інноваційної продукції на суму 985 млн. грн., перерахував у бюджет 84,4 млн. грн. і на підтримку проектів 60,3 млн. грн. Ось вам і «діра в бюджеті», про яку так багато говорять фіскальні відомства!

Розуміючи безглуздість такого рішення, Комітет Верховної Ради з науки та освіти підготував проект нового закону про технопарки. Цей документ тричі розглядався в парламенті й всі три рази отримував необхідну підтримку. 12 січня 2006 року закон у редакції, що враховує зауваження президента, прийнятий більшістю в 331 голос. Його підтримали всі фракції парламенту, за винятком партії «Реформи і порядок». Дещо змінені та зменшені заходи державної підтримки, але це все одно краще, ніж відсутність будь-яких економічних стимулів інноваційної діяльності.

Ми з нетерпінням чекаємо підписання закону президентом і введення його в дію найближчим часом. Подальші затримки з виправленням «технічної помилки», допущеної урядом у березні 2005 року, матимуть фатальні наслідки. Вирішуючи питання з технопарками, необхідно врахувати, що введення в дію нового закону ще не вирішує всіх проблем інноваційної діяльності в країні. Потрібно створити інноваційний кодекс у вигляді комплексу взаємозалежних законів, що забезпечують механізм дії національної інноваційної системи, вирішити питання її кредитування і фінансування. Необхідно спростити й зробити більш оперативною та діючою громіздку систему експертизи, затвердження і контролю виконання інноваційних проектів технопарків. Нарешті, необхідно впровадити у свідомість і у функціональні обов’язки чиновників різних міністерств і відомств розуміння того, що інноваційний розвиток країни як питання національної безпеки — це наше спільне завдання. Не буде толку, якщо фіскальні органи, посилаючись на окремі помилки або нестикування в законодавстві, візьмуть курс не на їхнє усунення, а на викорінення в Україні технопарків у цілому.