В адміністративному порядку права власників інтелектуальної власності із перемінним успіхом захищають Апеляційна палата і Антимонопольний комітет.

Апеляційна палата при Державному департаменті інтелектуальної власності розглядає лише питання невідповідності законодавству конкретних рішень Держдепартаменту за заявками (в Апеляційній палаті не можна заперечити дійсність охоронних документів). При цьому застосовується спеціальна процедура, більш проста в порівнянні з цивільним судочинством, що вимагає менших витрат часу і фінансів. Оскаржити в Апеляційній палаті прийняте рішення може тільки сам заявник. Таким чином, сторонами в суперечці завжди є заявник і Держдепартамент. Планується, що в найближчому майбутньому Апеляційна палата одержить повноваження розглядати заперечення щодо охоронних документів і третіх осіб.

Антимонопольний комітет розглядає справи, що відносяться до захисту від несумлінної конкуренції. Органи Комітету застосовують до порушників штрафні санкції з одночасною вимогою припинення суперечних законодавству дій. Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребуючих спеціальних знань, Комітет може призначати експертизу.

У судовому порядку права власників інтелектуальної власності пока захищає лише господарський суд.

Ще зовсім недавно доля товарного знаку чи авторського права могла виявитися в руках судді, що став докою в розгляді кримінальних справ, але вперше в житті прочитав закони про інтелектуальну власність.

Зараз при господарських судах утворені спеціалізовані колегії суддів по розгляду суперечок, зв’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Такі колегії функціонують у складі господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, в апеляційних господарських судах і в складі Вищого господарського суду.

Зараз в Україні будь-який власник прав на об’єкт інтелектуальної власності (товарний знак, художній твір, промисловий зразок і т.д.) може виявитися здобичею у хитрій грі конкурента чи шантажиста. В підтвердження цього висновку приклади досить зацікавлених судових розглядів, наданих фахівцями відділу захисту прав Держдепартаменту інтелектуальної власності.

Приклад перший. Передісторія: біля семи років тому в процесі реорганізації одного з монополістів були створені три компанії, що підписали генеральну угоду, відповідно до якої вони були зобов’язані дотримувати загальноприйнятої символіки — їхні назви включали те саме слово. Незабаром усі нові суб’єкти ринку зареєстрували відповідні товарні знаки.

Недавно одна з компаній звернулася в суд з позовом стосовно двох іншим, стверджуючи, що унаслідок використання компаніями-конкурентами авторитету її імені вона втрачає клієнтів, що приводить до зменшення її прибутку. У дійсності ж компанії-конкуренти використовують не чужий авторитет, а спірне слово, що входить до складу приналежних їм знаків.

Цікаво, що спірне слово — зареєстрований знак позивача — включено в нематеріальні активи підприємства, що знаходиться в процесі приватизації, і існування схожих знаків значно зменшує можливу оцінну вартість знака, а отже, і вартість активів.

У процесі розгляду одна з компаній-відповідачів відмовилася від знака. Друга ще продовжує боротьбу.

Приклад другий. Розгляд, зв’язаний зі знаком — назвою медпрепарату. Зареєструвавши знак винятково з метою створення перешкод у господарській діяльності колишнього партнера, а на даному етапі — конкурента, власник свідоцтва звернувся в суд з позовом. У подальші його плани входило заключення з виробниками медпрепарату, маркірованого цим знаком, ліцензійних договорів на використання.

Способом захисту відповідач вибрав звертання в суд з позовом про визнання свідоцтва недійсним. Цей позов був задоволений, хоча рішення в силу не вступило і перебуває в стадії оскарження в суді вищої інстанції.

Приклад третій. Розгляд щодо припинення дії реєстрації відомого в усьому світі товарного знаку. При подачі позову позивач керувався тим, що власник знака знаходиться в Південно-Східній Азії, і для нього буде важко довести факт використання в Україні свого знака. Позивач розраховував при подачі позову не усунути перешкоджаючий його господарської діяльності невикористовуваний товарний знак, а витребувати винагорода з власника знака за відкликання позовної заяви чи у випадку задоволення позову — одержати можливість зареєструвати на себе і вигідно продати цей знак.

Незважаючи на наявність спеціалізованих колегій господарських судів, багато патентних повірених і адвокати вважають, що в країні потрібний спеціалізований Патентний суд.

Вони намагаються пояснити громадськості, що з урахуванням зростаючої кількості справ, зв’язаних з питаннями інтелектуальної власності, і недостатньої кваліфікації суддів загальних судів створення спеціалізованих колегій недостатньо. Основний же їхній аргумент полягав у наступному — у розгляді суперечок, зв’язаних з патентним правом, вирішальне слово повинне належати фахівцям з технічною освітою. Саме в такий спосіб функціонують патентні суди в європейських країнах, у складі їхніх колегій, як правило, більше фахівців у технічній області, чим юристів.