Матеріали про безвихідне становище науки неодноразово публікувалися на сторінках «ДТ». У новій рубриці — «Біла книга української науки» — зроблено спробу поглянути на проблему з дещо іншого боку. А саме — показати досягнення тих інтелектуалів, які всупереч непростим обставинам усе-таки змогли домогтися успіху. Вражаючий ривок зробив Національний аграрний університет України. Його досягнення привертають увагу багатьох як у нас у країні, так і за кордоном. Головне — тут відпрацьовано чітку філософію успіху, що грунтується на вмілому поєднанні та розвитку трьох компонентів: освіта, наука, бізнес. Про те, як удалося в роки незалежності скористатися неабиякими можливостями, що відкрилися тут, і здійснити ривок у становленні довіреного йому закладу, розповів у розмові з оглядачем тижневика «Дзеркало тижня» ректор Національного аграрного університету України, академік НАНУ й УААН, професор Дмитро МЕЛЬНИЧУК.

Перші кроки в науку Дмитро Олексійович зробив у Інституті біохімії ім. О.Палладіна Національної академії наук під керівництвом відомого дослідника академіка Максима Гулого. У докторській дисертації молодий учений досліджував роль вуглекислоти в обміні речовин у тварин. Проте ця, здавалось би, суто академічна робота настільки збентежила марксистських ідеологів, що вони розпочали масовану атаку на неї, заявивши, ніби її висновки суперечать діалектичному матеріалізму. Невідомо, чим би все це закінчилося, якби в справу не втрутився президент академії Б.Патон і не захистив від нападок. Київські марксисти притихли. Проте тридцятирічний (у той час наймолодший зі здобувачів докторського ступеня у галузі біології) Д.Мельничук ще майже чотири роки змушений був чекати на затвердження дисертації ВАКом у Москві.

Ректорство Д.Мельничука припало на непростий час. Це і застій останніх років радянської влади, і сповнені матеріальних нестатків перші роки становлення незалежності, і теперішні перипетії Болонського процесу...

Останній у керівників вищої школи викликає досить неоднозначну реакцію. Багато професорів вважають: запровадимо дворівневу систему освіти (бакалаври, магістри), відпрацюємо навчальні плани, програми, напишемо підручники, і станемо такими ж, як і наші колеги на Заході... Глибші аналітики вважають: щоб наша система освіти, зокрема і вищої, відповідала стандартам, прийнятим у Євросоюзі, потрібна набагато глибша перебудова, що охопить не лише вузівську систему, а й Академію наук, і систему наукового забезпечення виробничої сфери…

Повний текст статті на сторінці сайту