КОНЦЕПЦІЯ НОВОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДТРИМКИ ВИНАХІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ ПРОДУКЦІЇ.

(закінчення, див. початок)
...
3. Програма «Техноімпорт» — забезпечення регулюючої ролі держави в процесі закупок та впровадження новітніх іноземних технологій.

Основною проблемою української економіки сьогодні є висока фізична та моральна зношеність основних фондів, особливо технологічного обладнання, а також надмірне енергоспоживання підприємств, і, як результат — висока енергомісткість та неконкурентоздатність їх продукції

Більшість великих підприємств являють собою серйозну небезпеку для навколишнього середовища, бо технологічні процеси, що використовуються при виробництві продукції, як правило, не відповідають сьогоднішнім світовим стандартам у області екології.

Виходячи з приведених даних, можна зробити висновок про те, що держава повинна включитися в регулювання імпортно-експортних потоків детально вивчивши досвід розвинутих країн, та створивши перспективні плани щодо оновлення технологій підприємств за рахунок імпорту технологій через закупку ліцензій.

Взявши до уваги іноземний досвід та сучасні українські реалії, можна запропонувати такі концептуальні напрями державної інноваційної політики у сфері імпортних операцій:

1. Провести аналіз технологій, що використовуються сьогодні, та скласти перелік діючих підприємств усіх форм власності існуючі технології яких не відповідають вимогам енергозбереження, екологічної безпеки, світовому рівню технологічної культури та інноваційної перспективності самого підприємства.

2. Вибрати підприємства готові до технологічних нововведень та переоснащення виробництва, для визначення доцільності державної підтримки інноваційного процесу на конкретному підприємстві.

3. Організувати роботу з іноземними компаніями, які мають бажання прийти на український ринок та можуть запропонувати перспективні технологічні розробки, та розробити заходи з їх заохочення до співпраці.

4. Забезпечити проведення експертних робіт щодо запропонованих іноземних розробок на предмет доцільності державного сприяння у втіленні даного проекту, а також надання консалтингових послуг з юридичних, організаційних, технічних, фінансових та інших питань при позитивному рішенні.

5. Створити умови для втілення здорової конкуренції у сфері імпорту високих технологій шляхом сприяння організації різного роду тендерів, конкурсів, аукціонів, та надання певних пільг їх переможцям при реалізації проекту.

6. Піклуватись про підтримку привабливого інвестиційного клімату з метою зацікавлення внутрішніх та зовнішніх потенційних інвесторів у заходах в рамках програми шляхом системи пільг, гарантій, часткового фінансування проектів державою, тощо.

7. Протистояти небезпеці технологічної експансії з боку високорозвинених країн, що може призвести до витіснення з ринку власних технологій, науково-технічних програм та розробок. У випадку наявності вітчизняних технологій забезпечити підтримку власного науково-промислового потенціалу, шляхом створення їм умов для закріплення на внутрішньому ринку.

8. Активно та дієво використовувати наявні можливості єдиної інформаційно-аналітичної системи інноваційного ринку України для вивчення ситуації з імпортом нових технологій та м’якого впливу на процеси, що відбуваються.

Результатами успішної реалізації програми «Техноімпорт» повинні бути:

a) Корінне оновлення основних фондів у промисловості, зростання об`ємів виробництва, та як наслідок, заповнення внутрішнього ринку вітчизняною продукцією, яка здатна конкурувати з аналогічною іноземною.

b) Створення передумов для виходу високотехнологічної продукції оновлених підприємств на світові ринки, що приведе до збільшення об`ємів надходжень валюти в Україну.

c) Зниження енергоспоживання. Покращення екологічної ситуації. Підвищення рівня кваліфікації трудових ресурсів. Зміцнення довіри до інноваційної активності.

4. Програма «Техноекспорт» — цілеспрямована поступова заміна експорту енергоємних продуктів переробки сировини на високотехнологічну продукцію.

Більшість стратегічних напрямів концепції за довгострокову мету мають створення потужного експортного потенціалу нашої країни шляхом розробки та впровадження імпортозамінюючих та експортоспроможних технологій у всіх сферах економічної діяльності.

Заходи у рамках програми «Експорт» направлені на забезпечення виходу суб`єктів інноваційної діяльності на ринки всіх ступенів ієрархії. Для цього пропонується реалізувати ряд комплексних завдань, метою яких повинно стати створення сучасної розгалуженої служби маркетингу на потенційних ринках збуту продукції та послуг:

1. Реалізувати технологію захоплення та утримання нових ринків збуту високотехнологічної продукції завдяки потужним інформаційно-торгівельним системам ALL BIZ вбудованим в інформаційні простори десятків країн.

2. Cтворення системи дослідження та прогнозування ринків для повної, оперативної та достовірної оцінки перспектив конкретної продукції (послуги) та розробки рекомендацій підприємствам щодо методики закріплення на конкретному сегменті ринкової системи.

3. Розробити інформаційно-аналітичні програми впливу на кон’юнктуру зовнішніх ринків з метою активізації присутності високотехнологічної продукції на цих ринках. Реалізувати програму реструктуризації експорту шляхом створення нових потужних статей, таких як програмні продукти, інноваційні товари та технології, туризм та інше.

4. Забезпечити державну підтримку зовнішньоекономічної діяльності малих та середніх підприємств шляхом створення належної законодавчої бази, реалізації системи заохочень, надання митних преференцій та інше суб`єктам, що формують інноваційну структуру експорту.

Результатами виконання заходів програми «Експорт» повинні стати:

a) Розробка та впровадження всеохоплюючої системи освоєння та утримання нових ринків для забезпечення присутності насамперед високотехнологічної української продукції на світових ринках.

b) Поступове заміщення в структурі експорту таких сировинних напрямів як метал, основна хімія, енергоносії на такі, як програмні продукти, продаж технологій та інноваційних товарів, екологічний та сімейний туризм.

c) Створення привабливого економічного іміджу України та швидке зростання зовнішньоекономічної активності малих та середніх підприємств. Як наслідок — збільшення об`ємів валютних надходжень, та надходжень до бюджетів всіх рівнів.

5. Програма «Венчури» — державна та корпоративна підтримка малих форм бізнесу у сфері розробки ти виробництва високотехнологічної продукції, створення бізнес-інноваційних структур різних типів.

Товарне виробництво в умовах ринкової економіки — це конкурентна боротьба, в першу чергу — боротьба за ринки збуту. Щоб вижити потрібно створювати все нові і нові види продукції. У цьому процесі не обійтись без застосування новітніх технологій які, як правило, надають товарам нової якості в той же час зменшуючи собівартість, особливо при масовому виробництві.

Результатом науково-технічної творчості стають нововведення, які народжуються при допомозі інтелектуальних інвестицій, що освоюються в інноваційному процесі. Але інтеграція науки та виробництва потребує значних витрат, які далеко не завжди оправдовуються, і суміщені із значною мірою ризику. Головну роль інтегратора завжди виконувала і виконує і на сьогодні держава в усіх країнах світу, виділяючи для цих процесів значні кошти.

Але в останні роки все більшу роль у фінансуванні інвестиційних проектів починають відігравати невеликі фірми, які отримали назву венчурних (ризикових). Діяльності цих фірм притаманний значний ризик стати банкрутом, але неухильне збільшення їх кількості пояснюється рядом факторів. По-перше — постійно зростає пропозиція на інвестиційному ринку, а по-друге — існує можливість швидкого збагачення у результаті інтенсивної творчої праці. Такі компанії, як правило, дають високі дивіденди по своїх акціях.

Розробляючи нові технології, освоюючи нові види продукції, венчурні фірми звичайно користуються підтримкою держави і великих компаній, яким самим невигідно займатись цим через високу вірогідність значних збитків. Незалежні венчурні фірми організовуються у вигляді акціонерних товариств, рекламуючи свої ідеї створення нововведень, акумулюючи під ці ідеї кошти приватних та інституційних інвесторів.

Зростання попиту на послуги венчурних компаній викликало появу спеціалізованих венчурних інвестиційних фондів і компаній, які акумулюють венчурні капітали та потім кредитують спеціалізовані ризикові фірми (Венчури). В умовах України венчурне підприємництво може отримати значний поштовх у разі переходу її до моделі інноваційного розвитку.

Як правило, венчурні фірми обслуговують перші стадії інноваційного циклу — народження ідей, техніко-економічне обґрунтування проекту реалізації, виготовлення дослідних зразків, вивчення ринків збуту та інше. В той же час, малі венчурні фірми стали ініціаторами ряду переломних розробок у сфері прикладної науки, особливо в електроніці, роботехніці, біотехнології.

Своєрідною формою венчурного бізнесу є бізнес-інноваційні структури типу технологічних парків на базі потужних суб`єктів наукової діяльності, як правило, — університетів, або великих університетських центрів. Їх можна охарактеризувати як об`єднання дрібних та середніх фірм для спільного будівництва, оренди землі, приміщень використання дослідницької та обчислювальної техніки.

Державна підтримка розвитку наукомістких технологій та інновацій у розвинутих країнах базується на системі субсидій та інноваційних фондів. Крім того, уряди цих країн щорічно інвестують до 3% ВНП в наукові дослідження. На сьогоднішній день програми підтримки малого венчурного бізнесу є факторами економічного росту у США, Японії, Ізраїлі, та в інших країнах.

Головна мета такої підтримки — створити мотивацію компаніям іти шляхом подальшої комерціалізації своїх винаходів після попереднього дворічного інвестування. Тобто, після 2-х років суттєвої державної допомоги (100% заробітної плати співробітникам, 75% вартості необхідного обладнання, тощо), при умові чіткого означення позитивного результату, приймається рішення про надання подальшої допомоги за програмою державної підтримки експорту.

Досвід, напрацьований США, свідчить, що, без підтримки, 80 із 100 нових компаній потерпають краху у перший же рік діяльності. В той же час із 100 компаній, які були підтримані в рамках державних та недержавних програм, 80 розвивають свою діяльність, сплачуючи податки, створюючи робочі місця, виробляючи перспективну, конкурентноздатну продукцію.

Головна умова формування нових фірм — поєднання інтелектуальних та підприємницьких можливостей. Підтримати це поєднання на початкових стадіях утворення фірми — створити передумови її подальшої самостійної роботи у ринковому середовищі. Основною формою такої підтримки стала допомога малим фірмам через систему послуг, що надаються бізнес-інноваційними структурами різних типів та форм фінансування.

Для реалізації програми «Венчури» потрібно вирішити ряд питань, де тільки безпосередня та активна участь держави дозволить визначити чи будуть у нас працювати інвестиційні капітали, та чи стане масова поява венчурів передвісниками інвестиційного прориву.

1. В структурі єдиної програмно-модульної системи створити та підтримувати за державні кошти модулі консалтингової та інформаційної підтримки, для надання консультативної допомоги учасникам системи в режимі реального часу.

2. Надавати безпосередню безоплатну допомогу на містах в створенні та діяльності венчурів в частині доступу до інформаційних масивів, оформленню авторських прав, проведення технічної, економічної, екологічної, та інших видів попередньої експертної оцінки, надання навчальних програм, тощо.

3. Розробити законодавчу базу направлену на всебічну підтримку діяльності незалежних, внутрішніх та зовнішніх венчурних компаній. Розробити систему стимулів для фінансових інститутів, що підтримують венчурні компанії. Всіляко заохочувати створення венчурних інвестиційних фондів.

4. Прийняти безпосередню участь у створенні венчурних інвестиційних фондів на засадах співучасті, або забезпечити фінансування таких фондів через державні інвестиції та бюджетні кредити.

5. Підключити до єдиної системи в якості активних модулів існуючі інноваційні структури: бізнес-інкубатори, технопарки, кластери, та забезпечити їх механізмами оперативного обміну досвідом та науково-технічною інформацією.

6. В рамках єдиної системи розробити спеціальні програми підтримки інноваційних рішень які супроводжують венчури.

В результаті реалізації програми «Венчури» планується досягти таких цілей:

a) Мобілізація всіх наявних інформаційних можливостей для освітлення процессів становлення та розвитку венчурного бізнесу в Україні. Забезпечення учасників інноваційного ринку консалтинговою та інформаційною підтримкою в режимі реального часу через єдину систему.

b) Розробка детальних програм фінансової підтримки державою малого та середнього наукомісткого бізнесу. Створення венчурних інвестиційних фондів за участю держави. Залучення недержавних місцевих та закордонних фінасових інституцій до ризикового інвестування.

c) Скорочення у часі тривалості інноваційних циклів, створення конкурентного середовища у сфері науково-технічних досліджень, залучення до інноваційних процесів нереалізованого науково-технічного потенціалу.

6. Програма «Освіта-наука « — переорієнтація академічної науки та освіти на практичну направленість, визначення місця та завдань в единій інформаційно-аналітичній системі, та в інноваційному процесі в цілому.

Людські знання — один із самих динамічних ресурсів, які лежать в основі формування та функціонування інноваційного середовища. Науково-конструкторська діяльність, сфера управління та освіта — саме в цьому трикутнику реалізуються знання та природні здібності людей в ході інноваційних процесів.

Основою трикутника є освіта — сфера виявлення здібностей, підкріплена необхідним обсягом теоретичної інформації та практичних навичок та яка зазнає постійного поновлення. Дві інші сторони трансформують отримані знання у вигляді ідей, рішень, а у кінцевому рахунку -матеріалізуються у вигляді товарів та послуг.

Таким чином освіта є джером нових знань та вищої форми їх реалізації — практичної матеріалізації у вигляді нових ідей, технологій, товарів. Отже тільки освіта може і повинна дати поштовх до розширеного відтворення інтелектуального потенціалу нації.

На жаль на сьогодні існують певні проблеми невідповідності системи науки та освіти сучасним вимогам, що, зокрема, привело до таких негативних явищ як відірваність освіти від практичних реалій, довгі періоди втілення наукових розробок у виробництво, непристосованість освіти та науки до існування у ринковому середовищі.

Враховуючи нинішній стан розвитку економіки можна сформувати такі основні стратегічні та поточні завдання держави в рамках програми «Освіта-наука».

1. Створити цілісну динамічну систему, спрямовану на «розширене відтворення» високопрофесійних творчих кадрів, здатних до ефективної діяльності у інноваційному ринковому полі — науковців, інженерів, менеджерів, педагогів.

2. Реформувати шкільні програми та педагогічні методики в частині активізації дитячої та юнацької науково-технічної творчості та закріплення навичок нетрадиційного підходу в вирішенні складних завдань, а також планування своєї діяльності та діяльності колективу.

3. Розробити цілісну систему вузівської та післявузівської безперервної освіти та поповнення знань для управлінців, науковців, інженерів, підприємців працюючих в сфері реалізації інноваційних проектів на основі сучасних можливостей та з уархуванням завдань Кинцепції.

4. Максимально ефективно використати досвічені кадри української науково-технічної еліти для передачі фундаментальних і практичних знань молодому поколінню через залучення до викладацької діяльності, роботи у експертних та консалтингових структурах тощо.

5. Змінити акценти пріорітетів у бік вузівської науки, так як саме вузівська наука є найбільш динамічною та активною структурою в інноваційних процесах, де поєднуються творче, нетрадиційне мислення, підприємницька активність молоді та досвід і знання академічних науковців.

6. Створити при ВУЗах науково-практичні лабораторії що будуть формувати у студентів навики роботи в єдиній системі інноваційного ринку. Реалізувати технології завчасного та гарантованого працевлаштування на підприємства України тим студентам які отримають додаткові знання та пройдуть сертифікаційну практику в таких лабораторіях.

7. Залучити до роботи різних рівнів в єдиній системі збору, обробки та аналізу інноваційних рішень студентів Наукових Студентських Товариств з метою реалізації їх творчих потенціалів.

В результаті реалізації вищенаведених та інших заходів планується:

a) Адаптувати сучасну освіту до підготовки та перепідготовки таких високопрофесійних кадрів як науковці, інженери, менеджери, педагоги, що здатні активно працювати в інформаційно-інноваційному полі країни.

b) Створити спиятливі умови для повної реалізації інтелектуального потенціалу Україні через залучення до викладацької, винахідницької та експертної роботи науковців старшого покоління.

c) Забезпечити постійне надходження у інноваційне поле нових творчих та активних людей через реалізацію програм допідготовки випускників вузів на базі науково-практичних лабораторій, підключених до єдиної системі інноваційного ринку, та залучення до співпраці творчої молодї науково-студентських товариств.

IV. ВИСНОВКИ

Для реалізації завдань Концепції необхідно створити постїйно діючу Координаційну раду з висококваліфікованих спеціалістів, об»єднаних єдиною метою, для комплексного вирішення, супроводу та контролю поточних питань (інформаційні, правові, організаційні, фінансові, наукові, освітні та інші).