Один із засновників відомої компанії «Юнітрейд» (входить до холдингу «Авенчерс»), а також ініціатор створення і президент громадської організації — Фонд «Інформаційне cуспільство України» Андрій Колодюк:

«- Декларовану на найвищому державному рівні спрямованість на створення великої кількості робочих місць для людей, які створюють чималу додану вартість, але поза територією України, можна реалізувати, лише створивши аналогічні умови в нашій країні. Але я не бачу, щоб хтось із тих, кому належало б про це думати і працювати в цьому напрямі, проявляв розуміння цієї проблеми. У них в очах можна прочитати лише одне: інтереси 2006 року. А стратегічних рішень у них немає. Ані у РНБО, ані в Кабміні, ані в секретаріаті глави держави, і навіть у галузевих міністерствах, скажімо, в Мінтрансзв’язку та Міносвіти й науки, які, здавалося б, мали лобіювати ці питання. Принаймні мені як людині, яка займається цим досить системно і стратегічно, вони не відомі. Останнім часом бізнес і громадськість сектору високих та інформаційних технологій провели низку форумів і зустрічей з участю представників нової влади, але дій з її боку поки що немає. Ми висунули свої пропозиції не лише про те, що потрібно, а і як це зробити разом, однак жодної реакції не було.»

«- Можливо, пасивність держави в цьому питанні зможуть компенсувати так звані венчурні фонди, які звикли ризикувати, вкладаючи свої кошти? Чи є з їхнього боку до цього якісь наміри?

- Раніше у світі до України ставилися досить насторожено, що було пов’язано більшою мірою з політикою. Нині, здається, з’явився шанс. За попередньою інформацією, один венчурний фонд DFJ NEXUS, з обсягом млн., вже приходить в Україну (влітку ми про нього почуємо). Але все одно ми стоїмо лише на початку шляху. З одного боку, люди згодні спільно з українськими інвесторами ризикнути та проінвестувати [хай-тек] сектор, але з іншого, їх, як і раніше, багато що стримує. Один із чинників — неприйняття закону України про інтелектуальну власність — ключового акту в технологічному секторі, оскільки саме він є об’єктом інвестицій. А головне — якщо Україна сьогодні N1 за порушеннями прав інтелектуальної власності у світі — це певна інформація, яку беруть ло уваги всі інвестори, не лише технологічні. Я сподіваюся, що проблему з прийняттям закону все ж таки буде вирішено. Але є і низка інших законів, що стосуються високотехнологічної сфери (зокрема, закон про технологічний трансфер), які, по суті, закріпляють правила гри в цьому секторі.»

«- Уряд ухвалив правильне рішення, відібравши у [технопарків] усі раніше надані пільги?

- Це половинчасте рішення. На жаль, у нашій історії більше епізодів, коли йдеться не про створення якихсь нових цінностей, а про з’ясування стосунків і що кому належить. Вся наша енергія йде на з’ясування того, хто що вкрав або навіть просто зробив неправильно, кому давати, а кому не давати пільги. Тобто вся енергія спрямовується на те поле, в якому продукт не створює вартості. Забрали пільги. Що далі? А наукової та інвестиційно-інноваційної політики як не було, так і немає. Тим часом на сайтах будь-якої держустанови, відповідальної за ці проблеми в цивілізованих країнах, з такою політикою можна ознайомитися і, зокрема, дізнатися, кого сюди запрошують для співпраці. А в нас вирішили просто відібрати, не давши можливості створити щось нове. Тим часом наш технологічний бізнес дуже сподівався, що після революції нарешті почнуть займатися розвитком цього сектору й відповідним розвитком країни. Бізнес запропонував свої рішення, запросив до обговорення громадськість, але нічого не сталося, ми не отримали з боку влади відповідей на свої пропозиції. Не вдаючись до дипломатії, скажу: зворотного зв’язку просто немає. І це, повторюю, пов’язано з інтересами нової влади, обмеженими 2006 роком.»