«Сьогодні світова наука ще не створила вакцини, яка б стовідсотково долала такий витвір диявола, як вірус лейкозу. Але український академік Анатолій Завірюха вже давно наважився вести поєдинок з цим вірусом. П’ять років тому у 35 пунктах Нікопольського району на Дніпропетровщині, за проханням власників, було проведено щеплення 1990 корів, які давали і позитивну, і негативну реакцію на захворювання крові. Через півроку було відібрано проби крові 1881 тварини і з’ясувалося, що через вакцинацію кількість хворої худоби зменшилась на 3,5 відсотка (це наче б і небагато), але головне полягає в тому, що процес зараження здорових імунних тварин вірусом припинився. До того ж серед 1990 щеплених корів не було виявлено жодної з високим (понад 32) титром противірусних тіл — характерним для хворої на лейкоз великої рогатої худоби. Отож можна зробити такий висновок: в Україні створена вакцина «Лейкозав» для профілактики і боротьби з лейкозом великої рогатої худоби. Щеплення цією вакциною захищає від вірусу. Таким чином, роботу над удосконаленням унікальної вакцини, автором якої є академік А. Завірюха, треба максимально прискорити і якнайшвидше організувати її випуск на біофабриках України.

Застосування вакцини «Лейкозав» для профілактики лейкозу ВРХ у ПСП «Фастівецьке», що на Київщині, де враженість худоби вірусом була більше 50 відсотків, показало, що після дворазових щорічних щеплень призупинилось виділення хворих корів у гематологічній та клінічній стадіях захворювання. На сьогодні залишається до 10-15 відсотків реагуючих щеплених тварин — титри антитіл вакцинні (1:2-1:4)

Анатолій Завірюха створив чимало вакцин: проти сибірки, проти колібактеріозу (забезпечує стовідсотковий захист), проти респіраторних захворювань (Респін, що за добу виліковує грип) та інші. За все це йому честь і слава. Але є ще одна справді титанічна робота, яку здійснює, власне, без будь-якої інвесторської чи державної підтримки академік-патріот.

Як відомо, лікарі сьогодні відправляють «під нагляд дільничних медсестер» (а це означає помирати вдома) десятки тисяч онкохворих. А. Завірюху просили кілька родичів дати їм його новітню вакцину і відтак надати шанс на життя. Кількох людей він уже вилікував. І особливо успішно лікуються вакциною діти, хворі на лейкоз. Про це доповів на конгресі [«Новій Україні — нове майбутнє»], де був і директор Держдепартаменту інтелектуальної власності Микола Паладій. Чи почув він академіка? Чи почули його інші учасники конгресу? Чи почуло суспільство? Треба, щоб почули, бо, здається, тільки Завірюха сьогодні знає шифр того таємного сейфа, де зберігається рецепт здоров’я не тільки тварин, а й людини.»