Народний депутат Сергій Осика, один з «першопрохідців» на шляху вступу України в СОТ, про можливість вступу України в Світову Організацію Торгівлі.

Останнім часом в Україні практично неможливо знайти вищого урядовця (включаючи Віктора Ющенка), який би не прагнув прискорити вступ України в Європейський Союз, НАТО, Світову Організацію Торгівлі.

Зважаючи на це, до СОТ — особлива увага. Аби розібратися, чи готова Україна до вступу в Світову Організацію Торгівлі або принаймні які в неї перспективи, ми звернулися до народного депутата України Сергія Осики.

Річ у тім, що Сергій Осика ще в 93-му офіційно розпочав приєднання України до СОТ, як перший Представник Уряду України в СОТ. На цій посаді він перебував аж до 99-го. Крім того, з 1994-го по 2000 рік представляв Україну на переговорах з керівництвом Великої Сімки і Великої Вісімки з найрізноманітніших питань, наприклад з питань закриття Чорнобильської атомної електростанції. Він укладав перші великі торговельні угоди України з Євросоюзом. Він був одним з головних авторів перших, ще в УРСР (1991 рік) зовнішньоторговельних законодавчих актів, деякі з них працюють і дотепер. Отже

- Чи справді Україна готова до вступу в СОТ уже в цьому році?

- До вступу в СОТ уже у цьому році Україна практично готова. До економічного вступу в ЄС — ще ні, хоч би через відсутність членства України в СОТ.

- Що конкретно означає «практично готові»? Які вже кроки зробили і яких ще бракує?

- Робоча група СОТ по приєднанню України, яка почала діяти з 1995 року, ретельно вивчила всі аспекти і компоненти торговельного режиму України. Переважну їх більшість Робоча група визнала такими, що відповідають вимогам СОТ. Це, в свою чергу, означає, що переважна більшість законодавчих актів України в торговельній сфері, які приймалися з 1991-1992 років і діють по сьогодні, кореспондують принципам і правилам СОТ. За останні роки укладено тридцять так званих СОТівських двосторонніх протоколів з різними країнами про взаємне полегшення доступу на торговельні ринки і окремо аналогічний протокол з Євросоюзом як самостійним членом СОТ. Образно кажучи, дев’яносто відсотків роботи вже зроблено.

- Що ще треба зробити, аби вирішити проблему 10 відсотків, що залишились?

- Те ж саме, що й в позаминулому, і в минулому році. Тобто, щоб Україну прийняли в СОТ в цьому році, питання про вступ України повинно, згідно з СОТівською процедурою, потрапити в порядок денний її вищого органу — Міністерської конференції, яка буде проходити в кінці 2005 року в Гонконзі. Але треба поспішати, бо складання цього порядку денного, наскільки я обізнаний, офіційно закінчується десь в середині травня.

- То ми можемо встигнути?

- Можемо. Для цього уряд повинен внести до Верховної Ради законопроекти щодо змін в діючих Законах, норми яких суперечать нормам базових угод СОТ. Крім того, з цієї же причини Уряду треба скасувати певну кількість Постанов попереднього Уряду. Це бажано зробити до двадцятого березня.

- Чому саме до двадцятого березня?

- Річ у тім, що в кінці березня буде чергове засідання офіційної Робочої групи СОТ щодо приєднання України. Всі питання група вже вивчила. Залишилися тільки деякі питання принципового для СОТ характеру, саме стосовно відповідності законодавства. Тому, якщо Уряд хоча би зареєструє законопроекти і скасує деякі Постанови, тобто зробить конкретні дії, то це стане позитивним, головне новим сигналом від України. Тоді і на засідання бажано їхати на рівні не нижче міністра економіки. Якщо цього всього не буде, скажу відверто: ефект роботи нашої делегації буде низьким.

- А про які, до речі, закони й постанови йдеться?

- Кількісно їх не так і багато. За моєю оцінкою, це близько десяти Постанов минулого Уряду і близько двадцяти законопроектів. Більш важлива їх якісна сторона.

Якщо в двох словах, то йдеться про усунення явної дискримінації щодо окремих видів трейдерів при перевезенні ними певних товарів. Треба нарешті дати лад і постійному втручанню держави в ціноутворення. Треба також відновити, особливо в сфері податкового законодавства, нормальний режим торгівлі за правилом: якщо обмежуємо — то всіх, якщо пільгуємо — то всіх. Необхідно, окрім того, скасувати штучні обмеження на експорт окремих видів товарів. Дати лад часто недолугим санітарним і фітосанітарним процедурам при здійсненні експортно-імпортних операцій.

- Наскільки це складно зробити?

- Своєчасно, до початку засідання Робочої групи СОТ, складно. Новий Уряд працює тільки місяць. Навіть скасування старих постанов — це час, процедури, робота. До того ж потрібне одночасне схвалення нових Постанов замість цих старих. Визначений пакет законопроектів це також, я Вам скажу, чималий обсяг дуже складної роботи.

Тим часом є й позитивні сигнали. Уряд щойно вніс до Верховної Ради законопроект про значні системні зниження дуже великої кількості ввізних (імпортних) тарифів на товари широкого вжитку. На жаль, цей законопроект був проголосований не в цілому, а тільки в першому читанні. Не вистачило всього дев’ятнадцять голосів.

- А Ваша фракція як проголосувала?

- Фракція «Єдина Україна» в повному складі свідомо підтримувала цей законопроект, голосувала за його прийняття і в першому читанні, і в цілому. Сподіваюсь, що ми до цього повернемося на найближчому сесійному тижні.

- Чому Ви, дуже добре розуміючись на всіх цих речах, раніше мовчали? Ви ж народний депутат!

- Ніколи не мовчав. Я працював. Наприклад доклав чимало зусиль для схвалення Верховною Радою двох Законів про протидію легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. Це Закони системи FATF. Адже залишення України в «чорному списку» FATF повністю блокувало би будь-які дії України в напрямку СОТ.

Уже третій рік на кожній сесії я роблю все можливе і неможливе, щоб провести нарешті законопроект щодо захисту прав інтелектуальної власності відповідно до вимог однієї із базових СОТівських угод — Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС-СОТ). Головне за останні п’ять років — я разом із своїми колегами підготував і видав чотирнадцять різних підручників і спеціальних монографій з усіх аспектів діяльності СОТ, включаючи переклад всіх базових угод СОТ, починаючи з ГАТТ-94, українською мовою. А це велика і для України унікальна база, на якій навчаються студенти — майбутні фахівці із СОТ і яку широко використовують тисячі службовців відповідних органів влади, що прямо чи опосередковано причетні до СОТівського процесу України.

Щойно вніс на розгляд Верховної Ради України ще чотири законопроекти саме з того невідкладного переліку, про який я казав раніше, а саме: щодо захисту національного товаровиробника із спеціальними заходами і додатковими антидемпінговими процедурами. А також проект нової редакції Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність». Він діє, між іншим, до цього часу, а я його прописав зі своїми колегами ще в кінці 90-го. Прийняли його у квітні 1991 року, коли УРСР ще була в складі СРСР.

- Виходить, не так вже й мало законопроектів...

- Так, однак, мусимо це все зробити. До речі, варто зауважити, що їх прийняття дасть можливість зняти останню, найсерйознішу проблему по СОТ, а саме укласти СОТівський протокол із США.

- Можна хоча би зробити чергу? Адже деякі законопроекти мабуть є важливішими, решта — менш важливі?

- Звичайно. Один, найбільш так би мовити «знаковий» — це законопроект про захист прав інтелектуальної власності в сфері торгівлі різноманітними видами об’єктів прав інтелектуальної власності, що містяться на лазерних дисках — кінофільми, вистави, співи, кліпи, художні зображення і т.д. і т.п. (DVD, CD, комп’ютерних програм тощо).

- Чому саме він?

- Торгівля, яка стосується прав інтелектуальної власності, в сучасному світі сягає близько трильйона доларів США на рік. Тому, для всіх країн — членів СОТ, а особливо для лідерів світової торгівлі в цієї сфері — США, ЄС, Канади, Японії, Індії, Мексики, Бразилії є стратегічно принциповим питання про практичне ставлення країни — кандидата в СОТ до угоди ТРІПС — СОТ. Тобто це не є якимось особливими вимогами до однієї України.

Так сталося, що за останні років п’ять в Україні діє дуже ліберальне законодавство в цій торгівлі. За так зване «піратство», навіть масове, за діючим законодавством практично відсутня кримінальна відповідальність (на відміну від країн — членів СОТ), а адміністративна відповідальність — штрафи і т.п. носять, особливо для «піратів» — професіоналів з їх надприбутками, символічний характер.

Тому у нас це «піратство» надуло масового характеру. Країна завалена підробленими (тобто вкраденими об’єктами чужої інтелектуальної власності) DVD, CD, комп’ютерними програмами.

Одночасно наш офіційний легальний національний товаровиробник, наприклад підприємство «Росток», докладає відчайдушних зусиль, щоб вибудувати свій бізнес, купуючи права на інтелектуальну власність, сплачуючи податки і різні збори. Тому конкурувати легальному товаровиробнику в «піратському» морі підроблених DVD, CD, комп’ютерних програм майже неможливо.

До того ж великі «пірати» з деяких сусідніх країн з огляду на те, що в цих країнах відповідне законодавство згідно до вимог ТРІПС — СОТ жорстке, передбачає серйозну і кримінальну, і адміністративну відповідальність, «злили» своє виробництво «чорної» продукції на територію України. І вони не тільки додатково завалюють ринок України контрафактним товаром, а ще й вивозять його в інші країни. Трюк полягає в тому, що при розслідуваннях в цих країнах (а шукається в першу чергу «чорний» виробник) регулярно з’ясовується, що сліди ведуть на територію України. Таким чином, до урядів цих країн претензій немає, претензії трансформуються до України.

Через несхвалювання відповідних поправок до законодавства у цій сфері фактично заблоковані переговори із США про вступ України в СОТ, гальмується нормальна діяльність Робочої групи СОТ з України, на це постійно звертають увагу різні члени ЄС і т.д.

Ясна річ, що існують і інші проблемні питання, про які я вже казав. Але без остаточного вирішення цього питання в цьому році мені важко побачити вступ України в СОТ до кінця 2005 року.

Водночас прийняти цей Закон буде важко. Як показав майже трирічний досвід лобі «чорного» ринку DVD, CD, комп’ютерних програм — це серйозна сила.

Тим часом схвалення цього законопроекту ще до візиту Віктора Ющенка в США (перша декада квітня) дуже б полегшило Вашингтону проблеми надання Україні статусу країни з ринковою економікою, не кажучи вже про підписання СОТівського протоколу. Після його підписання можна вважати, що ми вже в СОТ.

- Чи передбачаєте Ви ускладнення з проходженням інших законопроектів?

- По-перше, ці законопроекти ще не внесені, а тільки готуються. По-друге, обговорення буде дуже гарячим.

- Сергію Григоровичу, Ви весь час говорите про вступ України в СОТ як про щось вже само по собі вирішене. Тим часом ще невідомо, вигідно чи невигідно самій Україні її приєднання до СОТ. У нас на цю тему вже більше десяти років ведеться дуже активна, а часто-густо і жорстка дискусія, в тому числі і між різними політичними силами. Ця дискусія, до речі, нерідко сягає і рівня Верховної Ради України.

- Я багато років дуже добре обізнаний з цією дискусією, до того ж, як кажуть, на досвіді своєї власної шкіри. Ким мене тільки не називали: і «чикагським хлопчиком», і «термінатором національного виробника», і «найманцем» Вашингтона, Брюсселя і Тель-Авіва, і навіть «зрадником» України.

Тому в черговий раз втягуватися в цю дискусію не буду. Дам просто деякі параметри, а там хай люди думають і вирішують самі.

Сьогодні членами СОТ є сто сорок вісім держав світу. Приєднуються до СОТ тридцять дві держави, в тому числі Україна. Із цих тридцяти двох держав тільки вісім країн мають обсяги зовнішньої торгівлі, помітні у світі, тобто такі, що сягають хоч би одної десятої відсотка світової торгівлі. Серед цих восьми, на щастя, є і Україна.

Тим часом сукупний зовнішньоторговельний обіг цих восьми країн разом складає всього 3,2 відсотка від сукупної світової торгівлі країн — членів СОТ. До того ж із цих 3,2 відсотка майже 2,2 відсотка приходиться тільки на дві країни з цих восьми країн — це Росія і Саудівська Аравія з їх величезним експортом газу, нафти. І тільки один відсоток залишається іншим шести країнам. Цього разу, вже на жаль, Україна входить до цієї «шістки», бо має всього 0,29 відсотка від світового торговельного обігу.

До того ж нагадую загальновідомий факт, який вже не потребує доказів. Україна дуже залежить від свого експорту. І ще більше Україна залежить від свого імпорту. Тобто Україна дуже залежить від ефективності своєї зовнішньої торгівлі.

Своєю чергою зовнішня торгівля України поза межами системи СОТ, тобто поза межами правил гри всього торговельного світу, може бути ефективною тільки тимчасово, в залежності від світового попиту. Ніяких унікальних товарів, яких не можна знайти в інших країнах, у нас немає, і найближчі роки не буде, бо маємо таку структуру виробництва, яку маємо. Ії за десять років не змінити.

Тому, якщо хтось в Україні бажає разом з Єменом, Бутаном і Таджикистаном побудувати якийсь новий світовий торговельний порядок, то, як кажуть, прапор їм в руки....

- Але ж скільки років жили без СОТ, і ніби ніякої драми...

- Ми якось жили і в складі СРСР, а до цього — Російської і Австро-Угорської імперії. За моїм переконанням, треба жити не якось, а добре. Коли сьогодні є шанс почати жити якісно добре, не скористатися ним це щонайменше нерозумно.

Членство України в СОТ уже в цьому році дозволить нарешті Україні, Євросоюзу, США, Канаді та іншим країнам світу укласти між собою повноцінні, рівноправні торговельні угоди. Бо зараз ми маємо ситуацію, коли всі цього політично хочуть, а юридично не можуть. В результаті «стояк». Членство в СОТ його знімає, а замість «стояка» надає нам можливості потужного розвитку.

Нарешті членство в СОТ це перша реальна відправна точка початку конкретних переговорів України з Брюсселем про її економічне членство в Євросоюзі. Крім того, членство в СОТ — це чітка, сильна, сучасна позиція України в подальшому розвитку так званого Єдиного Економічного Простору. Формула «Україна — член СОТ, Росія, Казахстан, Бєларусь — країни, що приєднуються до СОТ» надає принципово новий формат переговорам України про ЄЕП виключно на засадах принципів, механізмів, процедур СОТ.

Тому, якщо хтось в Україні бажає все це знову відкладати на роки, я точно не з ними. А тим, хто цього бажає, знову таки прапор в руки...

- Зараз у ЗМІ є різні точки зору на завершення в цьому році СОТівського процесу України. Які з них Ви поділяєте, які ні і чому?

- Ті точки зору, які я знаю, зовні за завершення вступу України в СОТ у 2005 році. Хоча тезу про мудрість і обережність при укладанні заключного протоколу вступу України до СОТ я поділяю. Поділяю, розуміючи, що, грубо кажучи, дев’яносто відсотків цього протоколу вже є.

Одночасно деякі тези мене дуже турбують. Особливо теза про необхідність ревізії новим урядом СОТівських протоколів України. Вона дуже небезпечна. Особливо тому, що зовні подається ніби на користь нового Уряду. Мовляв, ви новий і правильний Уряд, до вас були неправильні Уряди. Що вони там наукладали в тридцяти СОТівських протоколах, треба перевірити, ревізувати. Зробіть це, а ми будемо Вам аплодувати.

Найбільша небезпека цього навіть не в тому, що це очевидна політична пастка для нового Уряду — почни ревізію одного протоколу, автоматично включаються переговори по всім іншим, і членство в СОТ з усіма негативними наслідками переноситься ще на два-три роки.

Найбільша небезпека в тому, що цю позицію формують представники окремих монополістів (не природних). Це сотні мільйонів доларів щорічно. А в перелік невідкладних законопроектів, про який я розповідав раніше, входять законопроекти, які в разі їх схвалення дуже обмежать вищеназвані монополії. Саме по цих «кордонах» вже починається тиха і неявна, але жорстка боротьба в питанні терміну вступу України до СОТ.