Це питання останнім часом задають собі дедалі більше керівників суб’єктів господарювання. Здавалось би, через що такий галас!? Працювали собі без зайвих клопотів їх працівники на не ліцензійному програмному забезпеченні і ніколи б і не подумали, що воно може чимось відрізнятись від ліцензійного. А про те, що за це можуть ще й покарати, та ще й так суворо... Ну про це вже і поготів ніхто не замислювався... Натомість про це замислились уповноважені на те державні органи.

Через це і почалося між суб’єктами господарювання та контролюючими органами нове протистояння, в ході якого кожний намагається довести правильність саме своєї позиції.

ЗА ЩО БОРЕМОСЬ?

А боремося ми, а якщо бути точним — працівники відповідних державних органів, за власність. А якщо бути ще більш точним — інтелектуальну власність... А якщо вже бути ну вже зовсім точним — за її непорушність.

І є за що. Але про все по-порядку...

СУТЬ ПРОБЛЕМИ

Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон про авторське право) комп’ютерна програма є об’єктом авторського права (п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону про авторське право). «Статус» об’єкта авторського права за комп’ютерними програмами закріпив і Цивільний кодекс України (абз. 3 ст. 420).

Будь-які фізичні особи та суб’єкти господарювання незалежно від форм власності, в тому числі фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, за порушення авторських прав на комп’ютерну програму несуть передбачену законодавством України відповідальність:
­ адміністративну (ст. 51-2Кодексу України про адміністративні правопорушення);
­ кримінальну (ст. 176 Кримінального кодексу України);
­ цивільну (стаття 52 Закону про авторське право).

Так, адміністративна відповідальність, відповідно до ст. 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає за незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (комп’ютерної програми, бази даних), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Кримінальна відповідальність настає за незаконне відтворення, розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, а також інше використання чужих творів, комп’ютерних програм і баз даних. Зазначені дії, відповідно до ст. 176 КК України, караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, із конфіскацією всіх примірників — матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

Цивільна відповідальність передбачена ст.ст. 51, 52 Закону про авторське право та ЦК України (ст. 432).

Ось, напевне, головне, що потрібно мати на увазі, готуючись до зустрічі з обізнаними працівниками державних органів. Наостанку залишилось розібратись тільки з тим, працівники яких державних органів можуть в один чудовий день завітати до суб’єкта господарювання з перевіркою.

ХТО МОЖЕ ПЕРЕВІРИТИ?

Отже, державний контроль за дотриманням суб’єктами господарювання, незалежно від форм власності, вимог законодавства в сфері інтелектуальної власності, зокрема авторського права, здійснюється держінспекторами з питань інтелектуальної власності, що є посадовими особами Державного департаменту інтелектуальної власності відповідно до Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затвердженого постановою КМ України від 17 травня 2002 р. №674 (далі — Положення). Забезпечення державного контролю державними інспекторами здійснюється шляхом проведення планових, позапланових (раптових) перевірок діяльності суб’єктів господарювання, огляду речей в установленому законом порядку. Так, зокрема, відповідно до пп. 1 п. 8 Положення державні інспектори з питань інтелектуальної власності наділені правом перевіряти у суб’єктів господарювання наявність дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності на будь-якій стадії їх виробництва, розповсюдження чи використання, а відповідно до п. 17 Положення суб’єкт господарювання, що перевіряється, зобов’язаний створити умови для проведення перевірки, а також надати засоби, необхідні державному інспектору для виконання своїх повноважень згідно з цим Положенням.

Крім того, відповідно до піп. 3, 4 того ж п. 8 Положення державні інспектори мають право вимагати від суб’єкта господарювання забезпечення доступу до будь-якого диска, матриці або документів звітності (зокрема, всієї звітності), зберігання і ведення яких передбачається законодавством, у будь-якому форматі, електронній або іншій формі, зокрема, до ліцензій або інших документів, що підтверджують право суб’єкта господарювання на відтворення на диску або матриці об’єктів авторського права, а також оглядати, вилучати з метою вивчення на необхідний строк будь-які диски, матриці у випадку наявності в державного інспектора обґрунтованих підстав підозрювати вчинення порушення авторського права. Щоправда, що розуміється під словосполученням «обґрунтовані підстави підозрювати» в Положенні не зазначається. До того ж спеціальним органом, завданням якого є виявлення та припинення фактів порушення прав інтелектуальної власності, є Державна служба боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України. Підпунктом 6 п. 4 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року №510, закріплено, що відповідні підрозділи цієї служби проводять у встановленому порядку оперативно-розшукові заходи, зокрема пов’язані з установленням фактів порушення прав інтелектуальної власності. Зазначені підрозділи Державної служби боротьби з економічною злочинністю, за наявності у них даних про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську та іншу підприємницьку діяльність і які тягнуть за собою кримінальну відповідальність, користуються правом безперешкодного входу до приміщень підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності (крім іноземних дипломатичних представництв), а також до виробничих приміщень, складів, сховищ, що використовуються громадянами для заняття підприємництвом.

У справах про адміністративні правопорушення при виявленні факту порушення авторських та суміжних прав при проведенні планових та позапланових перевірок господарської діяльності протоколи про правопорушення мають право складати органи державної податкової служби України (за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тобто на сьогодні в Україні органами, уповноваженими виявляти (установлювати) факти незаконного використання об’єктів інтелектуальної власності, зокрема комп’ютерних програм, є:
­ Державний департамент інтелектуальної власності;
­ Міністерство внутрішніх справ України;
­ органи податкової служби України.

Указані державні органи здійснюють зазначену діяльність відповідно до покладених на них завдань та у межах своєї компетенції.