Щоб не потрапити в залежність від дизайнера, що розробив бренд, компанії-власникові торговельної марки потрібно не тільки зареєструвати бренд на себе, але й укласти з розроблювачем повноцінний авторський договір.

Створюючи торговельну марку у виді графічного зображення з дизайнерським рішенням, компанії воліють звертатися до дизайнерів-професіоналів, а не на швидку руку самостійно займатися творчістю. У результаті роботи дизайнера створюється ескіз торговельної марки, що надається замовникові. При цьому найчастіше повноцінний договір про передачу авторських прав не підписується, оскільки замовник вважає це зайвим: адже все рівно він зареєструє торговельну марку на себе. Однак при цьому замовникові варто врахувати, що несумлінний підрядчик цілком може скористатися невизначеністю, викликаної відсутністю або нечіткістю такого договору.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р., об’єктами авторського права можуть бути, зокрема, ескізи й ілюстрації. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, у відповідності зі ст. 11 розглянутого закону є автор добутку. У нього також їсти можливість зареєструвати своє авторське право в Державному департаменті інтелектуальної власності. Причому, якщо він такою можливістю скористається до передачі ескізу торговельної марки, то замовник ескізу може про цей факт узагалі нічого не знати.

При цьому, виходячи з досвіду, факт наявності такого авторського права не в замовника не заважає останньому зареєструвати торговельну марку. Відповідно до частини 4 ст. 6 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р., «не реєструються як знаки для товарів і послуг позначення, що відтворюють назви відомих в Україні добутків науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, добутки і їхні фрагменти без згоди власників авторського права або їхніх правонаступників». Разом з тим ця вимога не підкріплена відповідною процедурою. У затвердженій формі заяви про реєстрації на знак для товарів і послуг не передбачена вказівка якої-небудь інформації про авторські права на регистрируемый об’єкт і таку інформацію навряд чи хто-небудь стане спеціально шукати.

Таким чином, можлива ситуація, при якій компанія буде мати права на торговельну марку, а дизайнер — правами на ескіз як об’єкт авторського права. Для компанії це, безумовно, небезпечний фактор. Автор, якщо його добуток зареєстрований, може спустя якийсь час після реєстрації торговельної марки спробувати довести, що була порушена частина 4 ст. 6 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Але навіть якщо цього не відбудеться, те перетинання прав стане носити очевидний характер. До повноважень компанії у відповідності зі ст. 16 даного закону будуть відноситися виключне право на використання знака (нанесення його на товар, упакування, застосування під час надання послуги, застосування в діловій документації, у рекламі і т.д.) і виключне право забороняти іншим особам використовувати знак без її згоди. До повноважень дизайнера у відповідності зі ст. 15 Закону «Про авторське право і суміжні права» — виключне право на використання добутку (його відтворення, переробка, адаптація, здавання внайми і т.д.) і виключне право на дозвіл або заборона використання добутків іншими суб’єктами. В наявності колізія: права компанії і права дизайнера в розглянутому випадку не можуть бути винятковими одночасно. У такому випадку буде підлягати застосуванню частина 6 ст. 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а саме: «Виключне право власника свідчення (на знак для товарів і послуг. — Прим. авт.) забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на здійснення будь-якого права, що виникло до дати подачі заявки або, якщо був заявлений пріоритет, до дати пріоритету заявки...«. Буквальне трактування зазначеної норми означає, що дизайнер може здійснювати всю сукупність наданих йому за Законом «Про авторське право і суміжні права» виключних прав. Таким чином, компанія позбавляється нормальної можливості використовувати свою торговельну марку: для її відтворення необхідний дозвіл дизайнера.

Щоб уникнути колізії, в угоді, відповідно до якого створюється проект торговельної марки, в обов’язковому порядку повинні бути присутнім всі істотні елементи авторського договору. На додаток до цього, на наш погляд, доцільно також у договір уписувати гарантії з боку автора, що після створення добутку він не буде починати ніяких дій по його реєстрації і реєстрації торговельної марки на своє ім’я. А за порушення гарантій передбачати істотні штрафи.

Захистити бренд... від автора
Сергій Хлєбніков
http://www.companion.ua/main/default.asp?iid=9861
«Компаньйон»

Щоб не потрапити в залежність від дизайнера, що розробив бренд, компанії-власникові торговельної марки потрібно не тільки зареєструвати бренд на себе, але й укласти з розроблювачем повноцінний авторський договір.

Створюючи торговельну марку у виді графічного зображення з дизайнерським рішенням, компанії воліють звертатися до дизайнерів-професіоналів, а не на швидку руку самостійно займатися творчістю. У результаті роботи дизайнера створюється ескіз торговельної марки, що надається замовникові. При цьому найчастіше повноцінний договір про передачу авторських прав не підписується, оскільки замовник вважає це зайвим: адже все рівно він зареєструє торговельну марку на себе. Однак при цьому замовникові варто врахувати, що несумлінний підрядчик цілком може скористатися невизначеністю, викликаною відсутністю або нечіткістю такого договору.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р., об’єктами авторського права можуть бути, зокрема, ескізи й ілюстрації. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, у відповідності зі ст. 11 розглянутого закону є автор твору. У нього також є можливість зареєструвати своє авторське право в Державному департаменті інтелектуальної власності. Причому, якщо він такою можливістю скористається до передачі ескізу торговельної марки, то замовник ескізу може про цей факт узагалі нічого не знати.

При цьому, виходячи з досвіду, факт наявності такого авторського права не в замовника не заважає останньому зареєструвати торговельну марку. Відповідно до частини 4 ст. 6 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р., «не реєструються як знаки для товарів і послуг позначення, що відтворюють назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори і їхні фрагменти без згоди власників авторського права або їхніх правонаступників». Разом з тим ця вимога не підкріплена відповідною процедурою. У затвердженій формі заяви про реєстрації на знак для товарів і послуг не передбачена вказівка якої-небудь інформації про авторські права на об’єкт, що реєструється, і таку інформацію навряд чи хто-небудь стане спеціально шукати.

Таким чином, можлива ситуація, при якій компанія буде мати права на торговельну марку, а дизайнер — право на ескіз як об’єкт авторського права. Для компанії це, безумовно, небезпечний фактор. Автор, якщо його твір зареєстрований, може через якийсь час після реєстрації торговельної марки спробувати довести, що була порушена частина 4 ст. 6 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Але навіть якщо цього не відбудеться, то перетинання прав стане носити очевидний характер. До повноважень компанії у відповідності зі ст. 16 даного закону будуть відноситися виключне право на використання знака (нанесення його на товар, упакування, застосування під час надання послуги, застосування в діловій документації, у рекламі і т.д.) і виключне право забороняти іншим особам використовувати знак без її згоди. До повноважень дизайнера у відповідності зі ст. 15 Закону «Про авторське право і суміжні права» — виключне право на використання твору (його відтворення, переробка, адаптація, здавання в найми і т.д.) і виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими суб’єктами. В наявності колізія: права компанії і права дизайнера в розглянутому випадку не можуть бути винятковими одночасно. У такому випадку буде підлягати застосуванню частина 6 ст. 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а саме: «Виключне право власника свідоцтва (на знак для товарів і послуг. — Прим. авт.) забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на здійснення будь-якого права, що виникло до дати подачі заявки або, якщо був заявлений пріоритет, до дати пріоритету заявки...». Буквальне трактування зазначеної норми означає, що дизайнер може здійснювати всю сукупність наданих йому за Законом «Про авторське право і суміжні права» виключних прав. Таким чином, компанія позбавляється нормальної можливості використовувати свою торговельну марку: для її відтворення необхідний дозвіл дизайнера.

Щоб уникнути колізії, в угоді, відповідно до якої створюється проект торговельної марки, в обов’язковому порядку повинні бути присутнім всі істотні елементи авторського договору. На додаток до цього, на наш погляд, доцільно також у договір вписувати гарантії з боку автора, що після створення твору він не буде починати ніяких дій по його реєстрації і реєстрації торговельної марки на своє ім’я. А за порушення гарантій передбачати істотні штрафи.