Останні законодавчі зміни (обмеження на віднесення до складу валових витрат виплат відсотків нерезидентові, що володіє 50% і більш українського підприємства, а також установлення максимального розміру відсотків, що можуть бути виплачені нерезидентам за користування кредитами) привели до необхідності модернізувати схеми виплат нерезидентам шляхом оформлення великої частини таких виплат у виді роялті. Збільшивши розмір роялті за, наприклад, користування торговельною маркою, українське підприємство зможе зменшити інший платіж (відсотки по зобов’язаннях, дивіденди), знизивши тим самим суму утримуваного податку.

Для оптимізації податкового планування в рамках здійснення платежів нерезидентам потрібно:

1. Наявність угоди про запобігання подвійного оподатковування між Україною і державою нерезидента.

- Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» дивіденди, роялті і відсотки по зобов’язаннях визначаються як «доход із джерелом походження з України» і при відсутності угоди про запобігання подвійного оподатковування з них утримується 15% податку на прибуток. Якщо ж угода укладена, його норми мають більш високу юридичну чинність, чим норми національного законодавства, а доходи підлягають оподатковуванню по ставках, визначеним в угоді (як правило, більш низьким для роялті).

- Результатом першого етапу податкового планування є розрахунок податкових витрат, підготовка попереднього висновку про можливості застосування положень угоди про запобігання подвійного оподатковування й аналіз перспектив розробки схеми оптимізації.

Якщо податкові витрати, розраховані на першому етапі, є істотними, приймається рішення про розробку схеми оптимізації. Побудова схеми прямо залежить від суми угоди. Якщо сума незначна, то обмежуються плануванням безпосередньо платежу — порядку розрахунків і підготовкою зовнішньоекономічного договору з урахуванням положень податкового законодавства. При збільшенні суми угоди можливе створення спеціальних посередників, у тому числі і за кордоном.

2. Уточнити, чи є іноземне підприємство резидентом однієї з включених розпорядженням КМУ в перелік офшорних зон (на сьогодні таких 38).

Наслідком наявності країни іноземної компанії в переліку офшорних зон буде обмеження на віднесення до складу валових витрат українського підприємства в розмірі 85% суми платежу на користь такого нерезидента. Отже, втрати українського підприємства на здійснення виплати на користь офшорної компанії складають 3,75% від суми угоди (15%, що залишилися від суми угоди x 25% податку на прибуток).

Виходом буде здійснення платежу на користь офшорної компанії, місце реєстрації якої не включено КМУ в перелік офшорних зон. Крім того, така виплата може бути здійснена неплатником податку на прибуток. У такому випадку обмеження на віднесення виплат до валових витрат не приводить до яких-небудь негативних наслідків.