1. Між суб’єктами підприємництва про незаконне використання зареєстрованого товарного знаку в одній з форм без дозволу правовласника.

Відповідно до Закону України «Про захист прав на знаки для товарів і послуг» власник товарного знаку має виключне право користуватися і розпоряджатися їм, а також забороняти його використання третім особам. При цьому порушенням прав власника товарного знаку визнається несанкціоноване ним будь-яке введення в господарський оборот у відношенні однорідних товарів або збереження з цією метою товарного знаку або товару, позначеного цим знаком, або позначення, подібного з ним до ступеня змішання. До таких дій, зокрема, відносяться виготовлення, застосування, увіз на територію України, пропозиція до продажу, продаж і ін. (ст.16).

Використовуючи положення дійсної статті, відстояв свої права один з виготовлювачів цукру. Він звернувся в суд, оскільки на складі відповідача зберігалася продукція, зроблена не правовласником, але маркірована його товарним знаком. Відповідач послався на те, що він не є виробником товару, а тільки надав склади для його збереження. При розгляді справи було встановлено, що відповідач направив декільком магазинам пропозиції про реалізації даної продукції. У цих умовах суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що збереження цукру здійснювалося з метою наступного введення даного продукту в господарський оборот.

Таким чином, якщо правовласник не знає, хто незаконно робить товар із застосуванням його знака, то це не виходить, що його права не можуть бути захищені: можна пред’являти позови до хоронителів, рекламодавцям, оптовим і роздрібним продавцям.

2. Між заявником і Патентним відомством.

Правом на товарний знак у широкому змісті є не тільки виключне право на його використання, але і право на надання захисту державою. Тому неправомірне відмовлення Патентного відомства в реєстрації товарного знаку можна віднести до виду порушень прав на товарний знак.

Заявникам варто мати через, що відмовлення в реєстрації товарного знаку не є істиною в останній інстанції і найчастіше є результатом суб’єктивної думки експерта. Його можна оскаржити спочатку в адміністративному порядку, а потім — у судовому.
3. Між особами, що використовують подібні позначення, по встановленню подібності до ступеня змішання.

Як уже було сказано раніше, порушенням прав власника є використання без його дозволу не тільки такого ж (тотожного) позначення, як зареєстроване, але і подібного з ним до ступеня змішання. Позначення вважається подібним до ступеня змішання з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним у цілому, незважаючи на їхні окремі відмінності. З приводу встановлення ступеня подібності і виникає частина конфліктів. По таких справах суд звичайно призначає експертизу.

4. Між особами, що використовують тотожні або подібні знаки, по встановленню однорідності товарів.

Товарний знак — це позначення, здатне відрізняти однорідні товари (послуги) різних осіб. Тому він нерозривно зв’язаний з тими товарами, що зазначені у свідоцтві. Порушенням буде тільки таке несанкціоноване використання зареєстрованого товарного знаку, якщо воно відбувається у відношенні однорідних товарів.

Тому частина конфліктів зв’язана з з’ясуванням того, чи використовується товарний знак третьою особою у відношенні однорідних товарів і послуг у порівнянні з зазначеними у свідоцтві в правовласника.

У центрі одного найбільш яскравих «патентних» скандалів такого роду виявилася найбільша тютюнова корпорація — Philip Morris. Існуюча усього кілька місяців російська фірма ТОВ «Инвест-Траст» випустила в продаж власні сигарети «Союз-Планета» і «Євро Стрит», подібні до ступеня змішання з американцями, що випускаються, сигаретами «Союз-Аполон» і «Бонд Стрит». Philip Morris довелося подати позов. Перед першим розглядом в арбітражному суді позиції американців виглядали переважніше — занадто явна була подібність. Однак результат виявився несподіваним: суд узяв сторону «Инвест-Траста». Справа в тім, що роздягнув класифікатора для даної області озаглавлений «Тютюн, курильні приналежності і сірники». А під заголовком перераховані десятки різних товарів. З подачі юристів російської фірми судді відкрили нову сторінку в російській патентній практиці: американці взагалі не можуть ні на что претендувати, оскільки їхні знаки (упакування) зареєстровані по класі, але у свідоцтві не зазначені конкретні товари, до яких ця реєстрація відноситься (не згадані, зокрема, сигарети). До того часу, поки суд не вирішив справу на користь американців «Инвест-Траст» встиг скористатися популярністю знаменитих товарних знаків.

5. Між особами у відношенні товарного знаку або іншого об’єкта інтелектуальної власності, коли оспорюється правомірність надання виключних прав.

Конфлікти такого роду прямо зв’язані з зазначеною вище причиною — неправомірними або спірними рішеннями Патентного відомства. У цьому випадку відповідач відмовляється виконувати вимоги позивача на тій підставі, що, на його думку, виключні права у відношенні товарного знаку були надані неправомірно. У таких справах Держдепартамент звичайно виступає як третя сторона без самостійних вимог.

Подібні конфлікти часто виникають після того, як Патентне відомство реєструє так називані «радянські бренди» — позначення продукції, що були розроблені ще в радянський час і використовувалися багатьма підприємствами протягом довгого часу. Багато які з них утратили репутацію позначення якісного товару, оскільки в зв’язку з відсутністю одного власника часто застосовувалися для неякісної продукції. Тим часом, «радянські бренди» у силу своєї популярності ще становлять інтерес для підприємців, що іноді намагаються одержати у відношенні них виключні права і заборонити їхнє подальше використання третім особам. Практика показує, що конфлікти між особами, що стали правовласниками у відношенні до даних товарних знаків, й іншими виробниками мають відому складність і звичайно перетворюються в судові. Наприклад, багатьом відомі суперечки про права на товарні знаки «Жигулівське пиво», «Прима» для сигарет, «Столична» для горілки й ін. При цьому такі конфлікти вирішуються зовсім по-різному.

6. Між власником товарного знаку і фірмою, що має фірмове найменування з такою же оригінальною частиною.

Часто ініціатором такої суперечки є власник товарного знаку, що після реєстрації пред’являє фірмі з фірмовим найменуванням, що включає словесну частину його знака, претензії про порушення виключних прав. Звичайно, такий конфлікт виникає тоді, коли фірма активно починає використовувати своє найменування, у тому числі для індивідуалізації своїх товарів і послуг. Відразу скажемо, що однозначної відповіді в законодавстві на питання про зіткнення прав на фірмове найменування і товарний знак не міститься. У Законі про товарні знаки лише вказується, що не реєструються як товарні знаки відомі на території України фірмові найменування (або їхня частина), що належать іншим особам, що одержали право на ці найменування раніше дати надходження заявки на товарний знак. А оскільки єдиного Реєстру фірмових найменувань в Україні немає, то під популярністю в даному випадку необхідно розуміти загальновідомість. Крім того, необхідно виходити з того, що якщо яке-небудь позначення використовується для відмінності саме товарів і послуг від однорідних, то воно є товарним знаком і таке використання може бути порушенням прав на товарний знак.

Практика показує, що в більшості випадків суд вирішує подібні суперечки на користь власника товарного знаку, особливо тоді, коли фірма використовує своє найменування для позначення товарів і послуг. При цьому їй залишається лише можливість користуватися ним в офіційній документації і для індивідуалізації себе, а не своєї продукції.

7. Між власником товарного знаку і власником авторських прав.

Оскільки сам товарний знак іноді є результатом творчої діяльності, то у відношенні його можуть діяти авторські права творця або тієї особи, якій він його передав. У даному випадку мова йде насамперед про зображення (малюнках), ескізах, назвах твору, що є творами й об’єктами авторського права. Слід зазначити, що власник майнових авторських прав має виключне право використовувати твір у будь-яких формах і будь-якому способі. Тому якщо не укласти з автором твору або іншим правовласником авторський договір, то використання його як товарного знаку буде порушенням авторських прав. У Законі про товарні знаки, зокрема, указується, що не реєструються як товарні знаки назви відомих в Україні творів, персонажі з них або цитати, самі твори мистецтв або їхні фрагменти без згоди власника авторського права або його правонаступників. Виходячи з принципів авторського права, варто визнати, що в даному випадку відомими варто визнавати будь-які обнародувані об’єкти авторських прав.
Якщо власник товарного знаку зареєстрував твір або його частину без згоди власника майнових авторських прав, то може виникнути конфлікт, при якому автор або його правонаступник вправі зажадати анулювання реєстрації.

Відомий приклад, коли для реєстрації в Росії відомого товарного знаку для молока «33 корови» була отримана згода автора відомої пісні.

8. Між власником товарного знаку і власником доменного імені (адреси сайту).

Останнім часом з’явилася нова категорія спорів про порушення виключних прав на товарний знак шляхом реєстрації і використання третьою особою доменного імені, тотожного зареєстрованому товарному знакові. Першопрохідником у цьому напрямку стала компанія «Кодак», що спробувала заборонити використовувати їхній знак як адресу сайту. Їм це удалося, але далеко не відразу. Набагато частіше судами виносяться протилежні рішення. Адже необхідно розуміти, що, виходячи зі змісту приведеної вище норми про порушення прав на товарний знак, порушенням прав є не просте введення в господарський оборот, а введення в господарський оборот у відношенні однорідних товарів і послуг. Якщо дана дія відбувається у відношенні товарів і послуг, неоднорідних із зазначеними у свідоцтві на товарний знак, то порушення не відбувається. Тому навряд чи можна, наприклад, визнати саму реєстрацію доменного імені порушенням прав на товарний знак, хоча є подібні рішення суду існують. Для захисту своїх інтересів заявникові рекомендується включати в заявку на реєстрацію товарного знаку відповідні послуги, що відносяться до інтернету.

На закінчення хочеться побажати підприємцям приділяти особливе значення охороні об’єктів інтелектуальної власності і у всіх випадках боротися за свої виключні права на товарний знак, тому що вони — складові іміджу і доброго імені підприємства.