Тема порушень авторських прав на програмне забезпечення є сьогодні дуже актуальною. Це зв’язано з тим, що наше законодавство вже приведене до «світових стандартів» у сфері захисту інтелектуальної власності і встановлює систему відповідальності за незаконне використання комп’ютерного забезпечення.

Серед законних варіантів придбання програмного забезпечення можна виділити:

1. Розробка програмного забезпечення — оформляється письмовим договором між автором програми і її набувачем, де останній виступає як замовник робіт зі створення програмного забезпечення.

2. Придбання готового програмного продукту:
— Корпоративні версії програмного забезпечення — ліцензійність підтверджується іменним сертифікатом
— «Коробкові» версії — ліцензійність підтверджується повним комплектом придбаного з програмним забезпеченням пакета (ліцензійна угода, носії, документація, купон, реєстраційна карта, сертифікат відповідності), а також чек або інвойс, що підтверджує факт придбання продукту
— програмне забезпечення, що продається разом з новим апаратним забезпеченням — ліцензійність підтверджується повним комплектом придбаного з програмним забезпеченням пакета

3. Безкоштовне програмне забезпечення — переважно завантажене з Інтернет. Якщо умови використання додаються до такого програмного забезпечення, їх необхідно зберегти і мати під рукою.

Чинне законодавство України передбачає систему відповідальності за незаконний запис, збереження і використання програмного забезпечення. У залежності від мети і суб’єктного складу її можна розділити на два основних напрямки:
— відповідальність, спрямовану на захист і відновлення цивільних прав суб’єкта інтелектуальної власності, а також на відшкодування заподіяного йому шкоди — цивільна відповідальність (ст. 431, 432 ЦКУ, ст. 52, 53 Закону «Про авторське право і суміжне право»);
— відповідальність, що спрямована на запобігання відповідним правопорушенням і передбачає стягнення або покарання для правопорушника, — адміністративна (ст. 51-2 ККоАП) або кримінальна відповідальність (ст. 176 КК).