Юрій КРИВЕНЬ
Про брендинг і франчайзінг
На Заході брендинг уже давно використовується як ефективний механізм просування
товарів і послуг. В Україні цей процес успішно стартував. Для більшості всесвітньо
відомих компаній бренд значить більше інших складових ефективного виробництва.
Наприклад, бренди компаній Макдональдс або Nokia коштують набагато більше сумарних
виробничих активів компаній, що мають права на їхнє використання.
Нерідко компанії заробляють на тім, що дозволяють використовувати свої розкручені
торговельні марки на умовах франчайзінгу. Компанія-власник бренда дозволяє франчайзеру
використовувати свою торговельну марку на визначеній території. За це франчайзер
платить так називане роялті — суму, передбачену за використання бренду. Роялті
в основному виплачується з товарного обороту компанії франчайзера. Однак і власник
бренду докладає зусиль для того, щоб торговельна марка подобалася споживачам
і виконувалися вимоги за ціною і якістю пропонованих товарів.
Гільдія брендів по-українському
В Україні існує чимало рейтингів і конкурсів, проведених різними організаціями.
Однак упритул зайнятися конкурсом брендів 5 років тому запропонував президент
міжнародної корпорації «S.V.S» Володимир Співаковський. 11 жовтня
цього року в Українському будинку мистецтв відбулася 5-я урочиста церемонія
нагородження переможців конкурсу «Бренд року 2004».
За словами організаторів, «Бренд року» унікальний тим, що рейтинг
визначають самі споживачі продукції. Як відзначив Володимир Співаковський, «у
конкурсу немає журі або фахівців, які б визначали кращі бренди, рейтинг складається
за незаперечним критерієм — думці споживачів».
Проведення конкурсу підтримали «Гільдія брендів», Український Союз
підприємців і промисловців, а також Державний комітет з питань підприємництва
та регуляторної політики. Для визначення переможців організатори використовували
анкету, що поширювалась поштовим розсиланням протягом року по всіх регіонах
країни загальним тиражем 1 млн. екземплярів через газети й Інтернет. Про свої
результати організатори ознайомили власників брендів, а потім і широку громадськість.
Переможці рейтингу
У церемонії нагородження брали участь 25 торговельних марок, що стало абсолютним
рекордом за 5-літню історію проведення конкурсу. «Брендом року» у
своїх категоріях були названі такі відомі торговельні марки, як «Фаберлик»
(косметика), «Addidas» (спортивний одяг), «Пісня» і «Первак»
(горілка), «Київстар GSM» (мобільний зв’язок).
Однак у рейтингу виявилося чимало торговельних марок, що не так широко відомі.
Наприклад, у категорії «Кондитерські вироби» кращим був названий бренд
«Нивки». У те, що такі відомі ТМ, як «Корона», «Світоч»
або Roshen, набрали менше голосів споживачів, віриться з трудом.
Кращим освітнім брендом організатори назвали Міжрегіональну академію управління
персоналом (МАУП). Серед мас-медіа були нагороджені радіостанція «Europa
Plus», діловий щотижневик «Контракти», а також «Комсомольська
правда в Україні». Це і не дивно, оскільки саме ці ЗМІ виступили інформаційними
спонсорами заходу.
Не обійшлося і без курйозів: у номінації «Народне визнання» серед
виконавців перемогла співачка Камалія. Упевнений, що про існування такої виконавиці
більшість читачів чує вперше. До дивин можна віднести і гігантську печатку конкурсу
вагою 102 кг і діаметром 1 метр, внесену в Книгу рекордів Гінеса як найбільша
діюча печатка.
Уникнути суб’єктивності організатори все-таки не змогли. Причиною цьому або
в недосконалості методології, або в бажанні організаторів заробити на номінантах.
Майбутнє українських брендів
Незважаючи на суб’єктивність подібних заходів, користь від їхнього проведення
все-таки є. Визначаючи кращі бренди і компанії, український бізнес доводить
самому собі власні можливості. Про вихід вітчизняних брендів на світовий ринок
говорити поки ще рано, хоча приклад горілочного бренду «Nemiroff»
показує, що при правильній організації розкручування торговельної марки це можливо.
Динаміка розвитку багатьох українських компаній дозволяє прогнозувати становлення
могутніх національних брендів, що будуть асоціювати нашу країну з досягненнями
українського виробництва.
джерело:
«Власть и политика», N42, 2004
корисний матеріал? Натисніть:
|