Після завершення Другої світової війни протягом усього післявоєнного періоду промислово розвинуті країни прагнули сприяти прискоренню науково-технічного прогресу і, в першу чергу, використанню його результатів у всіх областях економічного і громадського життя. Як самостійний напрямок державної політики цілеспрямоване стимулювання нововведень, так звана інноваційна політика, остаточно сформувалася лише наприкінці 60-х — на початку 70-х років. Термін «інноваційна політика» (далі — ІП) вперше був використаний у відомій «доповіді Charpie» («Технологічні нововведення: управління та умови здійснення»), підготовленій Міністерством торгівлі США в 1967 р. Зміст поняття ІП з самого початку не був точно визначений, тому в різних країнах воно тлумачилось по-різному.

Тлумачний словник Ожегова дає такі визначення слова «модель»: 1) зразок якогось виробу чи зразок для виготовлення чогось, а також предмет, з якого відтворюється зображення (модель для шиття, модель сукні тощо); 2) зменшене або в натуральну величину відтворення чи макет чогось (наприклад, модель літака); 3) тип, марка, конструкція; 4) схема якогось фізичного об`єкта чи явища (модель атома).

Поняття інноваційної моделі тісно пов`язане з поняттям інноваційної політики держави. Проте якщо інноваційна модель є певним зразком, ідеальним об`єктом, який держава прагне побудувати, то сучасна державна інноваційна політика — це сукупність заходів (науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-побутових та ін.), пов`язаних зі створенням нових чи вдосконаленням існуючих продуктів або технологічних процесів, застосуванням їх у виробництві та комерційною реалізацією, з просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок збуту. Оскільки розглядати інноваційну модель можна тільки через призму інноваційної політики, то надалі я не розмежовуватиму ці два поняття.

Хотілося б звернути увагу на такі особливості інноваційної політики (моделі):

- по-перше, інноваційна полі...

Повний текст статті в «Юридичному журналі»