Ідея створення Єдиного державного реєстру підприємств не нова. Її свого часу намагалися втілити в життя законом про підприємництво. Але, на жаль, декларація залишилася декларацією. Закон застарів і зійшов із сцени, так і не зазнавши принад справжньої реєстрації. Естафету прийняв Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», який почав діяти з 1 липня. Нарешті держава знайшла кошти та створила умови для того, аби певні законодавчо закріплені правила гри можна було виконати на практиці. Створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, що є автоматизованою системою збирання, накопичення, захисту, обліку й надання інформації про юридичних і фізичних осіб-підприємців. Відповідно до ідеї розробників реєстр має бути відкритим і працювати не на контролюючі чи правоохоронні органи, а передусім на підприємців і їхніх партнерів. При цьому він має забезпечувати первинною інформацією органи, котрі займаються легалізацією підприємств: податкові інспекції, відділи статистики, Пенсійний фонд, фонд соціального страхування. У такий спосіб реалізується той самий принцип «єдиного вікна», яке позбавляє засновників від контакту з чиновниками безлічі контролюючих органів. Це в теорії, а на практиці виникає багато нюансів. Адже чим складніша система, тим ретельнішого настроювання вона вимагає. Тим, хто насмілився на реєстрацію за новими правилами, уже знайомі місця, де потрібно було підстелити соломку. Саме вони й підказали тему й конкретні запитання для інтерв’ю із начальником управління реєстрації Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Олександром Барбелюком. З’ясувалося, при виборі найменування компанії без творчих здібностей уже ніяк не обійтися...

- Деяким засновникам підприємств було повернуто документи, подані на державну реєстрацію після 1 липня. Причина на перший погляд банальна — найменування новостворюваного підприємства не відповідає вимогам законодавства. Яких правил треба дотримуватися, аби не виникали перешкоди для потрапляння в систему «єдиного вікна»?

- Відповіді на багато запитань можна знайти в наказі Держкомпідприємництва №65 «Про затвердження Вимог із написання найменування юридичної особи або його відособленого підрозділу» від 9 червня 2004 року. Наказ базується на Законі «Про державну реєстрацію...», а він своєю чергою — на вимогах Цивільного й Господарського кодексів України та спеціальних законів, які регламентують діяльність окремих суб’єктів господарювання. Приміром, слово «банк» згідно з законом про банки дозволяється використовувати лише при створенні банків. Словосполучення «страхова компанія» відповідно припустиме лише в найменуванні страхових компаній. Усе це є в наказі. Цим самим документом проводиться уніфікація найменувань, бо основою закону про реєстрацію є Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

- Так це реєстр диктує вимоги з формалізації?

- Не можна сказати, що абсолютно все диктується реєстром. Так, при розробці програмного забезпечення для реєстру виходили з законодавства. І все-таки без певної формалізації тут не обійшлося. До того ж не слід забувати і про закон про мови в УРСР від 1989 року, яким регламентовано, що найменування підприємств мають бути українською мовою.

- Визнаю, мене трохи здивувало обмеження, зафіксоване п.2.2 наказу. Воно вимагає, аби при написанні найменування юридичної особи використовувалися лише великі літери. Що, малих літер тепер не існує? Це означає, що в установчих документах підприємства та на його бланках при вказуванні його повної назви доведеться писати, приміром, «ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВС-ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА»?

- Виходить, що так. У мене, приміром, були випадки, коли назви фірм відрізнялися лише регістром. Тому виникали проблеми недобросовісної конкуренції. Тепер їх не буде. Із бланками також немає проблем — ось вам бланк МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ — все написано великими. Мені здається, у даному випадку позитив перевищує негатив.

- Добре, а як бути фірмам, котрі вже зареєстровані, адже раніше таких вимог не було?

- Закон набрав чинності з 1 липня... Зрозуміло, він з’явився не у вакуумі. Відповідно до норм перехідних положень закону всі суб’єкти, зареєстровані раніше, мають отримати нове свідоцтво без внесення плати за це. Крім того, закон передбачає щорічне підтвердження відомостей про юридичну особу. При проходженні цієї нової процедури також може постати питання про назву підприємства.

- До кого звертатися для підтвердження відомостей про юридичну особу?

- До державного реєстратора. При цьому заповнюється відповідна картка. До речі, це норма європейського законодавства.

- Нові вимоги до написання найменувань стосуються тих фірм, котрі зареєстровані після 1 липня 2004 року. Це означає, що реєстр не сприймає найменування, написані за старими правилами?

- Тут є певні проблеми. Приміром, іноді органи реєстрації погоджувалися реєструвати суб’єкти підприємництва, чиї найменування писалися латиницею. Хоча в Конституції було чітко визначено: державною мовою є українська. Тому найменування з латиницею були зареєстровані з порушенням і Конституції, і закону про мову. Фактично реєстрація розпочалася іще з 1988 року, Українською РСР. Тоді з’явився закон про кооперацію, про підприємства в СРСР... Не було ані вимог до найменування, ані вимог до статутних документів. (Перші вимоги до найменувань з’явилися лише в середині 90-х, коли розпочалася активна робота податкової й органів статистики з комп’ютерною технікою, що вимагало певної формалізації.) Сказати, що все це так погано, я не можу. Ми тоді всі навчалися, ішов процес. Тому, аби не зупиняти господарський оборот, і ці підприємства до реєстру включають, але їм рекомендується привести установчі документи в частині найменування відповідно до вимог законодавства, яке діє на момент їхньої реєстрації.

- Чи можуть збігатися повні назви підприємств?

- Оскільки вимоги закону не можна було виконати до введення Єдиного реєстру, виникла ситуація, коли в країні реєструвалися підприємства з однаковими найменуваннями.

- Що буде з цими компаніями-однофамільцями?

- Ми не маємо права їх заборонити чи дати команду кожному з них пройти перереєстрацію. Це не наша компетенція. Якщо держава тоді не зуміла створити загальнонаціональний реєстр, то ми не можемо ці підприємства з тотожними найменуваннями не включати до Єдиного реєстру. Ця проблема, на мою думку, вимагає окремого законодавчого рішення. Водночас Цивільний кодекс дозволяє існування однакових комерційних найменувань, якщо підприємства, що їх мають, не перетинаються в господарському обороті.

- Чи не вплинув на активність засновників перехід від старої до нової системи реєстрації?

- Зараз ми вийшли на режим, коли в Україні щодня проводять різноманітні дії із реєстрації 1800-2500 фізичних осіб-підприємців і 800-1000 юридичних осіб. Ми аналізували динаміку реєстраційних дій до 1 липня. Тоді середня їхня кількість становила близько 2000 дій на день. Самі розумієте, запровадження такої системи не буває гладким. Тому виникають певні проблеми. Приміром, у Києві розпочали реєстрацію по-новому з першого дня, але не могли працювати на повну потужність. Тут слід зауважити: у деяких районах столиці налічується до 45 тис. юридичних осіб, і якщо вони одночасно прийдуть у держреєстратуру, то черги не уникнути. Таке саме становище в обласних центрах і великих містах.

- Зараз перед засновниками нових компаній стоїть завдання вибору назви. Ви підтвердили, що послаблення, які стосуються тотожності найменувань, на них не поширюються. Хотілося б оцінити, наскільки широкий у них вибір. А це залежить від того, чи включені вже нині до реєстру назви підприємств, зареєстрованих до 1 липня.

- Сказати, що всі включено, я не можу, але цифра сьогодні вже наближається до 100%. Адже було виконано серйозну підготовчу роботу.

- Як вибрати найменування, щоб не створити однофамільця?

- Є така процедура, як резервування найменувань. Вона вже працює. Підприємець має можливість (за бажання) нею скористатися.

- Але ж підприємець нині потрапив у ситуацію, коли він вибирає або резервує наосліп. Наскільки мені відомо, він не знає, які назви вже існують. Гадаю, це проблема, що спричиняє втрату часу й коштів. Тим паче що в разі невдалої спроби гроші, заплачені за резервування навмання, засновникам не повертаються.

- Певні поля реєстру будуть доступні в Інтернеті — найменування юридичної особи, місце перебування, можливо, дані про керівника. Тоді це питання зніметься автоматично.

- А що ж робити зараз? Я бачу дуже мало сенсу в такому резервуванні. Порадьте що-небудь простіше й ефективніше на перехідний період.

- Доведеться проявити творчість і відійти від стандартних найменувань і шаблонів їхнього створення.

- Що робити зі словами іноземного походження й абревіатурами?

- Без слів іноземного походження ми не зможемо обійтися. Абревіатури також допускаються.

- Чи допускається тотожність скорочених найменувань?

- Тут жорсткості немає. Давайте виходити з того, що за законом підприємство може взагалі не мати скороченого найменування.

- На печатці компанії має бути повна назва?

- Так.

- Тоді як можна вмістити найменування, яке складається із 182 символів, передбачених п.2.1. Вимог?

- Повірте моєму досвіду, є і довші назви. Ми з урахуванням досвіду дали для найменування максимально можливе поле.

- Чи можуть засновники, котрі пробралися через нетрі правопису найменувань, розраховувати на те, що система «єдиного вікна» вже запрацювала на повну силу?

- Процес трохи затягся. На сьогодні з податковою уже підписано угоду про передачу даних. На рівні програмних засобів відпрацьовано систему передачі. Тепер черга за відділом статистики, Пенсійним фондом і Фондом соціального страхування. (Із ними в нас також є проекти угод про обмін інформацією.) Тобто всіма тими, хто займається легалізацією юридичної особи після реєстраційної процедури. Підставою для обліку в цих органах стануть відомості з нашого реєстру, фактично — інформація із реєстраційної картки. Вони мають передаватися автоматично після проведення реєстрації. Державні органи отримуватимуть наші дані й повертатимуть інформацію про те, що суб’єкти поставлені на облік. Тоді реалізується принцип «єдиного вікна»: після реєстрації і до моменту здавання звітності підприємець може нікуди не ходити.

- А нині підприємцям доводиться, як це було колись, обходити всі інстанції?

- Поки що так. Але ми робимо все, аби цього не було. А інформацію готові передавати хоч зараз. Було б кому її приймати. Найзацікавленішою у цьому сенсі виявилася податкова адміністрація.

- Термін реєстрації скоротився до трьох днів?

- Такі терміни дозволяють витримувати техніка та програмне забезпечення за умови нормальної роботи системи. Реєстр повинен стати інструментом для нормального ведення і розвитку бізнесу, особливо, якщо він буде підключений до європейського реєстру бізнесу. Скажіть, будь ласка, де ще можна отримати інформацію про суб’єкта підприємницької діяльності? Податкова такі дані не надасть. І це правильно — їхній реєстр закритий. Певні дані можна одержати в органах статистики, але тільки про юридичних осіб. Використовуючи нашу базу, нескладно переконатися у легальності тієї чи іншої структури. Уже цього в наш час буває досить. Крім того, можна дізнатися, як довго зареєстрований суб’єкт, розмір і склад його статутного капіталу, чи відповідають його чисті активи статутному капіталу. Так, не все буде безплатно. Але інформація того варта. Система вже працює, у неї серйозний потенціал. Це елементарна культура ведення бізнесу — знати свого партнера.