В основі будь-якого бренду лежить ідентифікація, якась унікальність на відміну від конкурентів. Відповідно, чим більше на ринку джерел диференціації, тим вище потенціал для створення брендів. Однак, є ринки, де майже немає потенціалу для такої унікальності. Наприклад, це частина видобувної промисловості: вугільні підприємства можуть конкурувати тільки ціною.

Великі можливості для диференціації і, відповідно, брендінгу мають поліграфічні підприємства, компанії по виробництву устаткування, будматеріалів, техніки, дрібнодопоміжних інструментів, спецодягу. Брендінг необхідний для всіх послуг У2В — страхових, фінансових, консалтингових, тобто там, де є можливість придумати варіанти товару і взаємин із клієнтами, де легко з’являються нові гравці і не посилюється цінова конкуренція. Якщо попередня історія компанії не дуже успішна, маються провали в роботі, що важко виправити, то є смисл створювати окремостоящі бренди.

Першим кроком при розробці промислового бренду є проведення SWOT-аналізу всіх напрямків компанії. Другий принциповий крок — визначення найбільш перспективних цільових груп. Методика визначення цільового сегмента базується, в основному, на двох критеріях:
1. Розмір середньозакупочного обороту.
2. Динаміка відносин з компанією.

Після визначення ідеї позиціювання — головного «відділення» від конкурентів — починається вибір імені бренду В2В. Створення нового імені може згладити негативні асоціації, зв’язані з попередньою історією або досвідом компанії.

Як правило, компанії не досить знати образ свого бренду і його цінності, їх ще потрібно ефективно донести своєї цільової аудиторії. Величезну роль на промисловому ринку грають особисті комунікації, тому часто комунікативна стратегія залежить від того, як і ким приймається рішення усередині компанії про покупку товару, як це рішення впливає на прибутковість бізнесу, які мотиви використовуються і т.д.