Доповідь 28 травня 2004 р. у приміщенні Будинку Профспілок (м. Київ) на семінарі «Розширення Європейського союзу й актуальні питання використання й охорони товарних знаків для українських підприємств. Нові можливості», що організована Державним комітетом України з питань регуляторної політики і підприємництва разом з Українським Союзом промисловців і підприємців і юридичною фірмою європейських патентних повірених «EUROMARKPAT» (м. Мюнхен, ФРН).

1. Призначення товарного знаку (знака для товарів і послуг, торговельної марки).

Знаком для товарів і послуг (торговельною маркою, товарним знаком), відповідно до Закону, визнаються позначення, здатні відрізняти товари і послуги одних юридичних і фізичних осіб від товарів і послуг інших юридичних і фізичних осіб.

Походження товарного знаку походить до далекого минулого, коли ремісники відтворювали свої підписи або «знаки» на створених ними художніх або утилітарних виробах. З часом ці знаки поступово оформилися в сучасну систему охорони і реєстрації товарних знаків. Система допомагає споживачам ідентифікувати і предбавти вироби або послуги, походження яких, засвідчені відмітним товарним знаком, щонайкраще відповідають їх потребам.

Товарний знак надає власникові знака охорону у виді виключного права на користування знаком для ідентифікації його товарів і послуг серед інших або на надання такого права іншій особі в обмін на винагороду. Термін охорони може варіюватися, однак після закінчення спочатку встановленого терміну охорони за умови сплати додаткового мита термін охорони товарного знаку може продовжуватися на невизначений період.

Якщо патент забезпечує тимчасову правову охорону однократному досягненню (винаходові), то товарний знак супроводжує господарську діяльність власника доти, поки вона продовжується.

Цінність товарного знаку з часом може зростати і втрачається тільки з падінням цінності продукту. Таким чином, значення товарного знаку безпосередньо зв’язано з економічними досягненнями власника, і прагнення одержати правову охорону пояснюється можливістю затвердити продукт на ринку, впровадитися у свідомість споживачів і, тим самим, домогтися переваги над конкурентами.

Поводження споживачів підтверджує виняткову роль товарного знаку для орієнтації у визначенні якості пропонованої продукції. Звідси випливає необхідність забезпечення ефективної правової охорони товарного знаку.

2. Основні міжнародні правові акти, що уніфікують вимоги до реєстрації товарних знаків.

Майже всі країни світу проводять реєстрацію і надають охорону на товарні знаки. У кожнім національному відомстві мається реєстр товарних знаків, у якому утримується вичерпна інформація про заявки на всі реєстрації і продовження. Однак, дія такої реєстрації обмежується територією країни, у якій вона здійснена.

Тому, якщо ваші комерційні інтереси простираються далі границь України, необхідно зареєструвати свій товарний знак у всіх цікавлячим вас країнах. Просування фірми на іноземні ринки вимагає правового захисту товарних знаків з урахуванням норм як українського, так і міжнародного законодавства. Інакше ваш товарний знак завжди буде під загрозою проблемних ситуацій.

Зацікавленість у правовій охороні товарних знаків, особливо за рубежем, підштовхнула до життя ще в 1883 р. прийняття такої міжнародної угоди як Паризька конвенція по охороні промислової власності. Основні положення Паризької конвенції по охороні промислової власності складають дуже важливий комплекс норм, що стосується охорони прав, у тому числі і товарних знаках, норм, що або безпосередньо, або за допомогою національного законодавства повинні поважатися і застосовуватися всіма державами-членами Міжнародного Союзу.

Ряд держав-членів Міжнародного союзу, поряд з Парижською конвенцією, уклали між собою угоди, суттєво доповнюючи цю конвенцію по окремих питаннях.

Для більш ефективного функціонування міжнародної системи реєстрації знаків і уніфікації національних систем було прийнято Ніцьку угоду про міжнародну класифікацію товарів і послуг від 15 червня 1957 р. Міжнародна класифікація товарів і послуг (МКТП) систематизує товари і послуги по класах з урахуванням галузевої приналежності і сфери діяльності, визначаючи кожному товарові або послузі рубрику, що дозволяє легко ідентифікувати їх. В даний час діє восьма редакція МКТП.

У розвиток цієї системи була прийнята Віденська угода про класифікації образотворчих елементів знака від 12 червня 1973 р. Ця класифікація зображувальних елементів дозволяє «розбити» зображення на складені частини, значно спростити (звузити) пошук тотожних або подібних зображень у будь-якій базі даних по знаках для товарів і послуг.

Наприкінці 90-х років Держпатентом України вперше зроблені переклади на українську мову (раніше в нас використовувалися російськомовні редакції) сьомої редакції МКТП і Віденської класифікації зображувальних елементів. В даний час діє восьма редакція МКТП.

Оскільки національні законодавства є частиною міжнародної системи охорони товарних знаків Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) запропонувала гармонізувати їхні положення. З цією метою був прийнятий Міжнародний договір про закони по товарних знаках (ТLТ) від 27 жовтня 1994 р. Цей договір дозволяє власникам товарних знаків більш легко і з меншими витратами маневрувати під час численних процедур у різних патентних відомствах в усім світі. Договір дає можливість привести в відповідність процедурні аспекти міжнародного ведення справ по знаках.

На базі норм Паризької конвенції і міжнародних угод з питань охорони промислової власності і з урахуванням національних особливостей розроблений Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі — Закон), що регулює відносини, що виникають у зв’язку з придбанням і реалізацією права власності на знак для товарів і послуг. Закон введений у дію з 1 липня 1994 р. У даний час діє нова редакція цього Закону зі змінами, прийнятими 22 травня 2003 року.

3. Міжнародна реєстрація товарного знаку.

Можна подати заявку на реєстрацію товарного знаку безпосередньо в Патентне відомство кожної країни, однак це зажадає чималих матеріальних витрат, тому що для подачі кожної такої заявки необхідний не тільки переклад заявки, але й оплата послуг зареєстрованих у цих країнах патентних повірених. Крім того, така реєстрація може зайняти досить багато часу. В Україні, наприклад, термін реєстрації товарного знаку складає приблизно 2 роки, а в деяких країнах може бути і більше.

Значно спростити і прискорити процес міжнародної реєстрації товарного знаку можна, скориставшись Мадридською системою реєстрації товарного знаку.

Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, (від 14 квітня 1891 р.) дозволяє будь-якому виробникові товарів і послуг, зареєструвавши свій товарний знак, одержати право на його охорону в цілому ряді країн. Неодмінною умовою цього є базова національна реєстрація. Іншими словами, першу заявку варто подати в країні, де заявник має власне виробництво або торговельне підприємство, або в тій країні, де він постійно проживає. За бажанням заявника, охорона може бути надана одночасно у всіх країнах-учасницях Мадридської угоди, або тільки в тих з них, що представляють для нього комерційний або виробничий інтерес. Міжнародна реєстрація діє 20 років і може продовжуватися. Маючи міжнародну реєстрацію, власник товарного знаку має право заявити про територіальне розширення правової охорони цього знака в інші країни-учасниці угоди.

При подачі заявки на міжнародну реєстрацію стягується єдине мито, і заявник уникає багатьох витрат, у тому числі на переклад заявки й оплату послуг патентних повірених у кожній окремо узятій країні.

Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків була укладена в 1891 р. і з тих пір неодноразово переглядалася. Сама процедура реєстрації мала визначені недоліки, через що до неї не приєднувалися такі економічно розвиті країни, як США, Японія, Великобританія. У 1989 р. при перегляді Угоди як доповнення до неї був прийнятий Мадридський протокол, що набрав сили в 1995 р. Україна приєдналася до Мадридського протоколу в 1999 році.

Мадридський протокол зробив більш привабливою процедуру міжнародної реєстрації знаків для товарів і послуг і істотно розширив коло країн — учасниць Мадридської системи. Цікавий факт: у даний час країн — учасниць Мадридської угоди 55, а країн, що приєдналися до Мадридського протоколу — уже 64, у тому числі США, Великобританія, усі Скандинавські країни і Японія.

Які ж принципові розходження між Мадридським протоколом і Мадридською угодою? Мадридська угода дає заявникові право подавати заявку на міжнародну реєстрацію тільки після одержання національної реєстрації товарного знаку. Відповідно до положень Мадридського протоколу, заявник вправі подавати заявку на міжнародну реєстрацію відразу ж після подачі первинної заявки в національне відомство, не чекаючи національної реєстрації. Це дає заявникові істотний виграш у часі, від декількох місяців до року і більш. А час — вирішальний фактор у конкурентній боротьбі.

Заявка на міжнародну реєстрацію знака розглядається в Міжнародному бюро ВОІВ, де і провадиться реєстрація. Зведення про міжнародні реєстрації публікуються в спеціальному щомісячному виданні ВОІВ. Патентним відомствам тих країн, у яких заявник бажає одержати право на охорону своїх знаків, ВОІВ розсилає відповідне повідомлення. Якщо ж у тій або іншій країні законодавством передбачена можливість відмовлення в реєстрації, то відомство оцінює міжнародну реєстрацію за визначеними критеріями: чи не суперечить вона вже наявним правам третіх осіб, чи не зареєстрований цей знак як національний іншим власником, чи не є він загальновідомим, чи не суперечить він нормам суспільної моралі і моральності і т.д. Керуючись цими критеріями, національне патентне відомство приймає рішення про відмовлення в міжнародній реєстрації товарного знаку у своїй країні або про її визнання. За Мадридською згодою, для ухвалення рішення про відмовлення в реєстрації патентному відомству відведений один рік. Відповідно до Мадридського протоколу цей термін подовжується до 18 місяців. У випадку заяви про відмовлення в реєстрації процедура продовжується в національному патентному відомстві, що відмовило, або в судах відповідної договірної держави. Якщо протягом року така заява не надійде, міжнародна реєстрація автоматично одержує силу національної реєстрації.

Міжнародна реєстрація може запрошуватися тільки для товарів і послуг, включених у національну реєстрацію, або для частини цих товарів і послуг.

Заявник при подачі заявки на міжнародну реєстрацію або власник знака, після міжнародної реєстрації, може заявити про відмовлення від одержання охорони на товари і послуги, зазначені в заявці на міжнародну реєстрацію або занесені до Міжнародного реєстру, для яких він просить міжнародну реєстрацію в одній або декількох країнах.

Знаки, зареєстровані в Міжнародному реєстрі, про які повідомляються патентні відомства зацікавлених країн і відомості, про які публікуються Міжнародним бюро, користуються в кожній з цих країн тим же правовим режимом, що і знаки, подані для національної реєстрації в зазначених країнах.

Любий знак, що був предметом міжнародної реєстрації, може користуватися правом пріоритету. Право пріоритету означає, що якщо міжнародна заявка подана не пізніше шести місяців, вважаючи з дати подачі першої правильно оформленої національної заявки в одній із країн-учасниць Паризької конвенції по охороні промислової власності, то міжнародна реєстрація використовує попередні права, що виникають в результаті подачі першої національної заявки.

Існує ще одне розходження між Мадридською угодою і Мадридським протоколом. Відповідно до Угоди вся документація ведеться французькою мовою, а робочою мовою Мадридського протоколу стала англійська, що значно полегшило діяльність патентних відомств ряду держав і зробило Мадридську систему в цілому більш привабливою для англомовних країн.

Нагадаю, власне Мадридська угода діє на території України з 25 грудня 1991 р. і громадяни, і юридичні особи закордонних країн — учасниць Угоди використовували його для забезпечення захисту своїх знаків у нашій країні. В Україні щорічно надавалася правова охорона 4-4,5 тис. знаків, що мають міжнародну реєстрацію.

Справедливості заради треба сказати, що не так багато українських підприємств скористалися перевагами, що їм дає Мадридська система реєстрацій товарних знаків. Наприклад, за минулі 12 років з України було заявлено тільки біля двохсот знаків. Серед цих знаків є і добре відомі в Україні позначення, наприклад «ВАЛІДОЛ», «Футбольний клуб «ДИНАМО-КИЇВ», «РОСАВА». А є і не настільки «знамениті» поки знаки. Важливо, що наші виробники вже знають як використовувати міжнародну систему охорони знаків для захисту своїх економічних інтересів. Можливо, не усе ще знають про ці можливості або вважають, що міжнародна реєстрація дуже дорого коштує.

Заявка на міжнародну реєстрацію супроводжується сплатою наступних мит, що платяться безпосередньо в Міжнародне бюро WIPO. Усі платежі провадяться у швейцарських франках (CHF).

Крім вищевказаних мит існують індивідуальні мита, що установили деякі країни-учасниці. Україна, наприклад, установила індивідуальне мито в розмірі $500.

Варто підкреслити, що мова йде тільки про мито за подачу й експертизу заявки, а в цілому заявник несе ще витрати на переклад заявки, послуги патентних повірених, хоча ця частина витрат усе-таки менше.

Як видно, підприємство, дійсно зацікавлене в захисті свого знака в країні передбачуваного експорту цілком може піти на ці витрати.

Зрозуміло, якщо в підприємства немає ще національної української реєстрації або заявки, то до зазначеної вартості необхідно додати ще вартість офіційних зборів і мит України.

На екрані приводиться витримка з офіційних мит, оплачуваних за реєстрацію по Мадридській системі
Базове мито: 903 CHF
Додаткове мито за кожен клас товарів і/або послуг понад три 73 CHF
Додаткові мита за кожну країну, у якій запрошується реєстрація 73 CHF

4. Регіональні угоди в області охорони товарних знаків.

Сучасна практика охорони товарних знаків знає два найбільш успішних регіональних проекти й обоє реалізовані в Європі.

Першим в історії регіональним органом по реєстрації товарних знаків стало єдине відомство держав Бенілюксу (Бельгії, Нідерландів і Люксембургу). Це стало можливим у зв’язку з тим, що економічне життя цих трьох держав було дуже тісно зв’язане. Вони мали загальну історію, подібний рівень розвитку і загальне законодавство по регулюванню ринку товарів і послуг. Це дозволило створити першу регіональну систему захисту прав на товарні знаки.

Багаторічним успішним досвідом функціонування Відомства по товарних знаках країн Бенілюкс скористалися інші європейські держави, коли стало питання про ефективну систему реєстрації прав на товарні знаки в границях Загального ринку. Так з’явилося Відомство по гармонізації внутрішнього ринку ЄС (OHIM), що виконує функцію реєстраційного бюро по товарних знаках (а також промисловим зразкам). Це стало можливим, коли в 1988 році ЄС випустив Директиву, спрямовану на зближення законодавства країн Співтовариства з питань товарних знаків. По даній Директиві було потрібно приведення законодавства окремих країн у відповідність із загальними міжнародними стандартами. Таким чином, створення Європейської системи товарних знаків стало можливим тільки після гармонізації національних законодавств і економічних умов.

Отже, більш 10 років тому, 20 грудня 1993 року в ЄС була створена нова регіональна система охорони торговельних марок для європейських країн, що одержала назву — єдина торговельна марка Європейського співтовариства (community trade mark, CTM). В даний час дія єдиної реєстрації товарного знаку ЄС поширюється на території всіх країн-членів Європейського Союзу, а саме: Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція. З 1 травня 2004 року до складу Європейського Союзу ввійшли ще 10 країн: Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Естонія.

Ступінь інтеграції Європейської системи набагато вище, ніж Мадридської системи. Особливо це виражається в судових процедурах заперечування прав і адміністративного оскарження рішень Європейського Відомства. Суди країн ЄС мають спеціальну юрисдикцію по розгляду справ про порушення прав на європейські знаки. При розгляді справ суди керуються не внутрішнім національним правом, а законодавством ЄС про товарні знаки. Рішення Апеляційного органа OHIM може бути оскаржене в суді першої інстанції й у суді ЄС.

Система працює дуже ефективно і число вже зареєстрованих знаків перевищує усі найбільш оптимістичні розрахунки. Українські підприємства, що працюють на європейському ринку, також зацікавлені в такій реєстрації.

Невелика практична рекомендація. Якщо число європейських країн передбачуваного експорту більше двох, то реєстрація знака ЄС уже є економічно виправданою.

Заявникові варто звернути увагу на п’ять «У»- переваг реєстрації торговельної марки Співтовариства (СТМ):

1) Унітарний і винятковий захист.

• Єдиний порядок реєстрації забезпечує надійний захист у всьому Європейському Союзі.
• Торговельна марка Співтовариства єдина для всіх країн ЄС і дає власникам виключні права, що дозволяють їм заборонити будь-які дії третіх осіб від використання тотожних торговельних марок у їхніх комерційних діях.

2) Спрощені формальності:
• Подається одна заявка;
• Єдина мова реєстрації (усі документи можуть подаватися на одній з офіційних мов ЄС);
• Єдиний адміністративний центр по реєстрації;
• Єдиний документ про належну реєстрацію торговельної марки.
• Простота процедури подачі документів.

3) Зменшення витрат:
• Заявник несе значно менші витрати, чим при процедурі національних реєстрацій;
• Звернувшись у EUROMARKPAT-UKRAINE, український заявник не буде нести витрати на оплату посередників — вартість послуг нашої компанії однакова у всіх офісах, як якби ви звернулися до європейських повірених прямо.

4) Зручність:
Спілкуючись з європейськими повіреними через нашу Компанію заявник не тільки заощаджує на перекладачах і перекладах, але і здобуває зручність у спілкуванні на рідних йому мовах (українській або російській), а також має оперативний зв’язок зі своїми повіреними в Європі.

5) Впевненість і Успіх:
Маючи європейську реєстрацію знака, підприємець упевнений, що зможе ефективно захистити свої права на території 25 держав і забезпечить успіх свого бізнесу в країнах ЄС.

СТМ — дуже важливий елемент політики компанії, що експортує, у розширеній Європі: збільшення її цінності означає не тільки утримання на ринку, але і придбання нових часток ринку. Крім того, європейський знак — маркетинговий інструмент для того, щоб підтримати надійний зв’язок зі споживачем у Європі, не тільки ідентифікуючи виробника товарів і послуг, але і встановлюючи стійкі відносини зі споживачем у загальноєвропейському масштабі. Європейська реєстрація не тільки підвищує репутацію компанії і гарантує стабільність якості, але і забезпечує юридичний захист від несумлінних конкурентів. Така торговельна марка — це також перспективне капіталовкладення. Права на неї можуть передаватися по ліцензійних угодах, використовуватися по комерційній концесії (франчайзінг) і продаватися як нематеріальний актив. Торговельна марка Співтовариства припускає захист для об’єднаного ринку в межах розширеного Європейського Союзу.

Вартість подачі заявки на реєстрацію СТМ
Основна плата за Заявку — 975 ?
Оплата за кожен клас товарів, що заявляється, і послуг, понад три — 200 ?
Послуга європейського повіреного за подачу заявки — 800 ?
Послуга європейського повіреного за кожен клас товарів, що заявляється, і послуг, понад три — 80 ?

Вартість реєстрації СТМ (оплачується тільки після завершення експертизи)
Основна оплата за реєстрацію торговельної марки — 1100 ?
Оплата за реєстрацію за кожен клас товарів і послуг, понад три — 200 ?
Послуга європейського повіреного за реєстрацію знака — 350 ?
Послуга європейського повіреного за кожен рееструємий клас товарів і послуг, понад три — 50 ?

5. Розвиток і інтеграція Мадридської і Європейської систем реєстрації товарних знаків.

Слід зазначити, що міжнародна система реєстрації товарних знаків продовжує розвиватися і надає нові можливості, зокрема, українським підприємцям.

На сьогоднішній день Мадридський протокол ратифікували 64 країни — це більшість країн Європи, а також Японія, Австралія і США. Уряд Ізраїлю недавно прийняло законодавство, що дозволить цій країні приєднатися до Протоколу пізніше, можливо вже цього року. Серед стратегічно важливих ринків країн, поки не вхідних до Мадридського протоколу, — країни Латинської Америки, Канада, Гонконг, Індія, Індонезія, Малайзія і Таїланд.

ВОІВ прийняла рішення про те, що іспанська мова поряд із французькою (Мадридська угода) і англійською (Мадридський протокол) стає третьою офіційною мовою Мадридської системи.

Раніше, коли іспанська мова не була включена в систему протоколу, його учасниками з іспано-язичних країн були тільки Іспанія і Куба. Оскільки власники торговельних марок зможуть подавати заявки на англійській, французькій і іспанській мовах, то ВОІВ розраховує на згоду країн Латинської Америки приєднатися до Протоколу. Це виразно приведе до того, що Мадридський протокол стане глобальною системою.

Одночасно з розвитком самої Мадридської системи відбувається її інтеграція із системою товарних знаків Європейського Союзу, що підтвердив, що приєднається до Мадридської системи в червні цього року. Таким чином, починаючи з жовтня 2004 року в заявників через систему Мадридського протоколу буде можливість захистити свої торговельні марки відразу в 25 країнах. Така процедура буде мати свої переваги.

По-перше, у випадку якщо заявка на знак ЄС буде відхилена, заявники усе рівно будуть мати можливість спробувати одержати національні реєстрації за допомогою усе тієї ж Мадридської системи.

По-друге, якщо заявник буде подавати заявку на реєстрацію торговельної марки в ЄС через Мадридську систему, а не через OHIM, як зараз, те зможе заощадити 200 євро на заявочному миті.

Безумовно, ці прийдешні зміни приведуть до того, що Мадридський протокол стане набагато більш привабливий для заявників, у тому числі, заявників з України.

6. Двосторонні міжнародні договори України в області охорони товарних знаків

На закінчення свого виступу я хотів би зупинитися ще на двох договорах, що представляють для нас інтерес з погляду тематики дійсного семінару. У 1993 році в Києві Урядом України були підписані «Угода між Урядом України й Урядом Російської Федерації про співробітництво в сфері охорони промислової власності» і «Угода між Урядом України й Урядом Республіки Бєларусь про співробітництво в сфері охорони промислової власності».

Положення даних міжнародних договорів надають громадянам і суб’єктам підприємницької діяльності України такого ж права, зокрема, що стосуються охорони товарних знаків на території Російської Федерації і Республіки Бєларусь, як і резидентам цих країн. Національний режим поширюється як на мову подачі документів, так і на розмір оплати офіційних зборів, мит і тарифів. Таким чином, заявки, подані з України в Роспатент і Бєлпатент, складаються російською мовою й оплачуються в тім же розмірі, як якби вони були подані громадянами цих країн. Економічний ріст в Україні і Росії не сповільнив відбитися на динаміку збільшення взаємних реєстрацій.

Отже, дані два договори дуже важливі для українських підприємців, оскільки забезпечують для них національний режим надання правової охорони, зокрема, на товарні знаки.