У статті ставиться питання стосовного того, чи має право підприємство відносити на ВВ роялті, які сплачуються за користування об’єктами авторського права, якщо таке право не зареєстроване в Держдепартаменті інтелектуальної власності. Деякі представники податкової служби вважають, що авторський твір, як і договір на використання авторських прав (ліцензійний договір) можна нібито зареєструвати у Держдепартаменті інтелектуальної власності при Міністерстві освіти і науки і визначає право підприємства на валові витрати залежно від наявності такої реєстрації. Автор наголошує на тому, що такі вимоги представників податкових органів є неправомірними. І ось чому:

— Закон «Про авторське право і суміжні права» передбачає можливість реєстрації твору та ліцензійних договорів. Але саме можливість зовсім не означає таку реєстрацію обов’язковою умовою для визнання твору авторським. Авторське право виникає в результаті створення твору, а не в результаті його реєстрації;

— ліцензійний договір, не зареєстрований у Держдепартаменті інтелектуальної власності або укладений за незареєстрованим твором, є дійсним. Автор наголошує на тому, що законодавство висуває до такого договору тільки одну умову: додержання письмової форми. Вимога ж нотаріального посвідчення або іншої форми державної реєстрації договорів стосується тільки тих випадків, які встановлені законом. Новий Кодекс не передбачає обов’язкової реєстрації договорів про використання авторських прав, як і авторського права як такого.