У реальному житті часто виникають колізії, коли необхідно доводити авторство на конкретний твір, а також дату появи цього твору. Якщо автор заздалегідь не припускав виникнення такої ситуації, то може вийти так, що доказів у нього не виявиться. Та й узагалі, морально дуже нелегко буває доводити власне авторство на твір, створений у години творчого осяяння. Але так буває. Що ж робити для запобігання виникнення таких ситуацій? В даний час пропонується кілька способів підтвердження факту створення необнародуваного твору й авторства на цей твір. Ці способи різні за формою підтверджуючого документа, по тривалості процедури, по вартості і деяких інших факторах. Розглянемо деякі способи.

1. Реєстрація твору в Державному підприємстві «Українське агентство з авторських та сумiжних прав» (ДП УААСП). ДП УААСП здійснює реєстрацію і депонування творів, авторами яких є фізичні особи. При цьому видається красивий документ «Свідоцтво», що засвідчує факт існування твору в об’єктивній формі на визначений момент часу, а також автора або авторів твору, що звернулися за реєстрацією. Ніякого дослідження критеріїв твору, а також приналежності твору конкретним авторам, ДП УААСП не проводить у силу неможливості таких досліджень. Один примірник твору ДП УААСП депонує в себе. Вартість послуг ДП УААСП коливається в межах 200грн.

2. Реєстрація твору в інших організаціях. Аналогічну реєстрацію і депонування творів здійснюють і інші суспільні або інші організації. Такими організаціями в деяких містах виступають місцеві відділення Торгово-промислової палати. Якщо пошукати в Інтернеті, то можна знайти організації, що роблять за цілком прийнятну ціну послуги по реєстрації, а також публікації Вашого твору і розсиланням обов’язкових екземплярів у бібліотеки, на сайти. Автор також одержує свої авторські екземпляри. У цьому випадку Ваш твір приймає статус офіційно опублікованого, із вказівкою імені автора, а також з визначеною датою публікації.

3. Реєстрація в нотаріуса. Для реєстрації рукопису в нотаріуса треба зробити титульний лист рукопису, на якому позначити — авторів (можна з громадянством, паспортними або іншими даними), — назву тексту, — дату і місце створення, — кількість аркушів. Всі аркуші треба прошити ниткою, зав’язати кінці і заклеїти їхнім маленьким листом паперу, на якому автори і нотаріус поставлять свої печатки (якщо вони є) і підписи. Нотаріус усе це завірить і зробить запис у своїй реєстраційній книзі. Цей екземпляр треба зберігати і пред’являти у випадку виникнення суперечок про авторство.

4. Поштове послання самому собі. Цей спосіб запозичений нашими юристами і патентознавцями в американських винахідників, яким вони користувалися ще в минулому столітті. Але не раджу нашим винахідникам користуватися цим способом. В Україні це нічого не дасть винахідникам. У США інший спосіб встановлення авторства винаходу. Але наші автори необнародуваних творів можуть скористатися цим способом. Для здійснення цього способу можна просто запечатати рукопис твору в конверт, відправити цей конверт самому собі і зберігати його до виникнення конфліктної ситуації, якщо це відбудеться.

5. Зареєстроване в нотаріуса послання з розпискою. Треба оформити текст так само, як і для реєстрації в нотаріуса. При цьому на додатковому листі або на зворотній стороні останнього листа скласти розписку не менш двох свідків, що підтвердять, що на їхніх очах такого-то числа, такой-то текст, на скількох-то аркушах, таких-то авторів запечатаний у конверт для відправлення поштою на адресу одного зі співавторів. Свідки також можуть указати свої повні імена, громадянство, адреси, паспортні дані. Лист зберігається нерозпечатаним до виникнення особливого випадку. Поштовий штамп є підтвердженням дати відправлення, а, отже, дати виникнення твору.

6. Підтвердження факту оприлюднення твору. Ефективним засобом підтвердження факту вираження твору в обєктивованій формі (публікація) і боротьби з "мереживою вольницею" (піратство в Інтернеті) є огляд нотаріусом мережевого ресурсу (сайту) і нотаріальне посвідчення факту публікації на сайті твору.