Вже в наступному році Україна має намір вступити у Світову організацію торгівлі (СОТ), а однією з ключових умов цього є гармонізація нашого законодавства в сфері охорони інтелектуальної власності з міжнародними нормами. Адже, за законами ринку, продукт роботи «сірої речовини» — це такий же товар, як утвір людських рук.

«У цілому вітчизняна правова структура уже відповідає вимогам СОТ, залишається лише «відшліфувати» деякі норми, — відзначає перший заступник голови Держдепартаменту інтелектуальної власності Володимир Жаров. — Ми впритул підійшли до виконання угоди з ЄС, по якому Україна повинна створити такої ж умови в захисті інтелектуальної власності, які діють у країнах Євросоюзу. Верховна Рада прийняла комплексний закон про внесення відповідних змін у закони про авторські і суміжні права, про охорону прав на винаходи, про товарні знаки і т.д. Це специфічне законодавство приводиться у відповідність з Господарським, Цивільним, Карним і Адміністративним кодексами, включаючи посилення кримінальної відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності. До речі, зараз щомісяця по країні відкривається до десятка кримінальних справ у відношенні таких порушників. Функції держави — не просто виробити досконалі «правила гри», але і домогтися їхнього виконання. І тут створена чітка адміністративна система: ми не тільки реєструємо права власності, у регіонах держінспектори Департаменту в співробітництві з МВС, ДПАУ, Антимонопольним комітетом і Держмитслужбою контролюють їхнє виконання».

«Уряд виконує роль «локомотива» по вступі нашої країни у СОТ, — говорить віце-президент Української асоціації власників товарних знаків Михайло Дубинський. — Цілком логічно, що тільки цього року воно видало біля десяти нормативно-правових актів, спрямованих на розробку механізмів захисту інтелектуальної власності відповідно до міжнародних стандартів. Найважливіша задача для знаходження членства у СОТ- гармонізувати наше законодавство з положеннями Угоди про торгові аспекти прав інтелектуальної власності — зважується багато в чому завдяки активній позиції уряду».

Цікавий момент: Кабмін почав боротьбу із широко розповсюдженим у нас використанням піратських комп’ютерних програм... із себе. Постановою уряду всі органи виконавчої влади до 24 березня 2004-го повинні підготуватися до переходу винятково на ліцензійні програмні продукти.

А як наші вчені, композитори та інші творчі люди можуть реально захистити свої утвори від нелегального використання? «Для цього досить укласти з нами угода, — відповідає директор Українського агентства по авторських і суміжних правах Сергій Бондаренко. — Ми представляємо інтереси вже більш 3000 авторів, у тому числі забезпечуємо їхній юридичний захист в Україні і за рубежем. Так, Російське авторське суспільство від імені нашого Агентства веде трохи судових справ з театрами в РФ про незаконну постановку п’єс українських драматургів. А головне, ми забезпечуємо право автора на одержання винагороди (роялті) за використання його творів: за 2 останні роки суми таких зборів зросли в 5 разів. Сам композитор, наприклад, не може проконтролювати, які FM-радіостанції, телеканали, чи бари нічні клуби використовують його пісні для створення «приємної атмосфери», а виходить, повинні платити автору. Це — наша функція. До речі, рішенням уряду ставки роялті збільшені: з доходу, отриманого в зв’язку з використання авторського твору, кафе і ресторани повинні відчисляти мінімум 1%, а кабельне TV — 5%«.

Аматори «продати чужий талант» не обмежуються фальсифікуванням «розкручених» торгових чи марок тиражуванням піратських компакт-дисків. Вони вже і популярних артистів «підробляють». От що розповіла патентний поверенный Ірина Ошарова: «Ми ведемо дуже показову справу про порушення авторських прав Андрія Данилко. Відповідач під час публічних виступів неправомірно використовував сценічний образ Верки Сердючки й авторські диски з піснями А. Данилко. Вивчивши представлені докази, Печерський райсуд м. Києва виніс рішення: таке наслідування творчості незаконно і повинне бути припинено. Нехай це мають на увазі ті, хто продовжує «клонування» образу відомого артиста».

Отже, на різномастих порушників у цій сфері вже є управа. Але і законним власникам цих прав не варто сидіти склавши руки — мол, чи рано пізно справедливість восторжествує. Хрестоматійний приклад похвальної активності: автор відомого пам’ятного знака «Кий, Щек, Хорив і Либідь» відсудив у тих, хто незаконно використовував зображення його твір, у багато разів більшу суму, чим склав сам гонорар за скульптурну групу.