Поряд з людською творчістю і винахідливістю інтелектуальна власність всюди навколо нас. Кожний продукт або послуга, які ми вживаємо або отримуємо у повсякденному житті, — це результат довгого ланцюга великих і малих інновацій, наприклад зміни дизайну або удосконалення, що роблять зовнішній вигляд чи функції виробу такими, якими вони є сьогодні.

Очевидно, для забезпечення дієвості такого ринку необхідно насамперед створити сприятливі умови кожному із його учасників для одержання ними вигоди при максимальній прозорості здійснення операцій щодо об’єктів інтелектуальної власності, за умови дотримання чинного законодавства, правил чесної конкуренції та обмеженої участі державних органів управління та контролю.

Сьогодні все більше зростає розуміння того, що трансформація науково-технічних розробок в інноваційний продукт, придатний для виробництва і ринку, чи не найважчий етап у ланцюзі, який пов’язує розробника зі споживачем. Складний він тому, що розробники, науковці погано розуміють пріоритети ринку та потреби споживача, у них не вистачає досвіду підприємництва у цій сфері діяльності. Розробники, науковці — здебільшого некомпетентні комерсанти. На жаль, більшість керівників підприємств, організацій, установ також мають слабке уявлення про комерціалізацію об’єктів інтелектуальної власності. Вони займаються впровадженням і намагаються продовжувати цю роботу в нових економічних умовах, але просування інтелектуальної продукції на ринку вимагає спеціальних економічних знань, способів і методів маркетингу.

А отже, щоб задовольнити попит на комерційну реалізацію інтелектуальної власності, необхідно створювати структури, які б стали безпосередніми учасниками цього процесу і всіляко йому сприяли. Безумовно, створення таких структур не виключає необхідності інформаційного забезпечення щодо інтелектуальної власності, доступного будь-якому споживачеві, зокрема шляхом широкого висвітлення у засобах масової інформації, публікацій у спеціальних виданнях, журналах, надання консультацій тощо.

Досвід багатьох країн, зокрема Німеччини, Франції, Данії, Фінляндії, свідчить про те, що такі організаційні структури можуть бути як регіональними, так і загальнодержавними; деякі з них можуть користуватися фінансовою підтримкою держави, а інші — повністю діяти на основі самофінансування.

В Україні такою організаційною структурою стала створена минулого року у філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» державного підприємства «Український інститут промислової власності» Інтернет-біржа промислової власності (ІБПВ).

Це стало можливим завдяки усвідомленню Держдепартаментом важливої ролі своєї участі у розбудові в Україні цивілізованого ринку інтелектуальної власності шляхом активного сприяння комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Ми розуміємо, що кожний крок у цьому напрямі буде в цілому сприяти подальшому розвитку всієї системи інтелектуальної власності в Україні.

Діяльність ІБПВ спрямована на використання сучасних інформаційних технологій для просування науково-технічних досягнень України на світовий та вітчизняний інноваційні ринки. На сторінках ІБПВ (www.ip-centr.kiev.ua) винахідник і патентовласник мають унікальну можливість висвітлити для потенційного покупця економічні, екологічні, соціальні та інші переваги, які надає використання даного винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Біржа також надає можливість розмістити інформацію підприємців про потрібні їм технології. Це допоможе спрямувати винахідницьку думку у продуктивному напрямі, а власникам патентів, «ноу-хау» та перспективних ідей знайти потенційних суб’єктів комерціалізації конкретного об’єкта інтелектуальної власності.

Оскільки сайт забезпечений засобами зворотного зв’язку з відвідувачами, це дає можливість швидкої реакції на потреби користувачів.

Таких структур в Україні поки що вкрай недостатньо. Держдепартамент інтелектуальної власності планує за своєю участю створити відповідні структури на базі представництв у регіонах України. Адже практика показує, наскільки актуальними є питання розвитку ринку об’єктів інтелектуальної власності та стимулювання винахідницької діяльності в Україні, які здатні активно впливати на їх комерціалізацію.

Проте значна частина цих питань може бути вирішена тільки через подальше законодавче та нормативно-правове врегулювання. Перший крок до запровадження економічного стимулювання інноваційної діяльності, в тому числі у сфері інтелектуальної власності, зроблено. Прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про інноваційну діяльність» встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Держдепартамент брав безпосередню участь у розробленні норм цього закону. Однак дію норм його щодо особливостей оподаткування інноваційної діяльності призупинено на 2003 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік».

Статистичні дані про наукову та інноваційну діяльність як у минулому, так і сьогодні свідчать, що Україна, маючи значний потенціал у галузі нових технологій, нових проектно-конструкторських розробок із світовим рівнем конкурентоздатності, використовує його недостатньо . Це пов’язано головним чином з відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації. Держава повинна активніше впливати на процеси створення, правової охорони та використання інтелектуальної власності, що забезпечить підвищення конкурентоздатності продукції вітчизняних товаровиробників. Такий вплив може здійснюватися як із застосуванням лише економічних важелів, так і організаційно-координаційними методами.

На сьогодні в Україні практично відсутній механізм державної підтримки просування вітчизняних об’єктів інтелектуальної власності на ринки іноземних держав. А це негативно позначається перш за все на експорті продукції національних товаровиробників. Виправити ситуацію можна, запровадивши механізм стимулювання експортної діяльності власників прав на об’єкти інтелектуальної власності. Необхідно також зазначити, що ліцензійна торгівля за 1993-2002 роки розвивалася в умовах відсутності державного сприяння комерціалізації вітчизняних науково-технічних, конструкторських і технологічних розробок як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також спеціалізованих структур, діяльність яких пов’язана з комерціалізацією вітчизняних розробок.

Тому тепер нагальною потребою є створення підрозділів з питань інтелектуальної власності у галузевих міністерствах і відомствах, а також відновлення роботи патентно-ліцензійних підрозділів в установах, організаціях, на підприємствах. Як свідчить досвід, створення таких підрозділів сприяє взаємодії співробітників відомств, набагато прискорює вирішення питань, пов’язаних, зокрема, з патентуванням винаходів в іноземних державах, правильним оформленням ліцензійних договорів, договорів про передачу права власності тощо. Для врегулювання цих питань, Держдепартамент розробив та подав проект розпорядження «Про Рекомендації щодо положення про підрозділ з питань інтелектуальної власності центрального органу виконавчої влади, іншої державної установи» на розгляд Кабінету Міністрів України.

Розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про власність», який Верховна Рада України прийняла у першому читанні. Цей законопроект спрямований на створення системи захисту державних інтересів стосовно майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів державного бюджету та державних цільових фондів. Завершується розроблення проекту Закону України «Про особливості введення в цивільний оборот об’єктів інтелектуальної власності, що створені з використанням коштів державного та/або місцевого бюджетів, спеціальних фондів та державних фондів цільового призначення». До розроблення цього законопроекту залучались державні органи, зокрема Національна академія наук України, Мінпромполітики, які підтримали цей законопроект. Ним передбачається усунути у чинному законодавстві прогалину щодо охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, створені з використанням державних коштів, особливостей їхнього обліку, оподаткування прибутку, одержаного від їх комерціалізації, стимулювання діяльності зі створення та використання цих об’єктів тощо.

Найбільш складними та найменш опрацьованими на практиці стали фінансові відносини в умовах ринку та проблеми, пов’язані з інвентаризацією, документальним оформленням, оцінкою та бухгалтерським обліком інтелектуальної власності як майна підприємства.

Держдепартаментом вжито низку заходів для забезпечення проведення в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Національній академії наук України, галузевих академіях України інвентаризації та бухгалтерського обліку об’єктів інтелектуальної власності, під час створення яких використовувалися кошти державного бюджету та державних цільових фондів.

Результати цих заходів показали, що основною перешкодою якісному проведенню інвентаризації є неврегульованість на законодавчому рівні правовідносин щодо участі державних органів виконавчої влади у розподілі прав власності на об’єкти промислової власності, які створені, передусім, з використанням коштів державного бюджету та державних цільових фондів. Крім того, відсутність нормативно-правових актів щодо порядку набуття прав на такі об’єкти, оцінки нематеріальних активів після проведення інвентаризації ускладнює взяття їх на бухгалтерський облік.

Тільки за умови прийняття запропонованих змін до Закону України «Про власність», а також стандартів та методики оцінки майна, майнових прав буде створено нормативно-правове підґрунтя для ефективного проведення такої інвентаризації. Зокрема, Концепція розвитку національної системи охорони інтелектуальної власності передбачає розроблення Положення (стандарту) оцінки нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності. Держдепартамент бере участь у розробленні нормативно-правового акта щодо оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності разом із Фондом держмайна України.

Аналізуючи діяльність Держдепартаменту, можна з упевненістю стверджувати, що його дійова позиція сприяла якісним змінам щодо активізації підприємств та організацій України у сфері охорони інтелектуальної власності та її комерціалізації. Ось деякі цифри: кількість використаних у виробництві об’єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків) у 2002 році зросла проти минулого року майже на чверть, а порівняно з

2000 р. — на 50%. У 2002 році в економіці країни було використано 3029 винаходів, що на 23,2% більше, ніж у попередньому році. Від використання об’єктів промислової власності, зокрема винаходів, отримано прибуток 165,4 млн. грн. В середньому прибуток від використання одного винаходу становив 54,6 тис. грн. (у 2001 р. — 46,4 тис. грн.). У 2002 р. ліцензіарам надійшло 16,5 млн. грн. від ліцензіатів України, 1,9 млн. дол. США — від іноземних фірм.

Як бачимо, внутрішній ринок об’єктів інтелектуальної власності в Україні розвивається дуже динамічно. Сьогодні одним із головних завдань Держдепартаменту є сприяння ефективному використанню інтелектуального капіталу нашого суспільства, зокрема комерціалізації інтелектуальної власності, розвитку сучасного ринку інтелектуальної власності, що в свою чергу прискорить входження України до світової спільноти на умовах рівноправного партнерства. Вирішення зазначених питань потребує наполегливої роботи, успіх якої залежить від зусиль багатьох міністерств, організацій і служб України. Важлива роль у цьому належить державі.