Потреба в інноваційному розвитку будь-якого суспільства ставить перед сьогоднішнім інноваційним спільнотою завдання в ефективної допомоги викладачам технічних університетів у питаннях підготовки фахівців з високим рівнем квалі ¬ фікації, творчим потенціалом, готових і здатних до творчої діяль-ності.

На жаль при вивченні обов'язкових навчальних дисциплін викладачі не можуть поділити студентів на здатних до творчої роботи і не здатних до творчої роботи і змушені працювати з усіма в рівній мірі, хоча вже давно доведено, що творчо працюючі фахівці складають лише дуже невелику частину від усіх працівників

У різних компаніях, у тому числі і інноваційних, навіть вкрай шкідливо мати всіх фахівців інноваційними ентузіастами, є і стандартні, обов'язково жорстко регламентовані роботи, які необхідно виконувати без технологічної фантазії, гранично пунктуально і якісно

Знову ж таки, на жаль, викладачі вважають, що професійно мобільний фахівець - це, як правило, ін ¬ новаційний спеціаліст, спеціаліст творчий, що володіє вміннями та навичками прийняття інноваційних рішень у своїй і суміжних галузях науки, техніки і технологій. Базовою основою даного рівня кваліфікації є високий рівень освіти в галузі гуманітарних та точних наук, спеціальних дисциплін.

Чи так це?

Володіння комп'ютерними технологіями, методами проектування і пошуку інформації, системного інжинірингу, методами активізації творчого мислення, соціально-ціннісними орієнтаціями дозволяє говорити про інженера як про фахівця-професіонала.

У процесі навчання в технічному вузі студенти повинні придбати общепрофессіональние компетенції, пов'язані зі здатністю самостоятель ¬ но оволодівати новими знаннями, використовувати природничі, математ ¬ орієн і інженерні знання для вирішення завдань інноваційного розвитку суспільства.

Важливими є компетенції, пов'язані з виробничо-технологічної та організаційно-керуючої діяльністю, планировани ¬ ем і проведенням експериментів і проектних розробок. Загальнокультурні компетенції пов'язані з вміннями вести переговори, встановлювати контакти; проявляти ініціативу, знаходити організаційно-управлінські рішення та нести за них відповідальність.

Прагнення до саморозвитку, підвищення своєї кваліфікації і майстерності, усвідомлення соціальної значущості своєї професії, осмислення накопиченого досвіду і готовність змінювати профіль своєї про ¬ професійної діяльності, адаптуватися до змін змісту соці ¬ альної та професійної діяльності є актуальними для будуще ¬ го фахівця.

По суті, стоїть питання про підготовку ще в стінах навчального закладу професійно мобільного фахівця, здатного вирішувати про ¬ фессионального проблеми, проектувати власну систему професійних ¬ ної діяльності, готового до професійного творчості.

Багато викладачів вважають, що за час навчання у вузі недостатньо виробити в людини способи адап ¬ тації до змінного середовища і досягненням науково-технічного прогресу. Освіта, як багато хто вважає, повинно формувати у людини здатність до творчості, спосіб ¬ ствовать перетворенню творчості в норму і форму його існування, в інстру ¬ мент звершень у всіх сферах людської діяльності - у праці, у науці, в техніці, в культурі, в мистецтві, в управлінні, в політиці. Чим вище темпи змін у світі, тим вище вимоги до освіти.

З цим твердженням не можна погодитися. Перш за все освіта має бути освітою, тобто має дати майбутньому фахівцеві всі основні базові знання і чітке вміння ними користуватися; Якщо під час навчання у людини, ще не володіє базовими навичками і знаннями, відбирати частину його навчального часу на інноваційні вправи, то нічого хорошого з цього не вийде, - не буде ні базових знань і не з'явиться новий винахідник

Таким чином, найважливішою рисою інженерної діяльності тільки вже після придбання всіх необхідних знань та навичок у їх застосуванні є її творчий характер. Під творчістю розуміється процес людської діяль ¬ ності, що створює якісно нові матеріальні і духовні цінності. Але як цього не хочеться, такий процес не може бути нескінченним. На жаль майбутнім винахідникам часто не пояснюють, що будь-яку інноваційну ідею необхідно довести до продукту і не завжди в цьому процесі генератори ідей можуть бути ефективними

Творчість являє собою виникає здатність людини з діставши ¬ ється дійсністю матеріалу будувати на основі пізнання закономірностей ¬ ностей об'єктивного світу нову реальність, що задовольняє різноманітним суспільним потребам. Види творчості визначаються характером со ¬ зідательной діяльності.

Якщо оцінювати результати інноваційного процесу економічними категоріями, то стає зрозуміло, що для ведення інноваційного процесу потрібні певні комерційні умови і не завжди навіть самий обдарований молодий інженер може в такі умови потрапити, і, тим більше такі умови створити

Тому не треба стверджувати, що рівень освіти створює інноваційного фахівця, він тільки в деяких щасливих випадках може бути однією зі складових інноваційного успіху

Ми вже кілька разів наголошували, грунтуючись на досвіді кращих технічних університетів США, що без інституту інноваційних антрепренерів (entrepreneur) неможливо вести підготовку інноваційних інженерних фахівців

Тільки після появи у викладацькому колективі фахівців-антрепренерів інноваційна освіта може дати певні переваги для талановитих молодих інженерів

Очевидно, що досягти високих результатів у певних сферах діяч ¬ ності можуть не всі, що змушує говорити про наявність у людей різного за рівнем творчого потенціалу, тобто здатності до творчості.

З цим твердженням можна погодитися, але за однієї умови, - якщо за наявності високого творчого потенціалу, його вчасно помітить і просуне інноваціолнний антрепренер

Спираючись на класифікацію, запропоновану викладачами, виділимо рівні творче ¬ ського розвитку особистості, які були ними зафіксовані серед студентів технічних університетів.

Початковий рівень проявляється у здатності аналізу предметної ситуа ¬ ції з метою її перетворення, в усвідомленні життєвих проблем і влас ¬ ного досвіду у вирішенні практичних завдань. Особливістю даного рівня яв ¬ ляется раціональна впорядкованість знань, прагматичний погляд на ситуа ¬ цію, репродуктивний характер виконання завдань.

Студентам даного рівня творчого розвитку складно по-новому, нестандартно поглянути на ситуацію, проявити широкий діапазон дій при виконанні проблемних завдань. Альтернативність мислення не є реальним фактором інте-грації знань з усіх навчальних дисциплін. Студенти виявляють лише не ¬ яку самостійність у прийнятті рішень. У цьому зв'язку вкрай необхідно систематизувати і правильно спрямувати альтернативність мислення, так як в бажанні альтернативно мислити дуже часто можна втратити основну думку

Середній рівень творчого розвитку особистості проявляється в рефлексії щодо того, що я «можу» і чого я «хочу», в розумінні детермінант власного розвитку, в умінні ставити цілі і задачі по самоперетворення та самовдосконалення. Психологічними новоутвореннями цього рівня є адекватне відображення себе, вміння аналізувати свої вчинки, передбачати їх наслідки. Як правило, даний рівень припускає твор ¬ тичне включення знань в реальний виробничий процес.

Критеріями досягнення даного рівня підготовки в умовах виробництва є здібності фахівця самостійно і ефективно вирішувати виникаючі виробничі проблеми. Це ставить питання про максимальної інтеграції навчального процесу з реальними проблемними ситуаціями.

Високий рівень творчого розвитку дає можливість вирішувати на ізо ¬ бретательском рівні складні проблемні завдання. Результати діяльності фахівця мають, як правило, суспільний, соціальний резонанс. Спосіб ¬ ність до прийняття технічних рішень на даному рівні, вміння знаходити потрібну інформацію і самонавчатися, вміння спілкуватися і переконувати, підтри ¬ мувати атмосферу творчості в колективі, розуміння сучасних проблем, дотримання правил професійної етики - це ті якості, які явля ¬ ются основою для творчої, продуктивної діяльності випускника техніч ¬ тичного вузу.

Люди цього рівня одночасно і мрійники, і прагматики, вони самостійні і незалежні, гнучкі, ефективні та емоційно стійкі. Але базовим умінням є інноваційний, винахідницький підхід. Не випадково інженер в перекладі з латині означає «винахідливий, гострий».

Сприйняття різних рівнів творчого розвитку та їх ідентифікація досить сильно відрізняються в країнах - спадкоємців Радянського Союзу та розвинутих країнах заходу, і, особливо США, де високо цінується саме здатність молодих талановитих винахідників продуктивно працювати з досвідченими антрепренерами, більше покладаючись на їх досвід і зв'язки, ніж на осяяння і альтернативне мислення

З метою набуття високого професійного статусу і можливості проектування свого професійного майбутнього для студентів важливим є досягнення високого рівня творчого розвитку. Але виникає питання - як за короткий університетський термін навчання можна вирішити цю задачу.

У більшості випадків, як доводить практика, за період навчання у вузі велика частина студентів досягає початкового, а в кращому випадку - середнього рівня. Випускна кваліфікаційна робота, що завершує процес образова ¬ ня в технічному університеті, є реальним показником чинника ін ¬ теграціі знань з усіх навчальних дисциплін, самостійності в прийнятті рішень і розвитку системного мислення. Але необхідно розширювати набір методів навчання, спрямованих на розвиток творчості студентів, так вважають викладачі.

Відкритим залишається базове питання, - чи можна навчити недовчився інженера, ще не усвідомив базових основ інженерної справи інноваційним прийомам, за допомогою розширеного набору методів навчання

Найпростіша відповідь на це питання полягає в тому, що можливості навіть дуже здібних і талановитих студентів все одно досить обмежені і, як нам видається найбільш раціональним, спочатку краще дати можливість освоїти базові професійні знання і тільки потім можна перейти до поступового і обережного введення в процес навчання методів інноваційного проектування та інноваційного розвитку проектів

Психологи розрізняють два типи мислення: репродуктивне (конвергентне) і творче (дивергентне). Тип особистості з переважанням конвергентного мишку ¬ лення відноситься до інтелектуального, готовому вирішувати завдання складні, але вже кимось до нього поставлені і мають відомі технології вирішення, а з пре ¬ володінням дивергентного - до креативного, здатного бачити і ставити завдання, які прагнуть вийти за рамки поставленого умови.

Насправді кожна людина володіє як інтелектуальними, так і креативними здібностями, але в різній мірі. У міру дорослішання креативне мислення «загасає». По ¬ давляющее число студентів конформних, бояться самостійності, тяжіють не до оригінальної думки, а до «розжованої» і розкладеної строго «по поличках» інформації.

Невизначеність умови і варіативність рішення творчої про ¬ блеми їх лякає. Творче, відкрите мислення не розвивається на «закритих», вже кимось поставлених і мають відомі технології вирішення завдання. Як правило, винахідницька задача ставить перед вирішувач питання: як бути, коли додаткові умови роблять очевидні рішення неможливими, коли гра ¬ матню застосування традиційних знань, умінь і навичок недостатньо?

За допомогою таких розумових операцій як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, конкретизація і абстракція відбувається проникнення ¬ веніе в проблемну ситуацію, знаходиться рішення задачі. Освоєння операцій мислення відбувається в повсякденному навчально-виховному процесі шляхом вирішення навчально-практичних завдань в області освоюваного предметного зна ¬ ня (точні науки, психологія, логіка, техніка і т.д.).

У доповненню до цього обов'язково необхідні знання та комерційна інтуїція, розвиток якої в більшості випадків є основним фактором стимулюючим інноваційну активність

Для вирішення проблемних ситуацій і завдань необхідно подумки рас ¬ членувати складний об'єкт на складові частини. На аналізі грунтуються багато прийомів усунення існуючих протиріч. При синтезі відбувається об'єднання в єдине ціле складових частин майбутньої системи.

Вищевказані операції мислення лежать в основі таких винахідницьких методів, як метод проб і помилок (спосіб вироблення нових форм поведінки у проблемних ситуаціях), метод контрольних питань (за допомогою Навої ¬ дящих питань підвести до вирішення завдання.), Метод синектики («атака» воз ¬ нікшего проблеми спеціалізованими групами професіоналів з викорис ¬ танням різних аналогій і асоціацій), метод фокальних об'єктів (пошук нових точок зору на вирішувану проблему з використанням асоціацій ¬ тивного ряду і евристичних властивостей випадковості) і ін

Практично весь навчальний процес у технічному вузі повинен бути направ ¬ лен на формування системного мислення, що грунтується на многооб ¬ різних операціях, формах і способах мислення. Формування системного мислення можливо через включення студентів у проектну діяльність, яка передбачає актуалізацію знання не по одному, а ряду навчальних пред ¬ метов, на перший погляд не мають між собою точок дотику.

Досвід і практика показали, що кращі винаходи створюються на стику дисциплін, тому одним з предметів в інноваційному навчанні повинен стати інноваційний інтеграційний метод формування інноваційних композицій

В якості яскравого прикладу слід привести твердження Альберта Ейнштейна про те, що багато відкриттів у фізиці допомогли йому зробити герої творів Ф.М. Достоєвського, а саме - аналіз їхніх переживань. Способи вирішення жиз ¬ наних завдань, знайдені Ф.М. Достоєвським в художній літературі, з ¬ Вестн фізик зумів використати для вирішення проблем у фізиці, які в подальшому знайшли своє втілення в теорії відносності.

У навчальних планах більшості технічних університетів відсутні предмети, що мають творчу спрямованість. Це пов'язано з освітньою політикою даного навчального закладу, вічним протистоянням «ліриків і фізиків». Ці та багато інших причини не дозволяють виділити в окрему дисципліну питання, пов'язані з практичною реалізацією отриманих тео ¬ ретические знань, розвитку творчого та системного мислення, уяви, навчання аналізу і синтезу, інноваційного менеджменту, методів поста ¬ новки і вирішення завдань.
В освітній процес включена сучасна технологія рішень задач з недоліком на ¬ чільного інформації, активно використовувана сьогодні крупними компаніями для пошуку інноваційних рішень - Стенфордський методика дизайн-мислення. Суть методики полягає в поділі всього процесу рішення задачі на визна ¬ лені короткі етапи, які група студентів повинна виконувати злагоджено, точно в термін, найчастіше в умовах «мозкового штурму», коли народжується два-три десятки ідей за кілька хвилин.

Продуктивність таких методів пошуку рішень набагато вище, ніж неорганізована групова робота. Для студента з розвиненим системним мисленням, привченого до інтердисциплінарному мишку ¬ ленію, представляє інтерес пропозицію розробити проект рішення тієї чи іншої професійної задачі, яка заснована на вирішенні не тільки вироб ¬ вальних, але і соціальних проблем. Саме така категорія студентів стає двигуном всіх інноваційних процесів, як на виробництві, так і в житті.

Ідея всебічності навчання не нова. Ще відомий французький мате ¬ Матік, філософ, фізик і фізіолог Рене Декарт зауважив, що «Всі науки на ¬ стільки пов'язані між собою, що легше вивчити їх все відразу, ніж якусь одну з них окремо від усіх інших».

Існують знання, які можуть утворювати предметні області, від ¬ слушні дисципліни. Одні і ті ж елементи системи знання в модифікує ¬ ванном вигляді входять в різні предметні області. На цьому системному знанні грунтується метод багатовимірного навчання, головним принципом якого є встановлення ас-соціативні зв'язків досліджуваного матеріалу і виконуваних завдань з іншими предметними областями, що дозволяє вирішувати практичні завдання в рамках конкретної дисципліни.

Метод багатомірності, якщо він поєднаний з методами інтегративної композиційних, розширює професійний кругозір студентів і зумовлює їх мобільність в майбутній професійній діяльності. В умовах швидкої динамічності суспільства професійна мобільність передбачає високий рівень узагальнених професійних знань, осно ¬ ванних на інтердисциплінарних уявленнях і практичної вживаності ¬ сті математичних моделей, фізичних, хімічних, біологічних та інфор ¬ маційно законів, правил, принципів і ефектів і є важливим компо ¬ нент кваліфікаційної характеристики фахівця.

Високий освітній рівень, розвинуті розумові здібності по ¬ зволяют знайти оптимальний вихід із ситуації, що склалася. Стихійне, неуправ ¬ ється, методологічно слабке мислення приводить до багаторазового перебору варіантів рішень складної проблеми.

Випускнику технічного вузу в силу специфіки професійної діяльності постійно доводиться працювати в ситуації невизначеності. З метою скорочення часу для знаходження опти ¬ мальних способів вирішення винахідницьких задач існують методи управ ¬ ління творчим мисленням.

Найбільш ефективною з існуючих теоре ¬ тичні основ є теорія рішення винахідницьких завдань (ТРВЗ). Метою ТРИЗ (Г.С. Альтшуллер) є формування продуктивного мислення, вос ¬ харчування творчої особистості, підготовленої до вирішення складних проблем в різних областях діяльності. Теорія рішення винахідницьких задач улуч ¬ щує якість рівня винаходів, дозволяє знизити рівень невизначеності ситуації, виключивши з нього елементи випадковості, сліпий перебір варіантів.

З метою вироблення нових ідей-рішень, нових форм і способів життя та розвитку груп, а також нових установок, позицій, розуміння, умінь участ ¬ ників, реалістичного способу подолання труднощів, навичок поведінки в нестандартних ситуаціях доцільно використовувати в навчальному процесі ін ¬ новаційних гру .

Вона дає три види результатів: новий зміст, нову інформацію (ідеї, деталізовані проекти, стратегічні програми і т.п.); нову групу, спільноту (консолідований колектив учасників-носіїв нової інформації, нового змісту, нових навичок роботи і життя);

Основний ефект гри полягає в пово ¬ роті свідомості учасників від традиційного способу мислення до інноваційно ¬ ному. Людина звільняється від уродженою страху змін, від забобонів, що заважають інноваційному, творчому мисленню.

При проведенні інноваційних ігор використовується ряд особливих технік, до числа яких можна віднести: распредмечіваніе (організації зіткнення власних позицій гравців і обговорення проблем з «чужих» позицій), про ¬ блематізацію (пошук підстав, глибинних причин, що лежать в основі затруд ¬ нений), цілепокладання, самовизначення (фіксація власної позиції в загальному просторі гри), рефлексію (можливість поглянути на події як би з боку і «побачити» себе, свою свідомість, своє мислення і дії інших людей), схематизація і позиційний аналіз.

Інноваційна гра орієнтована на різнобічну опрацювання воз ¬ мужніх варіантів рішень ситуації у формі проектування при викорис ¬ тання методів, наприклад, цільові обговорення (наради у формі дис ¬ КУСС), «мозкової атаки» (генерування і висловлювання учасниками всіляких ідей з поставленої проблеми), «мозкова атака навпаки»

Наприклад в США дуже часто інноваційні ігри замінили на комп'ютерне моделювання

Особливо воно ефективне при використанні конструкторських програм сімейства Solid Works

У порівнянні з комп'ютерним моделюванням, яке є найбільш ефективним способом індивідуального навчання, будь-які інші версії, такі як (критика запропонованих ідей), метод запитальника (список питань для ви ¬ ництва нових рішень), метод випадкових асоціацій (безперервна цепоч ¬ ка ідей для вирішення проблеми), евристичний метод (побудова здогадок, прогнозування та вибір можливих рішень на основі інтуїції, логічних міркувань і минулого досвіду), мрії про неможливе (мрії можуть на ¬ штовхнути на абсолютно нові, оригінальні думки) не складають йому конкуренції.

Відомий кіноактор і режисер Чарлі Чаплін у зв'язку з описом творчих ¬ ського процесу сказав так: «Мене часто запитують, як виник задум того чи іншого фільму. Я і зараз не можу вичерпно відповісти на це питання. З року ¬ ми я зрозумів, що ідеї приходять, коли їх пристрасно шукаєш, коли свідомість превра ¬ тається в чутливий апарат, готовий зафіксувати будь-який поштовх, спонуканням ¬ дає фантазію, - тоді і музика, і захід можуть підказати якусь ідею ».

Напередодні прогнозованих змін у науці і технологіях виробництва гостро стоїть питання необхідності громадського визнання важливості зміни принципів, методів, змісту, форм, технологій, що стосуються побудови системи підготовки в технічному вузі, але формувати підходи до вибору методів і програм навчання основам інноваційного проектування повинні винахідники, - знайомі з найсучаснішими методами і інструментами інноваційного процесу.

Для підтримки конкурентоспроможності ¬ ності в даний час і в недалекому майбутньому випускники технічних уні ¬ верситету повинні володіти високим рівнем кваліфікації, інноваційного мислення, професійної мобільності та відповідної комерційної мотивацією.