Життя постійно ставить питання, які потребують миттєвої реакції суспільства. Миттєвої, звичайно в історичній перспективі, але зволікання в адекватній оцінці ситуації і формуванні відповіді на виклик кинутий часом, призводить, в кінцевому рахунку, до різних соціальних проблем і затримки в розвитку і стабілізації цілих країн і регіонів.

Глобалізація економіки створює ситуацію, в якій конкуренція між різними технічними культурами і принципами формування інноваційної стратегії розвитку, призводять до того, що переможець в конкурентній боротьбі отримує в якості призу нові робочі місця і потужний поштовх у розвитку техніки і технології, які в свою чергу створюють передумови для посилення, поліпшення і стабілізації соціальних та економічних умов суспільства-переможця.

Реалізація будь-якої моделі інноваційної стратегії, базується на активності та творчої ініціативи винахідників і їхніх інвесторів.

У цій статті мені хотілося б поділитися досвідом, заснованим на 20-ти річній практиці активного винахідництва наших земляків, які закінчили ті ж навчальні заклади, що і ми, мають ту ж ментальність і є носіями тієї ж технічної культури що і ми, у провідних індустріальних країнах і виробленої ними за цей час тактиці взаємодії з інвесторами та їх технічними та комерційними експертами.

Винахідництво - процес виключно індивідуальний, особливо на первинних стадіях генерування та формування інноваційної ідеї. Є як мінімум два варіанти початку такого процесу - генерування комерційної ідеї, передача комерційної ідеї винахіднику, який у свою чергу генерує первинну технічну ідею, другий варіант, характерний тим, що першим винахідник генерує якусь технічну ідею, передає її фахівця з комерціалізації і той знаходить комерційну версію реалізації технічної ідеї.

У реальних умовах західних країн, як правило сформовані винахідники працюють в тісному контакті з фахівцями з комерціалізації і обидва ці варіанти постійно мають місце в їх інноваційному співробітництво.

Для України, як мені здається, цей процес або поєднання двох вищевказаних моделей процесу, повинні бути адаптовані з урахуванням сформованих умов.

Основним чинником, що істотно відрізняє інноваційну ситуацію, що склалася в Україні, є нестача або відсутність приватних інвесторів і венчурних фондів, які спеціалізуються на ризиковані інвестиції в початковий період реалізації інноваційної ідеї.

З іншого боку в Україні є мільйони високоосвічених і кваліфікованих технічних фахівців, без активної участі яких, інвесторам просто не буде об'єктів фінансування.

Психологія венчурного інвестора формується набагато довше ніж триває підготовка технічного фахівця, і це може дещо сповільнити інноваційний процес, але з іншого боку потенційні активні учасники інноваційного процесу, його найважливішою технічної частини вже сьогодні активно працюють в народному господарстві України та їх творчий потенціал на цьому етапі може бути реалізований у співдружності з інвестиційними структурами та незалежними приватними інвесторами інших країн.

Як мені видається в подальшому, може розвинутися кооперація між міжнародними венчурними фондами та їх колегами та партнерами в Україні, але для цього, звичайно, повинні дозріти певні умови, основне з яких, успішна реалізація і комерціалізація створених вже сьогодні винаходів.

Отже, що можна порадити будь-якій творчій особистості, яка в умовах, що склалися, може стати успішною в генеруванні, технологічної та комерційної реалізації ідей, що призводять до інноваційного прориву і в кінцевому рахунку до істотної матеріальної винагороди для цієї творчої особистості в поєднанні з виграшем для всього суспільства.

Перш за все фахівець повинен розробити для себе прогноз технологічного розвитку в тій сфері діяльності, якою він займається і в якій він має найбільший досвід.

Такі прогнози загального характеру щороку розробляються і публікуються в Інтернеті і будь-який з них або поєднання декількох найбільш цікавих можуть бути взяті за основу.
Після розробки та аналізу прогнозу, цілком можливо відібрати ті напрями розвитку в яких виникли або можуть виникнути ідеї вирішення проблем висунутих в прогнозах як ключові для розвитку певного технологічного напрямку.

Потім бажано підготувати опис своєї ідеї за формою, як показано в зразках, що опубліковані на сайті Ярослава Ващука.

Після підготовки опису необхідно провести аналіз своєї ідеї також за формою, опублікованій на цьому ж сайті Ярослава Ващука. Результатом аналізу може стати перший варіант інформаційного бюлетеня, який може бути використаний пізніше.

Після цього, бажано провести інформаційний пошук в Інтернеті, професійних засобах масової інформації та серед опублікованої патентної інформації. Якщо з інформаційних джерел видно, що ідея заслуговує на увагу і немає інформації, що аналоги або еквіваленти такої ідеї не публікувалися раніше, то варто опрацювати першу редакцію опису патентної заявки.

Тепер необхідно захистити свою ідею.

Для цього є кілька варіантів.

Перший варіант найбільш простий. За цим варіантом необхідно подати так звану заявку на попередній патент (Provisional Patent Application) у США. Цю заявку кожен може подати самостійно в електронному вигляді та сплатити заявочне мито (приблизно $220) за допомогою кредитної картки. Якщо самостійне звернення чимось утруднено, бажаючі можуть звернутися до мене або Ярослава Ващука.

Після цього на один рік, ваша інформація практично захищена і з'являється можливість надати, розроблений раніше інформаційний бюлетень для ознайомлення потенційним інвесторам і компаніям, які виготовляють аналогічні продукти або використовують аналогічні технології.

Бажано на першому ознайомчому етапі обмежитися розсилкою інформації тільки для компаній і приватних інвесторів США і прослідкувати їх реакцію на представленну інформацію.

Дуже важливо при цьому при найменшій можливості укласти з тими, кому надається інформація так званий договір про конфіденційність (NDA - Non Disclosure Agreement). Приблизний текст такого договору російською та англійською мовами є на сайті Ярослава Ващука.

Другий варіант більш складний, але дає набагато більшу свободу дій і вибору. Правда цей варіант більш витратний і не завжди винахіднику самостійно вдається вирішити всі питання фінансування. Ось у чому полягає сутність цього варіанту.

Існують різні міждержавні угоди, які регулюють відносини між винахідниками та державними структурами в сфері захисту інтелектуальної власності та в сфері реалізації продуктів, створених на базі цієї інтелектуальної власності.

Як приклад можна привести відомі угоди між державою Ізраїль і США. Відповідно до цієї угоди, патентна заявка подана в Ізраїлі, має статус еквівалентної Provisional Patent Application в США з тим же пріоритетом.

Таким чином повноформатна патентна заявка, подана в Ізраїлі, проходить патентну експертизу в той час як та ж сама заявка чекає один рік в США для оформлення чи національної патентної аплікації або міжнародної патентної аплікації (по РСТ).

Це створює можливість мати результати патентної експертизи до подання аплікації в США і дає можливість відкоригувати аплікації відповідно до результатів патентної експертизи.

Але найголовніше - це можливість на початковому етапі просування ідеї, при наявності результатів патентної експертизи отримати від уповноваженого патентного відомства або патентного юридичного офісу дуже важливий для комерціалізації документ - Freedom to Operation Opinion. Документ визначає свободу для використання інновації в будь-яких варіантах і сферах і що доводить відсутність в інформаційних джерелах відомостей і посилань на авторство по даному технічному рішенню, відмінне від авторства у заявлених матеріалах.

В Україні працюють багато патентних фахівців високої кваліфікації, але для інвесторів за кордоном дуже важлива думка тих експертів з якими вони звикли працювати.

Для вирішення цієї проблеми мені представляється реальним почати підготовку цього документа з фахівцем в Україні, який має великі професійні зв'язки за кордоном. Будучи на місці винахідника, що робить цей вибір, я б добре і не з чуток знаючи реальні життєві факти і обставини, вибрав для складання такого документа саме Ярослава Ващука.

Що б обґрунтувати такий вибір, я б проаналізував наступне:

• Чи має він досвід реальної практичної конструкторської роботи з проектування будь-яких пристроїв або машин або приладів і т.д.;
• Розроблені ним пристрої, машини або прилади взагалі були працездатними або вони залишилися тільки в кресленнях;
• На зазначені розробки були отримані свідоцтва на винаходи чи ні;
• Отримані або підтверджені винаходи були спрямовані на принципові основи технології або на локальне удосконалення;
• Чи має він достатній досвід в оформленні матеріалів на передбачувані винаходи, який відсоток відмов на оформлені ним і подані аплікації;
• Брав участь він у еволюції технічного та технологічного потенціалу винаходів інших авторів;
• Чи були в його повсякденній робочій практиці випадки, коли у поданих йому матеріалах передбачуваних винаходів він знайшов суттєві факти прогнозуючі ефективність цього технічного рішення, яку не помітив або не припускав автор;
• Наскільки тісно в професійному плані він пов'язаний з фахівцями або компаніями з комерціалізації в промислово розвинених країнах;
• І нарешті, чи має він спеціальну освіту з патентознавства.

Результатом мого аналізу була б однозначна відповідь - так, що повністю обґрунтовує рекомендований вибір ...

Представлена схема аналізу в принципі або з необхідними змінами, може використовуватися для відбору фахівця, який може виконати всю підготовчу роботу і потім тільки на заключному етапі передати її.

Маючи такий документ можна переконати інвесторів приступити до розгляду та аналізу комерційних переваг заявлених технічних рішень до того, як буде придатний формальний документ, що визначає права власності на інноваційний об'єкт.

Юридичний патентний фахівець для складання такого документа обов'язково користується послугами незалежних патентних експертів, в основному європейських, які готують такий висновок за результатами замовленого і регламентованого замовником поглибленого пошуку.

Якщо інновація має виявлений серйозний всебічний потенціал, то, як правило, інвестор проводить за допомогою своїх експертів повторну експертизу і вона виконується вже по регламентам і вимогам сформульованим фахівцями інвестора.

Цей документ також надається для ознайомлення авторам інновації і навіть якщо у першого інвестора не виникає рішення про придбання або про інший варіант співпраці, цей же документ допомагає зацікавити іншого інвестора або стратегічного партнера.

На цьому етапі всі попередні підготовчі роботи з винаходом закінчені і може початися процес комерціалізації, який багато в чому визначається особливостями самого винаходу і задумом авторів винаходу за його варіантами застосування.

На завершення хотілося б порадити авторам ідей не звертати уваги на поточні складнощі першого етапу комерціалізації, це рядовий процес, який має місце й у досвідчених винахідників.

Якщо технічне рішення заслуговує на те - його обов'язково помітять, звичайно якщо воно правильно представлено.

Ще дуже важливо не замикатися в собі і шукати контакти з фахівцями такого ж профілю і такими ж технічними пріоритетами і не обов'язково в тій країні де Ви проживаєте сьогодні.

Не шкодуйте часу на правильний опис Вашого винаходу, на всебічний аналіз його корисних якостей і переваг, не забуваючи про аналіз можливих труднощів у його технологічної адаптації в сучасних умовах і можливих проблем з його комерційною реалізацією.

Практика комерціалізації, що склалася, наприклад у США, показує, що кожна з десяти технічних ідей, що спонтанно виникли у винахідників, лише одна може бути трансформування в працюючу технологію, а з десяти працюючих технологій, тільки одна стає успішним в комерційному плані продуктом.

Як впоратися з цією статистикою?

Одним з факторів, які можуть змінити пропорції цієї статистики, є фактори правильного підбору комплексу технологічних рішень по виготовленню майбутнього продукту.

У цьому може допомогти практична система підготовки виробництва нових виробів, розроблена і близько 20 років успішно реалізовується нашим земляком, також колишнім фахівцем ОКБ РМ «Титан», інженером-механіком і активним винахідником - Маратом Лівшицем.

Він, працюючи у провідних машинобудівних компаніях світу та США, таких як наприклад, APPLIED MATERIALS, зумів знайти систему підготовки виробництва, підбору версій і принципів міжнародного поділу праці при мінімальних витратах і максимальному ефекті, що допомагає ті технічні рішення, в яких вартість і якість деталей та компонентів є критичними, довести до комерційного успіху, при використанні тільки реально існуючих технологій та обладнання.

Надалі я планую продовжити розповіді про процес перетворення ідеї в продукт і в цьому, в тому числі й у виборі тем для висвітлення, які найбільше цікавлять потенційних винахідників, мені допоможуть критичні відгуки на цю публікацію.