(продовження, див. початок інтерв'ю)

До нашої розмови «підключаємо» в прямому смислі через Інтернет-систему «Skype» нашого земляка-винахідника, що успішно працює в США - Лівшиця Д. Й., який народився і проживав до 1990р. в Хмельницькому, працював на радіозаводі, в ОКБ «Титан» (з-д «Темп») конструктором, нач. КБ, нач. конструкторського відділу, В 1990р. виїхав в Ізраїль, а потім по запрошенню американської фірми – в США.

В.Г. – Давид Йосипович, добрий ранок. Ви винахідник СРСР автор більше 100 винаходів, де і ким працюєте, які Ваші творчі успіхи, так би мовити показники, там за кордоном?

Д.Й. - Здраствуйте, а у нас у Сан-Франциско пізній вечір. За освітою я інженер-механік і ще в СРСР, вирішуючи різні проблеми, що мають багатопрофільний характер, навчився вирішувати їх в інтегративному варіанті і це допомогло мені поступово стати інтердисциплінарним фахівцем.

Фахівці такого рівня найбільш затребувані на західному ринку праці. Цей факт допоміг мені не змінюючи своєї професійної спрямованості, відразу включитися в роботу, ще до того, як мені вдалося вивчити на достатньому для спілкування рівні, мову, або правильніше сказати - мови.

За 20 років роботи в різних компаніях, у різних країнах, у різних творчих колективах, мені вдалося придбати необхідний досвід, що дозволяє сьогодні бути провідним фахівцем - консультантом в декількох компаніях, які реалізують мої винаходи і технологічні розробки на їх основі.

Як і в кожного винахідника у мене є винаходи, які як мені здається, є найбільш важливими, з тих, які мені вдалося створити.

В якості одного прикладу наведу винаходи, пов'язані з оптичними накопичувачами інформації з обсягом накопиченої інформації в 1 терабіт. Мені вдалося винайти систему форматування таких оптичних багатошарових дисків, яка перевершує по продуктивності відомі системи більш ніж в 100 разів. Зараз роботи продовжуються спільно з фахівцями з Японії і я сподіваюся на те, що ця система виявиться найефективнішою, але вже зараз, інноваційна компанія в якій мені вдалося це винайти, завдяки цьому винаходу, зуміла мобілізувати кілька мільйонів доларів на ці дослідження.

В.Г. – Які умови для творчої діяльності в США для винахідників-одиночок і для працівників великих фірм і хто більше створює винаходів – одинаки чи колективи (фірми)?

Д.Й. - Як показала практика, найбільш ефективними в інноваційному процесі, особливо на його перших етапах, є винахідники, що працюють індивідуально, або як сформульовано в питанні - винахідники-одинаки. Від того, наскільки цікаві і ефективні винаходи створює винахідник-одинак, залежить і те, як довго він буде залишатися винахідником-одинаком. Як і в усіх сферах, а в інноваційній сфері особливо, наприклад, у США, існує жорстока конкуренція між винахідниками і після того, як конкурентна боротьба виявить найбільш ефективне рішення, його автор або винахідник, перестає бути винахідником-одинаком і його ведуть і йому, за необхідності, допомагають компанії, зацікавлені в успішній реалізації його винаходів.

Форми такої співпраці дуже різноманітні, але як правило вона спрямована на максимально швидке і, за максимальною можливістю, успішне просування проекту до поставленої комерційної мети.

У цілому великі компанії більше сконцентровані на формулюванні основних перспективних напрямків розвитку та виявленні проблем на цьому шляху, а невеликі компанії старт-апи або винахідники, що працюють самостійно, намагаються ці проблеми вирішувати, і, як правило, власник найбільш конкурентоспроможного вирішення проблеми, вливається в тій або іншої організаційної версії у велику комерційну структуру.
Що стосується умов для творчої діяльності, то вони, як прийнято говорити в США, визначаються самими винахідниками, той, хто бере на себе повноваження, той і отримує їх, а хто чекає в пасивному режимі, як правило програє у конкурентній боротьбі.

Я.В. - Яка Ваша оцінка патентної системи США в порівнянні з українською, одна з яких заснована більше 200 років тому, інша - менше 20?

Д.Й. - Патентна система США не була створена в тому вигляді, в якому вона представлена сьогодні. Вона пройшла досить складний еволюційний шлях адаптації до весь час мінливих умов і рівня технічного розвитку.

Те, що патентна система Україні створена тільки 20 років тому, скоріше перевага, а не недолік, тому що при створенні цієї системи були враховані (або повинні були бути враховані) всі помилки, які мали місце раніше.

Заснована патентна система України на базі патентної системи СРСР і за участю висококваліфікованих фахівців, які працювали і, впевнений зараз працюють в Україні, так що різниця у віці патентної системи, на мою думку, не грає будь-якого істотного значення.
Як мені видається, різниця в ефективності патентних систем України і США обумовлюється не лише тим, що винахідники в США більш ефективні, а тим, що інвестори в США більш активні і, завдяки їх активності, забезпечення близько-винахідницької інфраструктури та створює передумови для успіху та ефективності .

В.Г. – Яку допомогу в США надає винахідникам держава, бізнес?

Д.Й. - Напряму держава в США не допомагає винахідникам, держава створює умови для прискореного і ефективного розвитку інноваційного процесу і формує ефективний робочий процес всіляких підрозділів патентного відомства США.

Бізнес має свої інтереси, але допомагає тільки тим винахідникам, які вирішують питання, поставлені конкретно кожною компанією або об'єднанням компаній.

Крім патентного відомства інші міністерства і відомства мають безпосереднє відношення до інноваційного процесу, але в основному це публікація інформації про проблеми та конкурси, шляхи та методи їх вирішення та відпрацювання стандартів з основних питань технології, які належать до компетенції кожного з міністерств.

Необхідно відзначити особливу роль, яку відіграє малий і середній бізнес в організації інноваційного процесу та створення умов для прискореного впровадження інновацій.
Це формування інфраструктури забезпечення матеріалами та компонентами в кожному конкретному регіоні. Тобто винахіднику для одержання необхідних йому компонентів і матеріалів не потрібно практично жодних зусиль і терміни поставки найоптимальніші. Цей фактор, насправді, грає ключову роль в успішній реалізації інновацій і він в поєднанні з допомогою держави, юридичною базою і інвестиціями, основним ініціатором яких є приватний бізнес, і створюють ті умови в яких інноваційний процес працює в самовідтворюваному режимі.

Є багато прикладів, коли інноваційний процес розвивається не по описаній вище схемі, а якимись унікальними незвичайними варіантами. Як приклад, можна навести інвестиції відомого актора Кевіна Костнера в обсязі 27 мільйонів доларів в технологію відділення нафти від морської води. Необхідність у цій технології виникла у зв'язку з аварією на нафтовидобувній платформі в мексиканській затоці.

Такі поодинокі приклади показують, що при бажанні, дуже багато хто може самим позитивним і суттєвим чином допомогти розвитку інноваційного процесу, і знову ж таки, як правило, від допомоги інноваційного процесу виграє в кінцевому рахунку вся держава і суспільство в цілому.

В.Г. – Чи знайомі Ви з винахідниками, які завдяки своїм винаходам мають власний бізнес?

Д.Й. - Та знайомий і з дуже багатьма в абсолютно різних технологічних і маркетингових нішах. Після розвитку проекту на рівні ідеї, вони передають його в яку-небудь індустріальну структуру або організовують свій власний бізнес. Звичайно ж, таких винахідників більшість.

Розповім на своєму, досить типовому для країн заходу, прикладі. Свій перший власний бізнес, заснований на моїх винаходи, спрямованих на регенерацію води, мені вдалося створити через два роки після переїзду на захід. Це була компанія в технологічному інкубаторі, в яку я вклав свої винаходи, а держава і приватний інвестор вклали необхідну кількість коштів для реалізації проекту. Через два роки ця компанія вже експортувала свої системи для регенерації води в Італію, Англію, Бразилію та інші країни і в даний час продовжує свою роботу.

Всі старт-ап компанії в умовах США утворюються на базі ідей або винаходів і винахідник має в такій компанії, при її організації, як правило найбільшу кількість акцій. З часом це може в силу різного роду причин змінитися, але тенденція існує і продовжує удосконалюватися і розвиватися.

Я.В. - Які стимули для підприємців в США в освоєнні нової продукції?

Д.Й. - Самий головний і найбільш дієвий стимул - це стимул збереження і розвитку свого підприємства. Цей стимул змушує підприємців постійно шукати нові технології та вдосконалити свій продукт. Конкуренти, і, не тільки в США, не дрімають і найменше зволікання в модернізації і модифікації свого підприємства і продукту, буде використано ними для прориву на ринок. Так, що в основному підприємців немає необхідності стимулювати і освоєння нової продукції, вони це роблять для збереження своїх позицій на ринку і для забезпечення перемоги в конкурентній боротьбі.

Я.В. - Які існують в США види інноваційних структур, що сприяють реалізації винаходів?

Д.Й. - У США непогано поставлена інформаційна складова інноваційного процесу - багато міністерств, наприклад Міністерство енергетики США, формують перелік технологічних і наукових напрямів, за якими періодично, як правило, раз на 6 місяців, орієнтовно по 75 -100 тематичних напрямків, оголошується конкурс на отримання урядових грантів. Це гранти першого рівня (100 000 доларів), які переможець у конкурсі отримує для перевірки працездатності своєї ідеї. Якщо ідея показала працездатність, винахідник може звернутися з аплікацією на грант другого рівня, сума якого набагато більше і залежить від специфіки проекту. Постійно працюють інноваційні агентства та інших міністерств, кожне з яких має свої тематичні переліки та конкурси. Паралельно працюють численні приватні інноваційні інвестиційні фонди та інвестиційні фонди великих компаній.

У той же час незалежні винахідники, які працюють у співдружності з незалежними експертами з комерціалізації, істотно доповнюють вищезгадані структури і завдяки відсутності необхідності оформлення численних документів для аплікацій на грант, не втрачаючи часу, набагато швидше просувають свій проект і можуть прийти до другого рівня гранту набагато швидше, ніж ті, які домагаються отримання гранту першого рівня.
Звичайно все це дуже індивідуально, і ця відповідь не охоплює всіх ймовірних випадків, але я сподіваюся, що в першому наближенні дає уявлення про ту допомогу, яку в принципі може отримати кожен винахідник в США.

В.Г. – Чи передбачена в системі віщої освіти підготовка винахідників, інноваційних менеджерів?

Д.Й. - Це дуже цікаве питання. Така підготовка ведеться і, на мій погляд, дуже виразно. Звичайно є де-яка різниця в такого роду підготовці в різних університетах, але в цілому, це знаходиться на дуже високому рівні.

Заняття для майбутніх винахідників ведуть не тільки технічні фахівці, а й представники інвестиційних та венчурних фондів і на цих заняттях, як правило представники інвесторів та й самі інвестори придивляються до майбутніх винахідникам і починають їх відбір для вирішення своїх інноваційних ідей та задумів. Крім того в університетах є спеціальні курси на яких проводиться перепідготовка фахівців для отримання більш глибоких знань і навичок у новостворених технологіях, на яких (курсах) також зав'язуються необхідні знайомства і формуються майбутні виробничі зв'язки і коопераційні ідеї.

Інноваційні менеджери також готуються в університетах, їх більше називають фахівцями з комерціалізації винаходів. Їх курс включає значну кількість маркетингових та економічних дисциплін, але найголовніше їх готують до інтенсивного та ефективній співпраці з венчурними та інвестиційними фондами, знайомлять з принципами селекції найбільш ефективних ідей, побудові різних економічних моделей комерціалізації, ефективним плануванням процесу розвитку проекту і т.д.

В.Г. – Ви добре знаєте спеціалізацію та технологічний потенціал підприємств Хмельниччини, чи можете Ви, запропонувати винаходи, в т.ч. Ваші власні, для впровадження на цих підприємствах?

Д.Й. - Я вважаю мій досвід 20-ти річної давності, з розвитку інноваційного процесу в масштабі ОКБ РМ «ТИТАН» і в якійсь мірі і міста Хмельницького виключно позитивним і повчальним для себе.

З досвіду керівництва відділом в ОКБ, коли за домовленістю з керівництвом ОКБ, ми дали можливість кожному конструктору з 60 співробітників відділу один місяць проектувати те, що на його думку може бути продуктом масового споживання, ми в кінці цього експериментального місяці побачили закінчені оригінальні розробки майже сто оригінальних продуктів масового попиту.

Я згадав це для ілюстрації того величезного творчого потенціалу, яким володіє і місто Хмельницький та Хмельницька область. Я впевнений, людям є що запропонувати інвесторам, треба лише допомогти інвесторам зрозуміти який величезний виграш вони отримають, прийшовши до співпраці з винахідниками області.

Коли задається питання про те, які винаходи можна запропонувати для впровадження, мимоволі згадуєш ті екологічні проблеми і брак енергоносіїв, які після аварії на Чорнобильській АЕС виникли на Хмельниччині.

Тому я б запропонував для впровадження на Хмельницькій АЕС свою систему для біологічного очищення від радіоактивних ізотопів і подальшої регенерації води для впровадження в котельних і бойлерних, вихровий пальник для спалювання природного газу, який економить природний газ і вимагає для горіння на 50% менше свіжого повітря та ін.

В.Г. – Щоб Ви поради і побажали нашим Хмельницьким винахідникам?

Д.Й. - Більше винаходити, не боятися братися за найскладніші технічні завдання, не боятися нетрадиційних технічних рішень, намагатися більше спілкуватися з винахідниками інших країн. Навчитися надавати інформацію про свої винаходи та інноваційних ідеях в такому вигляді і форматі, який буде найбільш переконливим для інвесторів.

Я хотів би на завершення побажати своїм землякам - винахідникам успіху, творчого натхнення і завзяття, наполегливості й послідовності в реалізації своїх інноваційних ідей.

На фото: 2010 рік. Лівшиць Д.Й.
на всесвітній Міжнародній виставці
INTERSOLAR-2010 у Сан-Франциско.