20—21 лютого в Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут” відбулася науково-практична конференція “Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України”. На конференції з доповіддю “Проблеми законодавчого забезпечення інноваційно-інвестеційної моделі розвитку України” виступив Державний секретар МОН В. С. Журавський. Привожу стенограму його виступу.

Шановний Леоніде Даниловичу!

Шановні колеги!

Аналіз проблем, пов’язаних як з визначенням стратегічних напрямів розвитку держави, так й з інтегруванням України в Європу і світове співтовариство змушує нас форсувати перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку нашої країни. Адже виробництво конкурентоздатної продукції в сучасних умовах можливо лише на інноваційній основі, а матеріальну базу сучасної економіки створює інвестиційний потік.

Ядро законодавчого корпусу інноваційно-інвестиційної моделі розвитку складають насамперед Закон України «Про інвестиційну діяльність», закони з питань оподаткування, закони про створення спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку тощо. Тому має сенс особливу увагу звернути на те, як працюють ці закони, наскільки вони сприяють поліпшенню інвестиційного клімату в Україні.

Неупереджений аналіз свідчить про системний, інтегральний характер процесів, що відбуваються в інвестиційній сфері. Іншими словами, законодавчий компонент є лише одним з чинників, хоча й дуже важливим.

Власне сфера інновацій регулюється законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу» , «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» і нарешті прийнятого минулого року закону «Про інноваційну діяльність». Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Згідно із цим Законом державну підтримку одержують суб’єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. Звичайно, оскільки в повному обсязі закон набрав чинності з 1 січня поточного року, ще рано говорити про його позитивний вплив на реальний процес інноваційного розвитку. Проте, аналіз норм цього закону дає підстави для принаймні поміркованого оптимізму. Йдеться насамперед про розділ «Особливості в оподаткуванні та митному регулюванні інноваційної діяльності» та розділ «Фінансова підтримка інноваційної діяльності». Законодавець створив певні правові передумови для надання потужного імпульсу, здатного суттєвим чином змінити ситуацію на краще. Втім, не все передбачив і він. Наприклад, щодо підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури, державних інноваційних фінансово-кредитних установ.

Безумовно, слід згадати про закон «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», який визначає правові, економічні та організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.

Для України як держави з перехідною економікою тільки інноваційна стратегія має визначати шлях соціально-економічних перетворень. Інноваційні механізми економічного розвитку мають використовувати наявний науково-технічний потенціал і базуватися на відповідній інфраструктурі. Проте існуюче законодавство щодо технопарків є явно недосконалим. Відсутні чіткі механізми і регламентовані терміни розгляду інноваційних проектів, має місце правова незахищеність проектів, що ускладнює діяльність технопарків і призводить до утисків з боку контролюючих органів, а це відвертає інвесторів від фінансування інноваційних проектів. Більше того, розглядаються пропозиції щодо недоцільності надання передбачених законодавством пільг для технопарків.

Активізація інноваційної діяльності потребує нових форм та методів упровадження досягнень науки і техніки, насамперед за рахунок розширення інноваційного ринку. Нині його в Україні практично немає, а становлення йде надто повільно. Ми ясно бачимо недоліки розвитку інноваційного ринку - неринковий характер формування цін, безсистемність у визначенні безпосередніх замовників та споживачів виконаних розробок; не здійснюються аукціонні торги інноваційних розробок, немає інноваційних бірж та ефективної реклами; відчувається дефіцит маркетингових досліджень, низька питома вага витрат на інноваційну діяльність у капіталовкладеннях тощо.

Нарешті, розвиток інноваційного ринку стримується недостатніми темпами створення недержавних науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій.

Для ефективного розвитку інноваційного ринку потрібна реалізація широкого спектру заходів: забезпечення фінансування ресурсами пріоритетних напрямів наукових розробок, розширення джерел фінансування на основі спеціальних цільових, венчурних фондів, створення механізмів державного стимулювання ефективного використання приватних та іноземних інвестицій у наукоємні галузі, у пріоритетні науково-технічні розробки, зменшення імпортозалежності економіки, а також розширення форм інфраструктури інноваційного ринку (технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, наукові центри, торговельні інноваційні біржі, використання можливостей малого та середнього бізнесу).

Державне регулювання інноваційного ринку (в рамках максимальної гармонізації законодавства України до міжнародних стандартів, прийнятих в розвинутих країнах світу) передбачає: пільгове оподаткування і кредитування інноваційної діяльності, що і зобов’язаний зробити законодавець.

Реалізація інноваційно-інвестиційної моделі розвитку України неможлива без зміцнення банківської системи. Інвестування завжди пов’язано з ризиками, інноваційна діяльність найбільш ризикована. Це одна з основних причин того, що банки неохоче кредитують інноваційні проекти.

На цій конференції прозвучало багато цікавих ідей. Було б добре, якби їх депутати Верховної Ради України втілили в конкретні законодавчі акти, які б сприяли інноваційно-інвестиційному розвитку нашої країни.

Дякую за увагу!