Двобій за ексклюзивне право на легендарну «смирновку» триває понад двадцять років. Російські нащадки купця Петра Смирнова в судах різних інстанцій намагаються довести, що американська Smirnoff немає нічого спільного з дореволюційною «Смирновъ» і з російськими винокурними традиціями в цілому. Цього року «смирновська битва» перекинулася в Україну.

Московські заводи Смирнова припинили своє існування разом з Російською імперією. Майно було націоналізоване 1918 р. Обладнання згодом перекочує на завод «Кристалл» — флагман радянської горілчаної промисловості. Смирнових усунули від управління підприємством, але не розстріляли: вчорашні купці розчинилися у пролетарській масі. Лише один зі Смирнових, Володимир, емігрує спершу до Туреччини, а згодом до Парижа.

Хоч би де опинився Володимир — в Істамбулі, Львові чи Парижі, всюди намагається відкрити свою винокурню під іменитою маркою «Смирновъ». І це при тому, що ще до революції передав усі свої права на смирновські заводи братові Петру. Та про це майже ніхто не здогадувався на Заході. Утім, Володимир не мав хисту до бізнесу, радше мав схильність до авантюр. 1933 р. Володимир Смирнов продає свої сумнівні права на «смирновку», яка йменувалася на французький манер Smirnoff, американському бізнесмену Рудольфу Каннету. Так «смирновка» здобула амерканську прописку. 1939 р. права на Smirnoff викупила корпорація Heublein Inc. «Біле віскі», як називали американці Smirnoff, швидко здобуло популярність як інгредієнт багатьох коктейлів.

У СРСР не завважували, або робили вигляд, що не завважують, заокеанський «клон» аж до 1982 року: тоді радянський уряд звернувся до Міжнародного арбітражу, аби з’ясувати «спорідненість» Smirnoff з російською водкою. Судді заборонили Heublein Inc. будь-які посилання на Росію та Петра Смирнова. А погане знання американцями історії «смирновки» можна побачити навіть на етикетці Smirnoff, позаяк дату заснування компанії там позначено 1818 р. — роком, коли Петра Смирнова ще не було на світі. За саме ім’я Smirnoff Москва змагатися не захотіла: все одно у Союзі «смирновки» не виробляли.

Справжні пристрасті почалися 1991 року, коли Heublein Inc. прийшла до Росії й нащадки роду Смирнових почали виробляти «смирновку» за родинними традиціями. Роспатент дає «добро» обом, бо, як пояснюють чиновинки, є різниця між назвою з подвійним «f» та з «ъ» наприкінці, тому обидвi мають право на існування. Суди між Heublein Inc. і Смирновими тривають донині. 1995 року суд у Краснодарі визнав діяльність Heublein Inc. на теренах Росії незаконною. Та потім були апеляції і безкінечні перенесенння судових засідань.

Цього року «смирновська битва» перекинулася в Україну. Навесні було створено торговий дім «Смирнов-Україна». І відразу ж з’явилися судові позови від Heublein Inc., яка вже багато років поспіль веде свій бізнес в Україні. Сергій Волощук, директор торгового дому «Смирнов Україна»: «За великим рахунком не можна сказати, що в Україні ми конкуруємо зі Smirnoff. Продукція Heublein Inc. презентована в магазинах Vip-класу і півлітрова пляшка Smirnoff коштує близько 30 грн. Ми ж представляємо свою продукцію в супермаркетах і наша півлітрова пляшка коштує 12,5 грн. А ось у господарському суді Києва нам доводиться зустрічатися з виробниками Smirnoff. Американці наполягають на тому, що ми не маємо права на знак «П. А. Смирнов и его потомки в Москве», мовляв, цей знак хоча й був зареєстрований на два роки раніше за американський, проте не мав господарського використання. Зараз чекаємо чергового, восьмого, судового засідання».

Звідки чотири герби на етикетці?
На кожній пляшці «Смирновъ» зображено славетний завод Петра Смирнова в Москві та чотири герби Російської імперії. Кожен з гербів символізує знакову подію в історії «Смирновъ». Перший орел — 1877 рік, вища нагорода Міністерства фінансів Російської імперії; другий — 1882 рік, нагорода Всеросійської художньо-промислової виставки; третій — 1886 рік, Петро Смирнов отримав звання постачальника імператорського двору; четвертий — 1896 рік, перемога на Нижегородському ярмарку.

«Смирновъ» по-українськи...
Торговий дім «Смирнов-Україна» відкрито наприкінці квітня 2003 р. Виробництво «смирновки» налагоджено на заводі в Іванкові Київської області. Виробнича потужність заводу — 1 млн пляшок на місяць. Кількість працівників — 120 осіб. Невдовзі планується запуск другої лінії, що дасть змогу подвоїти обсяги виробництва на підприємстві. Українська «смирновка» виготовляється тільки на місцевій сировині (іванківська вода плюс спирт з Червоної Слободи Макарівського району Київської області), менеджмент ТД «Смирнов-Україна» — тільки український. Формування дилерської мережі — найактуальніше завдання торгового дому. Нині «Смирновъ» іванківського виробнитцва вже представлений у торгових мережах міст-мільйонників.