До дослідження даної теми мене наштовхнули виступи
провідних винахідників нашої області на круглому столі,
присвяченому Дню винахідника і раціоналізатора 2008 році.

Винахідники та проблеми їх творчого пошуку

Все, що зроблено руками людини, колись було придумано винахідником і завдяки роботі реалізаторів винахідницьких новацій — інженерів, технологів, робітників та вливанню необхідних грошових ресурсів стало товаром.

Винахідники у світі, завдячуючи патентній системі, вже майже чотири сторіччя одержують можливість вигідно продавати свої права на використання винаходів, отримуючи нові стимули до подальшої творчої діяльності.

В Україні на сьогодні запатентовано 144 тис. технічних рішень (в т.ч. В-90, КМ-36, ПЗ-18) і за поточний рік кожний місяць видається близько 600 патентів на винаходи, 1500 — на корисні моделі і 400 — на промислові зразки. Але лише 6-ть із тисячі винаходів використовуються у виробництві. А за даними Державного комітету статистики України за 2007 рік підприємства й організації уклали ледь більше 500 ліцензійних договорів, це на зареєстрованих в країні близько 9-ти тисяч великих і середніх, а також понад 35-ти тисяч малих підприємств (Паладій М.).

У сучасному світі Україна, на жаль, відноситься до технологічних аутсайдерів. Відсутність єдиної державної стратегії побудови конкурентоспроможної економіки, заснованої на інноваціях, спричиняє відсутність зацікавленості вітчизняних промисловців до впровадження світових новацій. Нині частка нашої країни у світовому обсязі торгівлі наукомісткою продукцією становить якихось 0,1 відсотка.

Вітчизняна продукція оновляється в середньому лише раз на п’ять років, а на цілком нову, вперше освоєну в Україні, припадає лише 4,1% серед усіх інновацій. А це свідчить, що технічний рівень нашої продукції здебільшого не відповідає вимогам сучасного ринку. Певною мірою це відіграло роль і в тому, що Україна посідає лише 95-те місце за індексом залучення прямих іноземних інвестицій. Сьогодні в Україні біля 40 тис. винахідників і раціоналізаторів, у 80-х роках — мільйон (Андрущук Г.).

Спад творчої активності українських генераторів ідей — сумний факт по відношенню до конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Зрозуміло, що без справжнього новаторства технології не вдосконалюються, отже, товари є неконкурентоспроможними.

Дані Хмельницькоблстату за 2001, 2004, 2007 роки теж не обнадійливі:
— подано заявок: на винаходи — 60, 8, 4; на КМ — 6, 12, 74; на ПЗ — 3, 4, 2;
— отримано патентів: на винаходи — 59, 7, 5; на КМ — 1, 6, 58; на ПЗ — 2; 2, 4;
— використано винаходів — 5, 3, 3.

Але зате в нас є головне — люди, здатні робити відкриття й створювати новації. Наш творчий потенціал та інтелектуальний капітал, наша надія, в т.ч. і винахідники Хмельниччини:
— науковці Хмельницького національного і Кам’янець-Подільського аграрного університетів в 2007 році запатентували 44 технічних рішення;
— Власов Василь Володимирович — лікар-хірург (біля 20 патентів України та Росії — прилади, пристосування, методика хірургічних операцій);
— Кшановський Віктор Йосипович — директор Кам.Под. ТОВ "ІМС" (більше 30 авт.св. і патентів, в т.ч. іноземних — електронагрівач "Електропік");
— Божок Аркадій Михайлович — доцент Кам.Под. сг академії (більше 250 патентів техніка, механізація с/г).

На нашу думку, причини та винуватці зниження творчої активності в країні — це держава, бізнес, і сам… винахідник:
1. В Україні зарплата складає 8% собівартості продукції (інше — сировина, податки, бюджетні ресурси), в провідних країнах — 30-50%.
2. Відсутність інноваційних структур в Україні.
3. Захист прав патентовласників в державі не належному рівні: за 2007 — 600 справ в судах, Великобританія щороку розглядається більше 2 тис.
4. Мотивація із сторони великих підприємців: пільги, преференції та корумпованість по відношенню до установлення податків та мита, оборудки із землю та нерухомістю на сьогодні дають значно більший і швидкий прибуток без особливого ризику ніж технічні новації.
5. За кордоном існує методика (школа) "Як побудувати міст розуміння між винахідниками та бізнесменами". Ми знаємо, що в ринкових умовах продати товар не легше як його виготовити.
6. Старше покоління творчих людей, як з’ясувалося, не готове до ринкових умов, а нове — свої творчі потуги спрямовує на отримання негайного прибутку.

Але ми знаємо, що людина, що рубає дрова, гріється двічі — рятуватися винахідникам необхідно в першу чергу самим, створюючи громадські та комерційні структури по сприянню активізації інноваційного процесу.

(продовження)