З 25 червня в господарському і цивільному процесуальному праві діє новий інститут — запобіжного заходу, що дає майже необмежені можливості для несумлінної конкуренції. Що потрібно знати, щоб не потрапити в заручники зони права

Від автора

Інтерес законодавця до сфери інтелектуальної власності як і раніше не слабшає. Що саме по собі і непогано, оскільки мова йде про відносини, що мають потребу в детальному і всебічному регламентуванні. Проблема складається в іншому: настільки плідна нормотворчість, споконвічно спрямована на боротьбу з контрафактною CD-продукцією, тепер починає «чіпляти» і зовсім інші галузі економіки. При цьому не завжди на користь останнім.

У даному випадку маю на увазі Закон «Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України щодо правової охорони інтелектуальної власності», що був прийнятий Верховною Радою 22 травня цього року і набрав сили 25 червня.

Даний Закон припускає цілий ряд істотних змін у спеціальні законодавчі акти, що регулюють відносини, зв’язані з інтелектуальною власністю (насамперед мова йде про авторські права, права на знаки для товарів і послуг, правах на промислові зразки й ін.

Разом з тим значна частина Закону присвячена змінам у Цивільний процесуальний і Господарський процесуальний кодекси (ЦПК і ГПК), що дозволяє затверджувати: в Україні з’явився новий (якщо не брати до уваги карний процес) процесуальний інститут — «запобіжного заходу».

До історії питання

Аналізуючи історію появи Закону «Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України щодо правової охорони інтелектуальної власності» від 22.05.03 р., неважко зрозуміти, чому він був прийнятий і саме в такій інтерпретації.

Ще майже 2 роки тому новою редакцією Закону «Про авторське право і суміжні права» (прийнятої з ініціативи і наполяганню відомого суб’єкта авторських прав) був уведений фактично новий для українського права порядок забезпечення позову. А стаття 53 даного Закону хіба що не дозволяє заглядати до відповідача під подушку для того, щоб перевірити, а чи не порушує він авторські і суміжні права позивача.

Однак, незважаючи на всю радикальність засобів забезпечення, законодавці порахували, що їх недостатньо для «належного забезпечення охорони авторських і суміжних прав». Тому ініціювалися зміни в процесуальні кодекси, що дозволяли припиняти зазіхання на інтелектуальні цінності ще до подачі позову в суд.

Однак обговорення відповідного законопроекту показало, що подібний підхід до законотворчості неприпустимий. Практикуючі юристи резонно заперечили: чому порушення авторських прав можна буде припиняти до подачі позову в суд, а зазіхання на інші цінності (якось: житлові права, права споживачів, права на працю, на підприємницьку діяльність і т.п.) — тільки після подачі позовної заяви?

Зауваження, зважаючи на все, спочатку взяли до уваги. Але вже 25 травня під девізом «внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо правової охорони інтелектуальної власності» законодавці більш ніж істотно змінили головні процесуальні кодекси, норми яких, як відомо, застосовуються не тільки для охорони інтелектуальної власності.

У чому суть

Особа, що має підстави припускати, що його права порушені чи ж існує реальна погроза їхнього порушення, має право, не подаючи позов, звернутися в суд із заявою про застосування запобіжних заходів до того, хто, на його думку, є потенційним порушником. Що стосується самих запобіжних заходів, то вони, як спеціальний інститут, для українського законодавства є нововведенням. При здійсненні виробництва в судах загальної юрисдикції (глава 4-А ЦПК) такими вважаються:

1) огляд приміщень, у яких відбуваються дії, зв’язані з порушенням прав;

2) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якого застосовуються запобіжні заходи. При цьому не має значення, чи знаходиться майно у відповідача або в третіх осіб.

У господарському процесі до перерахованих запобіжних заходів додається тепер ще одна — витребування доказів. Мова йде про випадки, коли порушення прав відбувається, наприклад, при виробництві якої-небудь продукції. Потрібно негайно зафіксувати факт цього виробництва, тому що продукція може бути реалізована. Доказами можуть служити і документи, що, якщо їхній терміново не зажадати від порушника чи третіх осіб, можуть бути знищені (сьогодні щось схоже в судочинстві називається «забезпеченням доказів»).

Як будуть припиняти

Запобіжного заходу й у цивільному, і в господарському процесах застосовуються приблизно однаково: «скривджений» спочатку сплачує держмито (його розмір не буде перевищувати суму, що сплачується при подачі позову, а остання, відповідно, буде зменшуватися з урахуванням мита за застосування запобіжних заходів), потім пише письмову заяву в суд, указуючи, чого він, власне, побоюється і на чому ґрунтуються його побоювання, а також запобіжний захід, який необхідно застосувати до порушнику його прав.

Протягом двох днів суд повинний розглянути таку заяву на судовому засіданні і винести відповідне рішення, що оформляється визначенням суду. Останнє підлягає негайному виконанню органами виконавчої служби. Після чого, протягом 10 днів з моменту винесення визначення суду про застосування запобіжних заходів, заявник зобов’язаний подати позовну заяву в суд по обставинах, що послужили підставою для застосування зазначених мір. Якщо заявник забуде про це зобов’язання, через 10 днів запобіжні заходи скасовуються.

Чим закон гарний

Можна виділити мінімум три обставини, при яких зміни, внесені в законодавство дозволять підприємцю ефективно відстоювати свої права.

По-перше, інститут запобіжних заходів можна назвати логічним продовженням, а може, навіть і завершенням процесу відмовлення від претензійного порядку врегулювання господарських суперечок. Багато було говорено про те, які можливості він надавав несумлінним боржникам (у широкому змісті цього слова), — їм можна було не турбуватися, що кредитор звернеться в суд з якими-небудь вимогами. Відтепер потерпілому надається можливість негайно відреагувати на зазіхання у відношенні його інтересів і не побоюватися, що звертання з позовом у суд виявиться порожньою витівкою.

По-друге, новий Закон стане «подарунком» і для тих, хто хоч раз зіштовхувався з необхідністю домогтися від суду вживання заходів по забезпеченню вже поданого позову. У більшості випадків у господарському суді зробити це вкрай складно, і вимоги про забезпечення позову найчастіше залишалися попросту нерозглянутими.

Виділення запобіжних заходів в окремий предмет розгляду суду як мінімум дозволяє розраховувати, що суд не зможе залишити без уваги відповідне клопотання сторони. Як максимум — позивач одержує реальну гарантію того, що зазіхання на його інтереси буде припинено. Дотепер потерпілий, звертаючи з позовом у суд, у кращому випадку одержував шанс відновити свої порушені права. Але це, як добре відомо юристам, відбувалося тільки в кращому випадку.

Нарешті, новий Закон теоретично повинний дисциплінувати несумлінних відповідачів, що фактично мали необмежені можливості ігнорувати всілякі судові процеси, затіяні «наївним» позивачем, нічим особливо при цьому не ризикуючи. Здається, тепер відповідач, знаючи про можливість здійснення арешту його майна, оглядів приміщень і імовірності застосування інших мір, що істотно гальмують його господарську діяльність, стане більш уважно відноситися до своїх процесуальних обов’язків при розгляді господарських і цивільних суперечок.

...И чим закон поганий

Головна небезпека, що підстерігає підприємця в зв’язку з прийняттям даного Закону, як завжди, укладається в можливості зловживання правом застосування запобіжних заходів.

Ні для кого не секрет, що часто судовий позов є одним зі способів нашкодити опоненту (конкуренту). Але якщо у випадку з забезпеченням позову потрібно вказати і довести факт порушення прав, те в ситуації з запобіжними заходами досить «мати підстави для того, щоб думати» або «існувати реальній погрозі».

Тому відтепер можлива ситуація, при якій нічого не підозрює підприємець може бути поставлений перед фактом, коли відразу його оборотні кошти виявляться замороженими, продукція арештованої, а по складах буде «шустати» державний виконавець із представником конкурента і під видом огляду приміщення намагатися провести аудита господарської діяльності підприємства. І всі тільки тому, що конкуренту показалося, що ваше підприємство збирається порушити його права.

Ситуацію збільшує і той факт, що Закон передбачає право заявника «обґрунтовано вимагати», щоб суд розглядав його заяву про застосування запобіжних заходів, навіть не повідомляючи відповідача про подачу такої заяви.

Можна припустити, що законодавець думав: зловживань запобіжними заходами удасться уникнути, вимагаючи від заявника застави і зобов’язуючи його відшкодувати збиток, нанесений запобіжними заходами. Однак внесення застави, як випливає з Закону, суд тільки МОЖЕ, але НЕ ПОВИННИЙ вимагати. Дефініція ж про відшкодування збитку — не більш ніж декларація, з огляду на практику застосування аналогічної норми при забезпеченні позову.

Таким чином, головний недолік нового Закону укладається в тім, що він не містить діючого механізму припинення зловживань правом на застосування запобіжних заходів. Тому не виключено, що такі зловживання будуть.

Як убезпечитися

Чи можна підприємцю убезпечитися від можливих зловживань правом на запобіжні заходи?

Відповідь на це питання в значній мірі залежить від того, наскільки життєвим виявиться інститут запобіжних заходів. Якщо врахувати, що вже сьогодні судді не справляються зі справами по вже поданих позовах, то сумнівно виглядає перспектива розгляду судом у дводенний термін справ, зв’язаних із запобіжними заходами. Можна спрогнозувати три варіанти розвитку подій:

1) терміни розгляду таких справ будуть істотно порушуватися, і, таким чином, нівелюється сама ідея інституту запобіжних заходів;

2) суди по будь-яких формальних причинах будуть відмовляти в прийнятті таких заяв, і запобіжного заходу залишаться черговою декларацією;

3) суди стануть формально розглядати такі справи, задовольняючи майже всі заяви (як, наприклад, відбувається із санкцією на обшук чи арешт), і тоді запобіжні заходи в цивільному і господарському процесах перетворять велику частину українських підприємств у заручників несумлінних конкурентів.

Не варто забувати і про «оперативність» рідного виконавчого виробництва. Може вийти так, що прийняте судом за два дні визначення буде ще два місяці виконуватися. Останнє аж ніяк не є гіперболізацією — це практика, що існує сьогодні і яку потрібно враховувати, приймаючи подібного роду закони.

Тому насамперед хочеться дати пораду законодавцю. Необхідно вкрай скрупульозно проаналізувати можливість застосування нововведеного (по своїй суті — прогресивного) інституту запобіжних заходів в умовах нашої дійсності, усунути будь-яку можливість зловживання задекларованими Законом правами і, таким чином, зробити запобіжні заходи тим, чим вони і повинні бути, — регулятором, а не гальмом суспільних відносин.

Що ж стосується рекомендацій підприємцям, те усі вони, поки не з’явиться практика застосування нових правил, будуть зводитися до одному: визначення суду про застосування запобіжних заходів МОЖЕ БУТИ ОСКАРЖЕНЕ і, як наслідок, скасовано. Тому, зштовхнувшись з таким документом, не варто з’ясовувати, відкіля він взявся і що може означати, — його варто негайно оскаржити. У противному випадку після подачі позову запобіжні заходи перетворяться в міри забезпечення позову, необґрунтованість застосування яких, навіть при самій абсурдній заяві, довести буде набагато сутужніше.

Що в законі добре:
­ Потерпілий має можливість негайно відреагувати на зазіхання у відношенні його інтересів.
­ З’явилася реальна можливість домогтися від суду вживання заходів для забезпечення поданого позову.
­ Позивач одержав реальну гарантію того, що зазіхання на його інтереси можна припинити.
­ Закон повинний дисциплінувати несумлінних відповідачів.

Що в законі погано:
­ Для застосування запобіжних заходів конкуренту досить подати в суд заяву про те, що йому здається, начебто на вашому підприємстві порушуються його права, і суд зобов’язаний відреагувати на таку заяву.
­ Суд розглядає заяву, навіть не повідомляючи передбачуваного відповідача.
­ Відповідач може бути поставлений перед фактом блокування його рахунків і арешту майна.
­ Немає діючого механізму захисту від зловживання правом на застосування запобіжних заходів.